«S V O Ї» — це імерсивний театральний проєкт від режисерки uzahvati Поліни Бараніченко, який розповідає про дитинство, дорослішання і дружбу. Це подорож у «з чого все починалось», у ті чисті дитячі відчуття, коли дружити — це захоплено грати на майданчику весь день аж до настання темряви. Це емоційний досвід, який варто прожити зараз кожному з нас.
«Цього разу ти йдеш у театр, де немає зали, сцени й крісел», — зауважують творці вистави на сайті. Дійсно, ти опиняєшся на ігровому майданчику. Тобі пропонують обрати роль, яку ти виконуватимеш у ході вистави, так-так, саме ти є актором дії, що окреслюються як: «Так», «А можливо?», «Не знаю». Відповідно до обраної ролі, отримуєш наплічник з реквізитом та навушники. Тобі проводять короткий інструктаж, ти вдягаєш навушники і вирушаєш у подорож. Гра почалася. У навушниках лунає дитячий голос. Накинувши наплічник, ти йдеш досліджувати ігровий майданчик обережно і безініціативно, адже ти дорослий, що тобі тут робити. Інші учасники дійства теж досить обачно вивчають простір та вміст своїх наплічників. Варто зауважити, що в кожного різний набір реквізиту. Якщо, до прикладу, ти обереш роль «А можливо?», то неодмінно знайдеш в себе відерце, лопатку, цукерку, якою потім можна поділитися чи лишити собі, листок і ручку. Зрештою, історії, що звучать в кожного, теж дещо різняться відповідно до обраної ролі.
Отже, на наступну годину ти поринаєш у інший світ. Світ дитинства, спогадів, свободи та мрій, насолоди, втрати рахунку часу, безмежних бажань, щастя, перших злетів та падінь, перших розчарувань, знайомств, першої і такої важливої дружби. Довкола тебе, окрім інших учасників — діти. Випадкові діти, які весело та безтурботно проводять там час. У твоїх навушниках інші діти в цей час діляться своїми думками та історіями, розповідають найпотаємніше. Ти чуєш як вони комунікують між собою, сміються чи вибудовують власні кордони. Під впливом цих коротких історій ти відстороняєшся від того, з чим прийшов сюди. Відпускаєш проблеми, думки, негаразди, розумієш, чому завчасно організатори попросили вимкнути телефон, щоби нічого не заважало розчинитися у просторі і піти за покликом свого внутрішнього Я — тієї маленької особистості, якою ти колись був.
Ти йдеш до гірок з басейном, наповненим яскравими кульками, де є інші діти і діти у тілах дорослих. Малеча, що випадково опиняється поряд, із захопленням запрошує тебе до своєї гри. Так легко і вільно. Так невимушено. Їх не бентежать суспільні правила і канони. Вони створюють самі собі світи зі своїми догмами і щасливі від того в моменті. Ця щирість підкуповує і захоплює. Далі ти йдеш на батути і повноцінно відпускаєш себе. Відпускаєш усі проблеми, всі події, які так бентежать тебе, і просто стрибаєш. А довкола тебе так само безтурботно, радісно і легко стрибають інші діти у тілах дорослих. Цікаво, чи багато з них у своєму звичайному житті наважилися б на таке?
Зрештою, як важливо, нам дорослим, навчитися переключатися, згадувати якими були, щоби знову час від часу відчувати цю легкість, безтурботність, мрійливість, що так надихало і мотивувало нас. Адже з плином часу, ми втрачаємо цю здатність, а отже, і первинного себе. Свою сутність, а ще тих, хто був дорогий нашому серцю.
Вистава «S V O Ї» закликає пізнати, віднайти, згадати себе, та нагадує як важливо не забувати, що найдорожче, що в нас є – це люди, які нам близькі, які знають про нас все і завжди можуть підтримати, надихнути, допомогти, розвеселити, поспівчувати, посміятися і поплакати разом, бо в той момент ми потребуємо цього. Ти продовжуєш слухати далі і зараз тобі пропонують згадати своє дитинство, згадати тих, хто був поряд і намалювати портрет найкращого друга чи подруги. І ти поринаєш у прекрасні спогади: за яких обставин познайомилися, що вас пов’язує, які траплялися ситуації та події, як об’єднало чи розвело вас життя. І ось з твоєї смішної карикатури на тебе вже дивиться твій справжній друг, такий дорогий твоєму серцю. І ти мимоволі посміхаєшся.
Задоволення і посмішка — це найчастіші реакції учасників у ході вистави. А ще, час від часу, глибока задума. Адже діти, чиї голоси лунають у твоїх навушниках, часом говорять мудрі речі, що змушують перервати гру і замислитися. Надалі вони дорослішають, обростають соціальними ролями, задачами та чіткими життєвими установками. Вони роблять вибір і не завжди на користь себе. Вони забувають та втрачають своїх близьких людей. У вирі турбот, нагальних справ, втоми не помічають того, що стають закам’янілими та спустошеними. Вони ставлять життя на паузу, аби встигнути усе заплановане у своїх щурячих перегонах. Надто невесело, надто схоже на правду кожного з нас. Занурившись у думки, ти знову чуєш у навушниках дитячий голос, голос такої ж дитини, що живе в тобі. Вона звертається до тебе, вона прагне бути почутою.
«Сподіваюся, що мій літак попаде в мій аеропорт…» Вона ще так багато всього не знає, але саме вона — той вогник надії і життєвої сили, що жевріє в кожному з нас. Ця дитина говорить про мрії, про віру, про любов до себе та оточуючих. Вона закликає шукати своїх.
Вистава «S V O Ї» це радше не про театр, а про сеанс психотерапії чи медитації. Це безболісний процес очищення через приємні спогади та яскраві емоції, що отримуєш протягом години. «Знайдіть мрію. Повірте в неї і вона повірить в вас. Коли треба зробити вибір глибше вдихніть і до серце прислухайтеся. Шукайте своїх. Шукайте своїх вже зараз».
Найближчий показ «S V O Ї» відбудеться 23 березня о 19:00 (субота) у ТРЦ DREAM berry — Fly Park (Оболонський проспект, 21б).
Матеріал підготувала Юлія Вишнякова
Фото надані пресслужбою uzahvati