«Юним-зеленим, — казали вони, — нема чого й думати про це. Вам — рости та життю радіти. А песиголовці не нападуть, вони про наш ліс і думати забули…»
Є такий загадковий, чарівний ліс, що зветься Моховим. Людському оку, напевно, може здаватися, що нічого такого у тому лісі особливого немає. Кущі, чагарники, галявини та мочарі. Але під кожним кущиком сплять собі манюні-хухи. Чагарниками сновигають мавки, а мочарі — володіння русалок, болотяників та водяних.
Колись давно на Моховий ліс напали злі та кровожерливі вороги — одноокі песиголовці на триголових зміях. Прийшла ця біда з-за семи морів. Та, на щастя, усі мешканці лісу об'єдналися й змогли дати відсіч могутньому та небезпечному ворогу.
Але час минав, песиголовці стали легендами, підростало молоде покоління лісових духів. Здавалося б, Моховому лісу більше не загрожує жодна небезпека. Та одного дня маленька Мавка Вербичка та її ліпший друг вовкулачок Люпко стають свідками початку нового протистояння між песиголовцями та мешканцями Мохового лісу.
«Пожежа розгоряється дедалі дужче. Палають дерева й чагарники, повітря сповнене диму, ліс стогне і плаче. А над усім цим лунають нові звуки — моторошні та загрозливі. Так, наче алмазом шкребуть по граніту. Це регочуть песиголовці. Схоже, їм просто подобається те, що відбувається навколо: метушня, паніка, полум’я. Вони зруйнували наше мирне життя в одну мить — і тішаться з того!»
Так розпочинається книга «Мавка Вербичка й песиголовці» Юліти Ран (видавництво «Ранок», 2024 рік). Читача одразу огортає атмосфера «Лісової пісні» Лесі Українки, давніх українських легенд та мітів. Форзац книги прикрашає карта, що допомагає познайомитися з географією світу, який оточує Моховий ліс. Також є свій маленький бестіарій, що розповідає про хух, перелесників, мешканців Підземного царства, вовкулаків, мавок, песиголовців та велику й всесильну хранительку брами світів — пані Ягу.
Щоб перемогти песиголовців, не дати їм захопити священний латир-камінь й врятувати світ, Мавка Вербичка, Люпко та хуха Картатик мають пройти випробування пані Яги, спуститися до Підземного світу, де панує підступна Недоля, віднайти мертву воду та заступити імператору песиголовців шлях до Чорногори, під якою й зберігається латир-камінь.
Здається, забагато випробувань для трьох маленьких лісових духів. Проте кликати на допомогу нема кого: імператор песиголовців зачаклував усіх дорослих лісових духів та навіть самого Лісовка. Отже, вся надія на Вербичку, Люпка та Картатика.
«— Забирайтеся геть із нашої землі! — кричить він, опираючись загарбникам. — Геть із Мохового лісу! Найбільший триголовий змій нахиляє шию, і на землю сходить песиголовець у золотому шоломі.
— Це більше не ваша земля, старий корчу, — каже він. — Я — імператор песиголовців, і відтепер Моховий ліс — це наші володіння!
— І чим же ви станете тут володіти? — запитує Лісовик. — Випаленим лісом?»
Ця тепла, атмосферна історія, що пахне лісом, ягодами суниці, лататтям та сонцем залишає приємний післясмак. Динамічні пригоди та яскраві персонажі сподобаються як маленькому, так і дорослому читачеві. «Мавка Вербичка й песиголовці» Юліти Ран — це магія добра, до якої так хочеться доторкнутися у похмурій реальності. Історія про падіння злих сил, дружбу, вірність та жертовність, що винагороджується.
«— Що коїться із Моховим лісом? — обурюється Люпко, коли ми оббігаємо гору з іншого боку. — Він мав би нам допомагати, адже ми його діти.
— Напевне, це злі чари песиголовців так діють. Вони спотворюють його. Уяви, що буде, якщо й латир-камінь опиниться в руках цих лиходіїв! Цілий світ стане таким хижим!
— Не бувати цьому! — гарчить Люпко і з останніх сил додає ходи. Ми добігаємо до того боку Чорногори, де ховається вхід у печеру, саме вчасно. Усі песиголовці разом із імператором уже тут».
Неможливо не відзначити фантастичне оформлення книги та ілюстрації, що малювала Іва Михайлян. Вони заколисують, тішать око та прекрасно візуалізують цю магічну казку, доповнюючи образи в уяві читача. У цій книзі так багато дива, маленьких чарівних істот, передзвону дзвіночків, співу русалок та магії лісу. А ще це перша частина серії, тож вже з нетерпінням чекаєш на продовження пригод Мавки Вербички та її друзів.
Матеріал підготувала книжкова блогерка Валерія Меренкова
Фото надані пресслужбою видавництва «Ранок»