Нові жанрові рішення, неймовірні спецефекти, глибокі теми та несподівані сюжетні повороти – все це про сучасний кінематограф, кінематограф, який не втомлюється розвиватися та дивувати. Місяць вересень був насиченим на прем'єри гучних фільмів та серіалів. Про найяскравіші з них розповідає кінопродюсерка Поліна Герман в новій рубриці Yabl «Прем'єри з Поліною Герман».
Поліна Герман (Бушинська) – кінопродюсерка, засновниця компаній UP UA Studio та UP USA Studio. Вона є членом Гільдії продюсерів Америки, Television Academy, Європейської та Української кіноакадемій, Національної спілки кінематографістів України, Film Independent, Європейської асоціації психодрами, а також Міжнародної асоціації документального кіно (IDA).
Обрана фільмографія продюсерки включає ігровий фільм «Між нами» (2021) режисерки С. Томащук; документальний фільм «Ціна конфлікту» (2022) режисера В. Сидька; документальний фільм «Король Лір: як ми шукали любов під час війни» (2023) режисера Д. Грешка; документальний фільм «Дівія» (2024) режисера Д. Грешка (на етапі постпродукції) та документальний фільм «Антарктида: Щоденники Війни» (2024) режисера В. Хомка (на етапі постпродукції).
Наразі Поліна Герман проживає в Лос-Анджелесі (штат Каліфорнія), де регулярно відвідує прем'єри нових фільмів та серіалів.
Yabl ділиться коментарями продюсерки щодо останніх прем'єр.
Мінісеріал «Оленя» / Baby Reindeer (Netflix, Велика Британія, 2024)
Сюжет серіалу «Оленя» розповідає про Донні Данна, коміка та бармена, який переживає непрості часи. Одного разу він зустрічає в барі розгублену жінку Марту та пригощає її чашкою чаю. Втім, згодом ця зустріч призводить до її нав’язливої одержимості. Вона починає переслідувати Донні, надсилаючи йому сотні листів щодня. Паралельно герой намагається побудувати стосунки зі своєю дівчиною, транс-терапевткою Тері. У ході фільму розкриваються подробиці його минулого, зокрема і як жертви сексуального насильства.
З перших хвилин серіал захоплює увагу глядача, плавно занурює у сюжет та знайомить з героями. Вже на середині першої серії ви закохаєтесь у його персонажів. Серіал складається з 7 серій, кожна з яких триває приблизно 30 хвилин, але відчувається так, ніби вміщує в собі годину.
Ця дуже чесна й відверта історія співзалежних стосунків. Серіал заснований на реальних подіях, а сценарист та автор цієї історії, Річард Гадд, грає самого себе.
Серіал виконаний у жанрі true crime, хоча я б сказала, що в цьому серіалі використовується популярний прийом – змішування жанрів (тут і dark comedy, і елементи психологічного трилера). Головна тема в тій чи іншій мірі знайома багатьом – співзалежні стосунки та емоційна залежність від іншої людини.
Я дуже люблю фільми на психологічні теми, коли на прикладі персонажів можна розгледіти психологічні патерни поведінки, і герої віддзеркалюють нас самих, наші власні тіньові сторони та ролі. Серіал розкриває і підсвічує теми самотності, творчої нереалізованості, втечі від реальності, спроби заповнити порожнечу в душі фанатичним перемиканням уваги на іншу людину, а також того, як ми самі притягуємо до себе таких людей, живучи в страху й неприйнятті себе. Поки ми хоча б раз не проживемо таку ситуацію в любові й прийнятті, подібні, іноді дикі й дивні ісорії, будуть виникати і повторюватись у нашому житті. Саме так пережив події автор фільму і тому вирішив чесно поділитися ними зі світом.
На показ мене запросила Гільдія американських продюсерів (PGA) у рамках Тижня переможців Еммі. Після показу відбулася сесія з питаннями та відповідями, на якій були присутня творча команда фільму. Звісно, був і автор. Своїми коментарями він дав зрозуміти, що прожив і прийняв свою історію як досвід, даний йому, щоб зрештою прийти до себе. І найголовніше, що хочу підкреслити, – це причинно-наслідковий зв'язок: за сюжетом він нереалізований, розчарований у собі комік. На мою думку, одна з ключових ліній – це його шлях до розкриття власної геніальності, себе як сценариста й актора, що грає самого себе.
Зауважу також, що людина завжди може вибрати, яким шляхом піти. У цій ситуації він міг продовжувати тікати насамперед від самого себе. Але наш герой почув свій внутрішній голос і вирішив поділитися історією зі світом без страху й брехні. І навіть попри те, що кілька днів тому реальна Марта подала на серіал до суду, серіал вже існує, він уже дійшов до мільйонів глядачів, тож виконав свою місію.
Якщо ви ще не дивилися «Оленя», щиро вам заздрю. Це чудово реалізована історія, яка дозволить вам і розслабитися, з гумором поглянувши на абсурдність ситуації, в якій опинилися герої, і водночас задуматися, адже серіал висвітлює чимало психологічних питань, з якими кожний стикається у своєму житті.
Серіал «Чудовиська: Історія Лайла й Еріка Менендесів» / Monsters: The Lyle and Erik Menendez Story (Netflix, США, 2024)
Це другий сезон телесеріалу-антології «Монстри» Раяна Мерфі та Ієна Бреннана. Захоплююча кримінальна драма на основі реальних подій присвячена братам Менендес, яких засудили за жорстоке вбивство батьків у Беверлі-Гіллз у 1989 році. Сторона обвинувачення заявляла, що брати хотіли успадкувати сімейні статки, втім брати наполягали – і досі продовжують це робити – що їхні дії були спричинені страхом через фізичне, психологічне та сексуальне насильство.
На прем'єрі я зустрілася із знайомою режисеркою. Ми говорили про те, що для очищення від глибоких страхів і переконань, які сидять у нас, необхідна робота з підсвідомістю. Цікаво, що наша трансформаційна психологічна робота містичним чином почалася саме через цей серіал.
У серіалі порушуються питання психологічного та фізичного насильства в сім'ї, трикутника Карпмана, страхів, взаємин батьків і дітей.
Другий сезон «Монстрів» складається з 9 серій. Хочу відзначити чудово підібрані локації, а також стилістика автомобілів та костюмів. Події відбуваються в 1989 році, тому для шанувальників того періоду це – естетичний подарунок від творців.
Отже, протягом першої серії напруження зростає. Сильна гра акторів дозволяє глядачам зануритися у власні спогади про подібні переживання з батьками, викликаючи почуття страху, ненависті, агресії і навіть бажання вбити. Вже в першій серії герої здійснюють безжальне вбивство власних батьків. А далі ми спостерігаємо за тим, як це впливає на їхню психіку. До чого призведе така психологічна травма, думаю, дізнаємося в наступних серіях.
Серіал «Франшиза» / The Franchise (HBO, США та Велика Британія, 2024)
Сюжет сатиричного серіалу від Джона Брауна зосереджується на знімальній групі, яка працює над створенням фільму. Той заснований на маловідомій супергеройській франшизі. Команда стикається з різними труднощами – від нестачі бюджету до внутрішніх конфліктів і тиску студії. Незважаючи на те, що основа їхнього проєкту не належить до найпопулярніших супергеройських історій, команда намагається вкласти всю свою творчість та ідеї, щоб фільм став успішним.
Паралельно зі знімальним процесом головні герої шукають своє місце в складному та безжальному світі кінематографічних всесвітів. Вони стикаються з проблемами індустрії, де панують великі франшизи та комерційні блокбастери, які не дають шансів на успіх менш відомим історіям. Їм доводиться балансувати між творчим баченням і необхідністю підлаштовуватися під очікування аудиторії та продюсерів.
Серіал розкриває не тільки технічні й творчі аспекти створення фільму, але й внутрішні переживання знімальної групи, її взаємини, боротьбу за визнання та бажання залишити свій відбиток у великому і непокірному кінематографічному світі.
Фільм «Церемоніальний танець» / Fancy Dance (Apple TV+, США, 2023)
Після загадкового зникнення сестри Джекс піклується про її маленьку доньку Рокі. Вони живуть у резервації, ледь зводячи кінці з кінцями. Кожну вільну хвилину Джекс витрачає на пошуки зниклої сестри, а також допомагає племінниці підготуватися до майбутнього індіанського свята.
Це дебютна робота режисерки Еріки Трембле, а також 100% незалежне американське кіно, профінансоване Інститутом Санденс. Світова прем'єра драми відбулася на фестивалі «Санденс-2023», після чого фільм подорожував незалежними кінофестивалями, доки не вийшов на стримінговій платформі Apple TV+.
У своїй авторській драмі режисерка досліджує складні долі корінних народів Північної Америки. Через феміністичну оптику (female gaze) вона уважно вивчає життєвий досвід жінок із різних поколінь племені Сенека-Кайюга в Оклахомі. На головну роль Трембле обрала Лілі Гладстоун, номіновану на премію «Оскар» за роль Моллі Кайл у фільмі «Вбивці квіткової повні» Мартіна Скорсезе. Це було вдале рішення, оскільки акторська гра Гладстоун дійсно неперевершена, що також сприяло успіху фільму на Apple TV+.
За сюжетом головна героїня «Церемоніального танцю» Джекс змушена братися за будь-які випадкові заробітки й навіть красти їжу в магазинах через відсутність кар’єрних перспектив. Разом із племінницею-підлітком Разом із племінницею-підлітком Рокі вона шукає загублені речі за допомогою металошукача, щоб закласти їх у ломбард і отримати трохи грошей. Джекс готова на все, аби її матріархальна сім'я не опинилася на межі бідності, і погоджується доставляти наркотики білим робітникам, що живуть у трейлерах поруч із резервацією, хоч це й небезпечно. Водночас Джекс сподівається отримати інформацію про зниклу сестру, яку бачили в трейлер-парку.
Її пошуки стають рутиною: вона постійно носить із собою листівки з фотографією Таві й показує їх кожному, кого зустрічає. Її самовіддане розслідування відбувається на тлі повної байдужості з боку ФБР, яке геть не зацікавлене у пошуках дівчини індіанського походження.
Трембле показує, що американське законодавство, яке впроваджують консервативні республіканці, ігнорує права корінних народів і не захищає їх у складних ситуаціях. Майбутнє Рокі повинні визначити органи опіки, які вважають, що білий дідусь Френк із дружиною краще подбають про дівчинку, ніж її самодостатня тітка з резервації. Насильницька сепарація від індіанського коріння – головний страх Рокі, яка не уявляє дорослішання без ритуалів і традицій рідного племені. Вона не може пояснити бабусі й дідусеві, чому фестиваль пау-вау – це більше, ніж просто танці.
Варто відзначити, що «Церемоніальный танець» – це жіноче кіно, чуттєва драма про силу сестринства на тлі втрати і пам'яті про всіх зниклих та вбитих жінок корінних народів США. Після фільму Скорсезе тема корінних народів стала особливо актуальною. Використовуючи приватну трагедію для серйозної розмови про феміцид і ксенофобію, Трембле створює важливе і сучасне кіно.
Фільм «Білий птах» / White Bird (Lionsgate, США, 2023)
У центрі біографічної драми «Білий птах» – історія підлітка Джуліана Олбанса, який був виключений зі школи через погане ставлення до однокласника. До нього приїжджає бабуся Ґрандмері з Парижа, щоб поділитися спогадами про своє дитинство. Вона розповідає, як у роки Другої світової війни, вона, єврейська дівчинка з французького села, пережила окупацію нацистами. Її врятувала родина однокласника, який згодом став її найкращим другом.
Фільм «Білий птах» Марка Форстера – це підліткова романтика на тлі нацистських переслідувань, виконана в елегантній адаптації для молоді. Я переглянула його на одному диханні і залишилася задоволена. Ця історична драма, в якій знялася відома акторка Гелен Міррен (хоча її роль радше камео), поєднує теми Голокосту та підліткової любові. Її, ймовірно, оцінить досить вузька аудиторія, хоча фільм знайде своє місце і на домашніх платформах.
Варто відзначити майстерність режисера. Фільм влучно торкається потрібних емоційних нот, не перетворюючись на надто важке кіно. Після низки відкладених дат релізу, остання з яких була 25 серпня, Lionsgate нарешті випустила цей довгоочікуваний фільм.
У фільмі актори з витонченим британським акцентом грають французів, час від часу вставляючи французькі фрази. Гелен Міррен, зображуючи парижанку, періодично з'являється на екрані, але її роль дещо поверхнева. Серед молодих акторів немає яскравих ролей, хоча новачки Аріелла Ґлейсер та Орландо Швердт демонструють неабияку компетентність у своїх головних ролях. Дорослі актори обмежені екранним часом, і лише наприкінці персонаж Андерсон виходить на перший план.
«Білий птах» іноді може здаватися занадто вигаданим, але все ж здатний викликати сильні емоції, вдало поєднуючи смуток і натхнення. Фільм містить послання про небезпеку нових фашистських рухів. Хоча історія має дещо дитячий погляд та порівнює тиранію з булінгом, вона виходить за межі підліткової аудиторії й зачіпає ширший спектр глядачів. Це своєрідний «Голокост 101», спрощений і романтизований порівняно з класичними драматизаціями, як-от «Щоденник Анни Франк» або «Список Шиндлера».
Фільм «Девара, частина 1» / Devara: Part 1 (Indian Big Movie, Індія, 2024)
Це історія колишнього в'язня, який прагне почати нове життя, однак минуле не дає йому спокою. Одного разу Девара випадково стає свідком серії подій, які втягують його у небезпечні пригоди. Як істинний рятівник знедолених, він кидає виклик найтемнішим планам лиходіїв.
Про це кіно хочу розповісти доволі стисло, оскільки фільм наразі мало де можна переглянути. Але історія того, як я потрапила на прем’єру цього фільму, ще раз підтверджує, що енергія завжди слідує за нашою увагою. У мене раптово з'явилися знайомства з індійцями та інтерес до їхньої культури, і невдовзі я отримала запрошення від Гільдії на цей фільм.
Мене приємно вразило не тільки саме кіно, а й те, як його сприймали глядачі. Фільм тривав три години, і зал, заповнений здебільшого індійськими глядачами в центрі Лос-Анджелеса, був активним протягом усього показу. Фільм демонстрували мовою оригіналу. Глядачі кричали, аплодували, підспівували, танцювали й буквально переживали разом із головними героями. У моєму досвіді ця публіка була найщирішою, найсправжнішою і найпалкіше люблячою своє кіно, своїх героїв і свою культуру.
Кілька слів про сам фільм. «Девара» – це індійський бойовик мовою телугу, сценарій і режисура якого належать Кораталі Сіві. Продюсерами виступили Судхакар Міккілінені та Косараджу Харікрішна під прапорами Yuvasudha Arts і N. T. R. Arts. Головні ролі виконали Н. Т. Рама Рао-молодший та Джанві Капур, а Саїф Алі Хан зіграв головного антагоніста. Саундтрек створив Аніруд Равічандер, операторська робота належить Р. Ратнавелу, а монтаж – А. Срікару Прасаду.
Авторка матеріалу: Поліна Герман, кінопродюсерка, засновниця компаній UP UA Studio та UP USA Studio