21 листопада в український прокат виходить художній фільм Анни Бурячкової «Назавжди-Назавжди». Про створення фільму, складнощі монтажу та цікаві прийоми Yabl поспілкувався з режисером монтажу стрічки Юрієм Резніченком.
– «Назавжди-Назавжди» – досить складний та емоційно насичений фільм. Як ви підійшли до його монтажу?
– Я дуже чекав на цей фільм. Мій план був повністю зануритися в монтаж нашої тендітної історії в комфорті затишної монтажної кімнати, ні на що не відволікатися, нікуди не поспішати і робити паузи для відпочинку, коли буде потрібно.
Але після перших тижнів монтажу почалася велика війна. Частину роботи (selects, перший відбір матеріалу) довелося робити віддалено. За відчуттями це дуже далеко від тандему з режисером в монтажці (а це для мене – найбільше задоволення в роботі і найпродуктивніший спосіб працювати). Zoom, до якого всі звикли за час ковіду, для монтажу онлайн досі не пристосований. Тому мені довелось вигадати комбінацію з кількох застосунків для віддаленої роботи. На щастя, основну частину монтажу ми все ж робили поруч.
Монтував фільм я в Final Cut Pro, підготовчу роботу робив в Davinci Resolve, для певних технічних задач написав власні скрипти, для віддаленої роботи – FaceTime, OBS, Millicast. Під час зйомки я налаштував процеси так, що за 2-3 години після кінця знімального дня матеріал був в доступі у хмарі для знімальної групи.
Під час монтажу ми істотну увагу приділяли в тому числі звуку, а в поєднанні з заготовленими колористкою Мариною Ткаченко LUTами (файли, які використовуються для корекції кольору та створення певного візуального стилю – ред.) фільм виглядав пристойно навіть на етапі чернетки.
– В чому полягає особливість вашої роботи над повнометражними фільмами? Чи є у вас свої особливі техніки або методи монтажу, які ви часто використовуєте?
– Це мій другий повнометражний фільм, тому важко говорити про якісь усталені стандарти.
Але маю кілька улюблених прийомів:
- Я намагаюсь кожного разу проживати те, що бачу на екрані (хоч це і додає ризику вигоріти).
- Під час першого перегляду матеріалу (selects) дуже важливо занотувати відчуті емоції: це єдиний раз, коли можна повноцінно відчути те, що відчуватиме глядач.
- Перший кат (зміна кадру – ред.) має йти за сценарієм, далі (нарешті) починається творчість.
- Якщо спонтанну ідею можливо втілити за 2 хвилини – це варто спробувати зробити одразу, не відкладаючи.
- Ніяк або погано змонтований звук заважає сприйняттю монтажних склейок і монтажу взагалі.
- На переглядах чернеток я піддивляюся за глядачами: їх емоції в моменті часто корисніші, ніж коментарі після.
- Якщо, як кажуть, «око замилене» і немає часу на паузу – можна тимчасово фліпнути (віддзеркалити) картинку або помінятися місцями з режисером.
– Фільм «Назавжди-Назавжди» побудований навколо бурхливих емоцій підлітків. Як ви передавали ці емоції та своєрідний «маніфест свободи» через монтаж?
– Наш фільм про свободу, яка на нас всіх впала і ми, як могли, намагались з нею впоратись. В абетці миттєвого монтажу бурхливість – це порушення вісімки, короткі рвані кадри і jump cuts.
– Як ви працюєте з темпом?
– Темп для мене є рушієм монтажу. Картинка і музика самі підказують, як їх монтувати. Головне – вдивитися і вслухатися, й інтуїція підкаже сама. В цьому також дуже допомагає мій музичний бекграунд.
– Які сцени або моменти у фільмі виявилися найскладнішими для монтажу та чому?
Перша бійка: кожен раз боляче дивитись на те, що відбувається. Також складно монтувалась сцена в теплиці, де Тоня вигадує Джурі прізвисько – багато людей, багато ракурсів, багато діалогів – безліч потенційних варіантів, як сплести це мереживо.
– Як ви співпрацювали з режисеркою на етапі монтажу, щоб максимально точно втілити її бачення? Чи були розходження у поглядах?
– Моя місія в монтажці і є допомогти режисерові розкрити його (її) бачення. У нас з Анею Бурячковою за спиною вже 10 років роботи разом над кліпами і рекламою, тому ми добре розуміємося. Розбіжності в процесі роботи не можуть не виникати, головне, щоб був час спробувати втілити і порівняти ідеї.
– Що для вас особисто означає ця стрічка? Чи є у вас улюблені моменти у фільмі, якими ви особливо пишаєтеся? Чи є кадри або сцени, які ви спеціально залишили невідредагованими або з мінімальною обробкою?
– Це історія про підлітків у 1998 році, тобто мого віку. Для мене це відображення і мого дитинства теж, тож я пишаюсь фільмом в цілому.
Використати фрагменти, зняті Каспером на VHS (аналоговий формат відео на касетах, популярний у 1980-90-х роках – ред.) – для мене невеличкий homage до моїх перших спроб монтувати в тому самому 1998 році.
Невідредагованою можна назвати сцену з Джурою та Санею, що танцюють і співають в кімнаті – хотілося просто let it flow.
– Які митці надихають вас у вашій роботі? Можливо хтось із сучасних кіномонтажерів?
– Не зовсім сучасні, але – Волтер Мерч (класика), також Лі Сміт, Верна Філдс, Саллі Менке.
– Які маєте плани на майбутнє? Чи є якісь жанри, в яких хотілося б попрацювати?
– Хочу попрацювати над гарним документальним проєктом.
Інтерв’ю підготувала Анастасія Щукіна