Анастасія Ренард – українська акторка театру та кіно, співачка, відома за ролями у фільмі «Іловайськ 2014. Батальйон "Донбас"» та серіалах «Жіночий Лікар-2» і «ДРОН». В інтерв’ю для Yabl Анастасія розповіла про акторську діяльність, внутрішні пошуки, ритм життя, а також поділилася мріями про майбутні ролі.
– Анастасіє, доброго дня. Нещодавно ви дали велике інтерв’ю, вітаємо вас з цим. Чому саме зараз з’явилось бажання нарешті відкритися аудиторії?
– Зараз історичний час для України, час трансформацій та змін, проте водночас й дуже важкий час. Хочеться аби люди були добрішими, пам’ятали про те світло, котре є всередині нас, хочеться бути ближчими один до одного, знаходити ще більше своїх людей, підтримувати їх і відчувати в них опору.
Коли я проводила свій офлайн курс акторської для життя «Свобода бути собою», я яскраво відчула, що в мені є та сила, енергія і знання, якими я можу ділитися, надихати, підтримувати, вселяти віру в себе і власні сили. Отже зараз час єднання.
– Що зараз цікавого відбувається у вашому творчому житті?
– Кастинги, проби, навчання, зйомки і підготовка до нового проєкту. Проте сподіваюся, що скоро в мене відбудеться відпустка (сміється). Адже над «Жіночим лікарем» ми працювали майже 5 місяців, до ролі я активно готувалася, паралельно були інші проєкти, фотосесії. Тому, час трішки видихнути, щоб йти далі – до нових вершин.
– Чи зіштовхувались ви з хейтом, та як реагуєте?
– З хейтом я не стикалася, але розумію, що це питання часу. Хоча мої подруги кажуть «Настю, ну як таку квіточку як ти, можна не любити?». Знаю, що навіть діаманти не усім подобаються (посміхається).
– Кажуть, що актори в кадрі та в житті – різні люди. А яка ви в житті, як людина, як дівчина?
– Думаю, поки кінематограф бачить лише декілька моїх граней.
Якщо одним словом, я – дослідниця. В мене гнучка природа, я постійно щось шукаю. Багато подорожую і люблю подорожувати наодинці, зустрічати нових людей, ділитися надихаючими історіями. Люблю швидкість, навчилась кататись на мотоциклі, ганяю на сноуборді. В мене аналітичний склад розуму, все-таки перша освіта дає про себе знати. Та я і, як дитина, вмію радіти дрібничкам: обожнюю повітряні кульки. Подаруєте – я вас заобіймаю (сміється). Добра, чуйна, чуттєва і дуже емпатична – це все про мене.
Як сказала одного разу моя подруга, коли ми зустрілися після довгої розлуки «я навіть не уявляла яка ти романтична». І з оцим всім багажем, готова довго і старанно працювати, заради великої спільної мети та прекрасного результату.
– Які маєте хобі? Які у вас ритуали розвантаження після робочого дня?
– Я обожнюю співати джаз, здійснювати соло-подорожі. Мої хобі мають активний ритм – катання на сноуборді, на мотоциклі, на сапі, пляжний волейбол, так і серфінг.
Мої найважливіші ритуали розвантаження – усамітнення. На знімальному майданчику ти у центрі уваги, дивиться дуже багато людей і від тебе багато що залежить. Коли повертаюся додому, хочеться побути наодинці аби знову почути себе. Головне – перевірити, чи усі персонажі залишилися на знімальному майданчику, чи нікого не привела з собою додому (сміється).
Я обожнюю свою кицьку Харлі, я її називаю інколи кітопес. Часто граюся з нею в мишки. Я їх кидаю, вона бігає, грається, і, зрештою, приносить їх, ніби пес. Також мені допомагають відновитись медитації та перегляди улюбленого кіно.
– Де в Києві найчастіше можна побачити Анастасію Ренард, окрім знімального майданчика? Ваш ТОП-5 київських місць?
– Мої улюблені місця у Києві: «Алея художників», затишні дворики на Рейтерській, набережна на Березняках з видом на Лавру і «Батьківщину-Мати», до душі ще Київське море і дах мого будинку: з нього відкривається неймовірний вид на Київ.
– Ви активна людина, чи до душі спокійний ритм життя? Що б обрали – гучна вечірка чи затишний вечір вдома з книгою?
– Я балансую між гучними подіями і тишею природи, але 70% вірогідності, що я виберу активний відпочинок. Якщо втомлена – це буде двогодинна прогулянка на сапах, бо це мене і розвантажує. Лишиш собі усі гаджети на березі, і вперед до озерних лотосів. Або послухати аудіокнигу на прогулянці. Якщо є настрій – то кайфова музика і свої люди поруч.
– А що читаєте ви? Порадьте 3 книжки, котрі варто прочитати.
– Мені важко обрати тільки три книжки. Якщо чесно, я скоріше фанат аудіо літератури. Джордж Орвелл «1984»,
Ернест Гемінґвей «По кому подзвін» – про війну, любов і самовідданість.
Також, отримала величезне задоволення від глибокої сатири, в якій влучно висміюється уряд, релігія, література, псевдомистецтво – «Кандід, або оптимізм» Вольтера. Не очікувала такого від філософського роману, але дуже смішно.
Книга, до якої я час від часу повертаюсь, – «Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі» Віктора Франкла. У важкі періоди життя вона завжди пробуджує жагу до життя.
– Повертаючись до теми кіно, з яким українським режисером ви хотіли б попрацювати? Та яка ваша роль мрії?
– Я відкрита до співпраці до втілення нестандартних історій. Оскільки бачу себе як у фестивальному кіно, так і в кіно для широкого загалу.
Захоплююсь талантом Тараса Томенка, хочу поспівпрацювати з Олегом Сенцовим, Ахтемом Сеітаблаєвим, знятися у екшн муві чи трилері Любомира Левицького, або втілити якусь цікаву історію у життя з молодими режисерами.
Моя мрія – знятися в історичному кіно, втілити давню воїтельку, амазонку, чи у науково-фантастичному фільмі, повести космічний корабель до далеких зірок.
– Ви активно ведете соціальні мережі, знімаєтесь у кіно, даєте інтерв’ю тощо. Як ви все встигаєте? Чи маєте лайфхаки? І як в цьому ритмі залишаєте час і для себе?
– Перший секрет – встигнути все неможливо. Це ілюзія, яку нав’язує нам соціум, щоб ми відповідали його стандартам. Коли ти приймаєш цей факт, розуму стає спокійніше і треба повертаюсь до плану роботи, й встигати робити найголовніше. Але маю зізнатися, в мені є той клятий перфекціоніст, який хоче робити усе бездоганно, тому доводиться втихомирювати його різними методами. Виділяти найголовніше і максимально себе хвалити за будь-які здобутки, і просто за те, що ви в себе є.
