Учора, 8 травня, у Національному центрі «Український дім» відбувся допрем’єрний показ художньої кінострічки «Будинок «Слово». Нескінчений роман» режисера Тараса Томенка, що відсьогодні виходить у всеукраїнський прокат.
Фільм розповідає про життя українських письменників доби «розстріляного відродження», яких зібрали під одним дахом будинку «Слово», аби змусити працювати на благо системи.
Головні ролі у фільмі виконали: Дмитро Олійник (Володимир Акімов), Вʼячеслав Довженко (Микола Хвильовий), Ніна Набока (тьотя Варя), Марина Кошкіна (Галя), а також Станіслав Сукненко (Лесь Курбас), Юрій Одинокий (Мерер), Валерія Ходос (Рая Троянкер), Андрій Май (Володимир Сосюра), Юлія Чепурко (Марія Сосюра), Костянтин Темляк (Павло Тичина), Геннадій Попенко (Михайль Семенко).
Сценаристи стрічки – Тарас Томенко та Любов Якимчук, режисер – Тарас Томенко, оператор-постановник Михайло Любарський, художник-постановник Шевкет Сейдаметов, композитор – Алла Загайкевич, продюсери – Юлія Чернявська, Олег Щербина, Пилип Іллєнко та Ростислав Мартинюк.
Тарас Томенко зазначає: «Нарешті це сталося. До цієї миті ми йшли довгих 10 років. З Любов’ю Якимчук ми спочатку працювали в стіл, писали сценарій і не було тоді жодної надії реалізувати фільм. Ніхто з продюсерів не хотів братися за цю тему. Вважалося це немодним та нецікавим. Нікому тоді не був потрібен ні Тичина, ні Сосюра. Ще 10 років тому, якщо пам’ятаєте, знімалися російські серіали повним ходом. І то була така наша реальність. Ми вирішили її змінити.
Наш шлях був надзвичайно цікавим. Спершу ми зробили документальну стрічку «Будинок «Слово»» паралельно продовжуючи роботу над сценарієм ігрової картини. Увесь матеріальний світ у фільмі, який ви бачите, ми намагалися витримати у межах його історичного відповідника. Ми намагалися передати усю цю атмосферу, яка звужується, де стискається повітря довкола цих письменників і це було зроблено усіма засобами, зокрема операторською роботою. Так само була продумана драматургія чорно-білого кольору, який протягом стрічки стає дедалі темнішим і темнішим, що вже немає письменникам як і чим дихати.
Про значення нашого фільму, щойно мав розмову з двома професорами університету Шевченка, вони завчасно бачили це кіно кілька років тому, сказали, що думали, картина втратить актуальність, але ні. Всі ті закладені меседжі, стали актуальнішими. Наприклад, сцена з сиреною у фільмі. Коли ми знімали її, то ніхто на знімальному майданчику не уявляв як цей ревун звучить. А тепер ми цей ревун чуємо щоночі. Цю картину ми 10 років носили в собі, тепер ваша черга жити з цим, аби вона була у вашому серці, ваших душах, адже ми багато любові вклали у цю картину».
Художня драма була знята в 2021 році. Виробництво фільму здійснила компанія Fresh Production Group за підтримки Державного агентства України з питань кіно, Міжнародного благодійного фонду «Солідарність» та родини Петровських. Кінотеатральним дистрибʼютором фільму стала компанія В&Н.
Любов Якимчук говорить: «Знаєте, ще у 2017 році годі було й уявити, що на радіо звучатиме на вірш Ґео Шкурупія «Барабан» у виконанні Пивоварова, що з’явиться поп-співачка Клавдія Петрівна і назве себе імʼям героїні твору Миколи Хвильового. Годі й уявити, що бренд Ву Ме випустить лінійку одягу, присвячену театру Леся Курбаса «Березіль». Раніше ми могли про таке тільки мріяти, зараз це частина нашого життя. Зараз уся ця культура, яка була втрачена, яка була незасвоєна нашими людьми, яка була довгий час заборонена – стає нашим надбанням, ми її переосмислюємо, навіть до рівня масової культури. Це вже такі глибини, в які це все заходить і в яких лишиться разом з нами і надалі працюватиме як частина культури.
Цей фільм, мені здається, з’являється як ніколи вчасно. Хоча він вже був готовий і брав у фестивалях участь, але після повномасштабного вторгнення є величезний запит на наші 20-30-ті роки «розстріляного відродження», адже це перегукується з нашим сьогоденням. Сподіваюся, що глядачі після перегляду фільму повернуться додому і захочуть почитати твори когось зі згаданих у фільмі авторів».
Світова премʼєра відбулася на 37-му Варшавському кінофестивалі 2021 у межах міжнародної конкурсної програми. Фільм був також представлений на міжнародних фестивалях: FilmFestival Cottbus (Німеччина), Galway Film Fleadh (Ireland), The | Will Tell International Film Festival (USA), Prishtina International Film Festival (PriFest), Миколайчук OPEN та Kyiv International Film Festival Molodist.
Серед присутніх гостей на допрем’єрному показі були: актори фільму – В’ячеслав Довженко, Дмитро Олійник, Наталія Васько, Марина Кошкіна, Роман Халаїмов, Слава Красовська, Роман Ясіновський, Євген Ламах, Станіслав Сукненко, Юрій Одинокий, Геннадій Попенко, Олена Світлицька, Юлія Чепурко, Дмитро Чернов, Дмитро Вікулов, Остап Дзядек, Дмитро Орлов, Олексій Комаровський, а також творчу команду прийшли підтримати: Євген Нищук, Дар’я Малахова, Олексій Гладушевський, Діва Монро, Тетяна Власова, Віра Кобзар, Олена-Крістіна Лебідь, Павло Розенко, Наталка Денисенко, Соня Кошкіна, Антоніна Хижняк, Ганна Жижа, Володимир Ращук, Вікторія Білан, Мирослава Філіпович, Віктор Полторацький, В’ячеслав Соломка, Аліна Доротюк, Фагот (Олег Михайлюта), Наталя Кобізька, Олександр Хоменко, Анна Бірзул та інші. Також гостями стали ТВО міністра культури та інформаційної політики Ростислав Карандєєв, Посол Великої Британії в Україні Мартін Гарріс, Мурат Сулейманов – муфтій мусульман України, Ольга Сумська, Ірина Данилевська та Володимир Нечипорук, Дмитро Разумков, Кароліна Ашіон і Віктор Андрієнко.
Урочисту частину заходу акомпанував музичний гурт NAZVA. Також у межах допрем’єрного показу відбулася благодійна акція спрямована на збір книг українських авторів за підтримки фондів «Книга на фронт» та «Хочу читати».
Марина Кошкіна зауважує: «Важливо пам’ятати тих людей, які так багато зробили для нас – Сосюра, Хвильовий, Лесь Курбас. Вважаю ті тексти, які вони нам залишили – нашим заповітом. Хотілося би, аби це було завжди при нас, при наших дітях, у наших серцях і в наших головах. Слово – це наша зброя».
Фото: пресслужба фільму «Будинок «Слово». Нескінчений роман»