Режисер Вінсент Меттель – митець, відомий своїми креативними проектами. Окрім досить великого списку фільмографії, який налічує понад шістдесят картин, він є засновником Сірого Театру Чуттєвого Психоаналізу та Театру-Кіно. У творчому доробку майстра майже два десятки вистав та стільки ж телепроектів.
Вінсент Меттель також пише книги. Часто у власних проєктах він виступає одночасно режисером, актором, сценаристом, монтажером, продюсером, оператором та композитором.
Вже кілька років митець живе та працює за кордоном, але зв’язок з Україною не втрачає. Він є автором маніфесту «Новий український ренесанс», який закликає людей, причетних до творчості, популяризувати та відстоювати все українське. Нещодавно Вінсент закінчив працювати над новим фільмом «Sunset». Зйомки проходили в Будапешті, Любляні та Відні.
На проєкт його надихнув вплив французької нової хвилі, фільми Інгмара Бергмана та особисте кохання. Тизер, прем’єра якого відбулася наприкінці вересня, набрав вже понад 40 000 переглядів. У фільмі наявні еротичні сцени, яких митець раніше у своїй творчості уникав. У головній ролі знялася його кохана – Вікторія Рекротюк. Подробиці – в інтерв’ю для Yabl.
– Вінсенте, що ви робили, відколи опинилися в Лондоні?
– Рік після початку повномасштабного вторгнення я провів у депресії та не знімав нічого. Наступного року я змусив себе розпочати з музичних відео й реклами, зняв їх близько сотні. А наприкінці року зафільмував у Парижі надзвичайно особистий повний метр «Life», що вийде на екрани трохи пізніше. В перерві я зняв документальну стрічку «I like singing» для BBC.
– Розкажіть детальніше про новий проєкт. Про що фільм?
– Мій фільм про обіцянки минулого, що отруюють нам майбуття. Це дуже особистий проєкт. В ньомк багато відсилань на моє власне життя. Я дивуюся, як взагалі вдалося скласти з них таку зовсім іншу історію. Тому що це вже друга спроба зняти її. Перша була понад десять років тому.
Тизер поділений на дві рівні частини – реальність та сни. Кадри першої частини з Будапешту. Я обрав акомпанементом композицію угорського композитора Бели Бартока. А кадри другої – з Відня, там використав твір композитора Антона Веберна з Австрії.
– Ви кажете, що зняли фільм з другої спроби з великим інтервалом. Чому так сталося?
– Вперше я зняв «Сансет» одинадцять років тому в Ужгороді із дівчиною, яка потім стала моєю дружиною. Щось мені підказує, що історія повторюється, проте давайте більше про кіно.
– Де ви берете ідеї та фінансування? Проєкт доволі складний, знімання відбувались у кількох країнах. Чи допомагав вам хтось?
– Я не покладаюся у зніманні на чиюсь поміч. Залежність від грошей надзвичайно шкідлива для творчості. Так, скромний бюджет провокує знаходити оригінальні й часто дуже вдалі рішення для реалізації задуму, проте відсутність грошей взагалі змушує сидіти та чекати кращих часів, що зазвичай ніколи не настають. Саме тому, більшість власних фільмів я продюсую самостійно.
– Розкажіть, хто ця дівчина, яка грає головну роль?
– Моїм планом на життя було усамітнитися і писати книги, картини та музику якомога далі від людей. Проте, виконанню плану завадила зустріч з Вікторією. Точніше навіть не зустріч. До цього я десь рік розглядав її фото в Інстаграмі. Мене магнетизував погляд її очей. І тут я раптом вирішив написати. Я сподівався, що ідеальний образ, що я створив у своїй голові швидко розпадеться, і я зможу усамітнитися з чистою совістю. Образ дійсно розвалився, проте реальна людина, що стояла за ним міцно вхопила моє серце.
– Тоді запитання до Вікторії: це ваша дебютна роль, ви професійна акторка?
– Цю дебютну роль у кіно я вважаю великим кроком у своїй кар’єрі, враховуючи те, що він часто запам’ятовується та створює перше враження про актора. Так, я вважаю себе професійною акторкою. Я маю за плечима досвід знімання у рекламі, була акторкою у театрі та навіть мала гастролі по Україні.
– Чому Вінсент обрав саме вас на головну роль?
– Він якось сказав мені, якщо людина цікава у житті, то вона буде цікава і на сцені. Ці слова для мене дуже цінні, адже важливіше наскільки людина багатогранна особистість, аніж набуті технічні навички. Так, другий аспект також важливий, проте виключно ця опція не зможе передати глибину фільму та чіпляти аудиторію. Саме наповненість внутрішнього світу може творити справжні дива, а решті можна навчитися.
– Кохання та робота в одному проєкті – це добре чи погано з професійної точки зору?
– Поєднання кохання та роботи – це чарівно та магічно, адже любов одне до одного створює невичерпний ґрунт для натхнення. Також це допомагає отримати найвищу насолоду від процесу. Ми разом емоційно підтримуємо одне одного, вчимося, обмінюємося думками та ідеями, цінуємо час проведений разом, що перетворює не тільки цей проєкт, а й наші майбутні перфоманси у спільну творчість, яку ми передаємо через екран нашим глядачам. Я вірю, що вони відчуватимуть наше кохання, тепло та особливий магнетизм.
– Питання до обох: чому фільм вартий уваги?
Вінсент:
– Цей фільм – любовна історія. І вона справжня. Зазвичай, кіно – це омана і в цьому його магія. Магія ж нашої стрічки в тому, що це реальність.
Вікторія:
– Фільм змушує заглибитися у роздуми про вплив минулого на майбутнє, сенс щастя та те, що ми можемо змінити. Екзистенційні питання, візуальна поезія, нетривіальний сюжет роблять стрічку цікавою для перегляду. Але найбільше цей фільм особливий тим, що він дихає любов’ю.
– Вінсенте, де і коли відбудеться прем’єра фільму та на яких майданчиках його можна буде переглянути?
– Допрем’єрний показ стрічки з українськими субтитрами (фільм знятий англійською) відбудеться в Києві 11 листопада, що ж до світової прем’єри, то на неї варто чекати на початку 2025 року. Після кінотеатрального прокату стрічку можна буде подивитися на Amazon Prime .
Матеріал підготувала Олена Єрмоленко
Фото з особистого архіву Вінсента Меттеля