Вже незабаром, 31 жовтня, в український прокат вийде фільм «БожеВільні» режисера Дениса Тарасова. Це історія про молодого меломана Андрія Довженка, який через свою пристрасть до забороненої в СРСР музики опиняється в закритій установі – спеціалізованій психіатричній лікарні.
Найцікавішими фактами про створення фільму з Yabl поділилися творці стрічки.
1. Меседж
Фільм не про СРСР, а про всі тоталітарні країни, адже каральна психіатрія навіть сьогодні застосовується в росії, Таджикистані, Узбекистані та Північній Кореї.
Це перший ігровий фільм в українському кінематографі, в якому порушується тема каральної психіатрії.
Мета творців – показати каральну медицину в СРСР як уособлення держави, цієї тоталітарної системи.
2. Локації
Головна локація зйомок – психіатрична лікарня на Кирилівській. Творці створювали власну лікарню в старому корпусі будівлі.
Серед масовки були й справжні пацієнти психіатричної лікарні, які виступають в тамтешньому театрі.
3. Актори
На роль завідувачки відділення Ірини Лохновської була затверджена інша акторка, однак у перший знімальний день сцена у ванній виходила зовсім не такою, якою хотів бачити її режисер.
Тоді після зйомок він зателефонував Ірмі Вітовській, яка вже була ознайомлена зі сценарієм, і вмовив взятися за цю роль. За його словами, Ірма «стовідсотково влучила».
4. Зйомки
Від ідеї до реалізації фільму пройшло півтора року. Зйомки тривали близько місяця.
Сцена з вириванням зуба вийшла дуже реалістичною завдяки актору без передніх зубів, для якого спеціально для зйомок виготовили золоту коронку і потім вирвали.
Під час зйомок однієї зі сцени головному актору Костянтину Темляку по-справжньому розбили ніс – його колега В'ячеслав Бєлозоров не розрахував відстань. При цьому Костянтин дограв сцену, а команда на майданчику навіть не одразу зрозуміла.
В одній зі сцен головного героя замотують у мокре простирадло та кладуть на батарею. Такі катування колись справді застосовували до пацієнтів. Коли простирадло висихає, воно стискає тіло настільки, що може ламати кістки. Людина могла добу лежати в такому стані, однак при цьому синців на тілі не лишалося, усі пошкодження були внутрішніми й могли бути дуже серйозними.
Актори у фільмі грали максимально реально, адже й умови, в які їх ставили, були цілком реальними. Так, тарган, якого жував один з героїв, був справжнім. Так само по-справжньому головного героя голили бритвою, яка фактично виривала волосся. Для цього режисер просив автора пів року відрощувати волосся.
Втім, у фільмі були й «неправдиві» сцени. Наприклад, у реальності двох дисидентів не могли розмістити в одній кімнаті, адже вони могли б про щось домовитися. Однак тоді історія не склалася б.
Найскладнішою з технічної точки зору сценою була бійка наприкінці – та сама, в якій Костянтину Темляку розбили ніс.
Серед емоційно важких сцен режисер виділяє сцену, де дружина головного героя зустрічається з ним за столом після тривалого розлучення. Між ними сидить Артем Мартинішин, який грав одного з медичних наглядачів. А після деяких сцен з хворими (масовкою) режисер й годі відходив убік і плакав.
Технічно складними були нічні сцени в палаті, які знімали вдень через обмеження в часі та бюджеті. Для цього слід було затемнити вікна, оскільки в психлікарнях пацієнти не повинні бачити світло, не має бути птахів, дерев. Пацієнтів треба тримати в ізоляції від зовнішнього світу.
Кожен персонаж узятий з реального життя: і пастор, і полковник Рогоза, й інші. У всіх персонажів є певний прототип. Власне, тому у фільмі і є позначка «засновано на реальних подіях».
5. Композитор
Композитор фільму – іранець Хосейн Мірзаголі. Багато років тому він переїхав з Ірану до Києва через війну й заснував тут студію, щоб писати музику до фільмів та працювати з різними гуртами (написав музику, наприклад, до фільму «Щедрик»). Усю музику, крім декількох куплених рок-треків, написав саме Мірзаголі.
Під час створення фільму була ідея поставити пісню групи Queen, однак навіть попри згоду гурту компанія, якій належить 50% прав їхніх пісень, відмовила.
Кадри надані пресслужбою фільму «БожеВільні»