Вважається, що грудень — ідеальний місяць для випуску добрих, легких, веселих, мотиваційних стрічок, які безальтернативно відвідують масово, на які йдуть цілими родинами. І неофіційно вони йменуються «різдвяно-новорічні».
Саме таким планувався фільм «Вонка» — фентезійний комедійний мюзикл, що днями вийшов на великі екрани. Його зрежисував творець «Пригод Паддінґтона» Пол Кінґ, а це вже багато про що говорить.
Чи спроможна ця кіноісторія стати великим святковим блокбастером як в Україні, так і у світі? І чи взагалі варто витрачати час на це ультраяскраве та солодке кіно? Спробуємо розібратись.
У центрі уваги — юнак на ім’я Віллі Вонка, якого переконливо зіграв Тімоті Шаламе, вічно молода вже суперзірка («Назви мене своїм ім’ям», «Дюна»). Він приїздить до великого міста з метою відкрити свій шоколадний магазин. Круглий сирота, порожній гаманець, дешевий костюм, ніяких зв’язків, невміння читати, але повне серце надій, віра у здійснення своїх мрій та чарівна валізка, у якій є все для створення найсмачнішого шоколаду у світі. Ну і трохи фокусів, які створюють навколо його кулінарних творінь справжню магію.
У місті діють троє великих виробників шоколаду, які були не в захваті від появи Вонки. Ці лиходії націлені усунути свого конкурента завдяки поліції та власній підступності. Окрім цього, наївний Віллі у першу ж ніч потрапляє фактично в рабство до лихої власниці пральні (Олівія Колман), щотижня його свіжий шоколад краде гном Умпа-Лумпу (Г’ю Грант). Щось забагато перешкод у Вонки на шляху до втілення своїх планів, хоча йому і допомагають шестеро нових друзів — такі ж невдахи та раби пральної контори.
«Вонка» — це щось на кшталт приквелу до всім відомого фільму «Чарлі та шоколадна фабрика». На кшталт, бо прямого cюжетного, виробничого та акторського зв’язку між двома картинами немає. І, на відміну від фільму Тіма Бертона з Джонні Деппом, основа «Вонки» — не літературна, а цілком вигадана режисером Полом Кінґом разом із коміком, сценаристом та продюсером Саймоном Фарнабі.
Важливо знати перед переглядом, що йдеш на мюзикл, де хоч і з органічним вплетенням у загальну історію, але багатенько співають, танцюють, а дехто навіть літає. Умовою мюзиклів є те, що акторам необхідно самостійно виконувати танцювальні, а особливо вокальні номери, хто б їм не наступив на вухо в дитинстві. Тому хочеться чути справжнє виконання від непрофесійних співаків, та, на жаль, у нашому прокаті фільм дубльований повністю, включно з музичними номерами.
© 2023 WARNER BROS. ENTERTAINMENT INC.
Самі ж номери дуже прораховані, професійно пропрацьовані, захопливі, хоча через сюжетні гойдалки не усі геть веселі та життєрадісні. Інколи здавалося, що автори керувалися принципом «що бачу, те й співаю і танцюю». Це дещо заважало сприйняттю цілісної історії. А музика, автор якої створював композиції до франшизи «Співай», відверто не вражала оригінальністю, і мелодії забувалися майже одразу.
Однією з головних переваг «Вонки» є гумор. Так, він буває дещо примітивний та поверховий, але глядача нагороджують низкою дійсно вдалих, не низькосортних жартів, у гумористичному ключі обігруються досить дорослі проблеми, а сам характер гумору цілком англійський, як і його творці.
Багато хто дорікає гумору з Великобританії за його специфічність, націленість не на широкі маси, однак із «Вонкою» — чи то дитячим фентезі, чи то дорослою казочкою — це працює, і зал у визначених місцях тепло і щиро сміявся, а не реготав. Це кіно про родинне тепло і приємний сміх, а не про регіт та шалений відрив.
Скриншот трейлера
Вражає робота, яку проробили художній, костюмерний, гримерний та інші департаменти. Казкові, яскраві, барвисті декорації органічно вплетені у британські міські пейзажі. Позачасові костюми всіх кольорів та дивних кроїв буквально виблискували на своїх рухливих, ексцентричних персонажах. Приміщення шоколадної крамниці — окремий візуальний витвір мистецтва, про створення якого хотілось би дізнатися побільше. А весь шоколад у кадрі, в усьому його скаженому різноманітті, був справжній, від чого творча команда та актори дещо «настраждались».
А втім, як часто буває, величезний бюджет не страхує від очевидної надмірності хромакею («зеленка» чи «зелений екран») на зніманнях, що надає зображенню чималої дози штучності. Так, це фентезі, де присутні певні умовності жанру, проте хочеться більше життя на екрані, а не комп’ютера.
З кастом у «Вонки» все пристойно. Тімоті Шаламе виграв потужну конкуренцію на головну роль юного амбітного шоколатьє — у низки відомих акторів, як-от Тома Голланда, Раяна Ґослінґа та Езри Міллера. І не дарма творці обрали саме його. Тімоті притягує своєю небанальною зовнішністю та яскравою грою, йому віриш, він випромінює те все тепло і добро, яке має нести сімейно-святковий кінематограф.
Безліч інших героїв, серед яких є чудові відомі актори (Олівія Колман, Г’ю Грант, Саллі Гокінс), створюють справжній карнавал з добрих, поганих, відданих, відчайдушних, емоційних, винахідливих, підлих, обмежених, фантастичних та ще багато яких характерів. Майже усім їм була притаманна дещо надмірна шаблонність, карикатурність та гротескність, їхні вчинки та мотивації можна пояснити лише в парадигмі загальної казковості зображуваного світу, але таке кіно, такі правила, такий жанр.
Сама історія стоїть на стандартних рейках, де є маленька талановита людинка, яка володіє унікальним талантом, проти неї цілий світ, озброєний найпідлішими засобами, але наполегливість, відданість своїм мріям та справжня людська доброта мають привести його до мети, разом із поплічниками та друзями.
Скриншот трейлера
Це не спойлер, це те, що потрібно глядачам такого контенту та їхнім дітям у всьому світі, а особливо нашій країні в ці безпросвітні часи. Фільм про цілеспрямованого шоколатьє Віллі Вонку вчить дітей важливим моральним принципам та цінностям, а дорослим у спрощеній сатиричній формі показує поширені вади суспільства та насичує позитивом.
І не дарма режисерові культового «Паддінґтона» дали змогу зняти «Вонку» — ці картини наче й дитячі, але водночас ширші та більші, тому залучають цілком дорослу аудиторію без діточок.
Комедійне музичне фентезі «Вонка» — це оптимальний варіант для тих, хто хоче з головою зануритися в добру казку, де є багато місця величній та непереможній мрії, а для мрії вік не такий і важливий.