5 грудня в український прокат виходить фільм «Морена». Стрічка поєднує в собі елементи комедії та треш-горору. Режисером картини виступив Сергій Альошечкін, а її прем'єра відбулася на фестивалі Миколайчук Open. Вісьмома цікавими фактами про фільм з Yabl поділився режисер фільму.
1. Ідея сценарію зародилася з реальної історії
Сергій Альошечкін змалку захоплювався страшними історіями. «Зазвичай я розпитував у людей похилого віку про різні дивні історії, які траплялися з ними в їхньому житті, або про які вони чули. Не тільки у літніх, при нагоді, коли заходила розмова, я міг поставити таке запитання будь-кому. І більшість цих історій лягли в основу моїх майбутніх сценаріїв», – ділиться він.
Історія «Морени» також почалася зі страшної байки про дівчину, яку всі вважали відьмою. Режисер зізнається, що ця історія надихнула його на створення сценарію. «Цю історію я почув випадково від людини, яка знала цю дівчину… Її боялися всі, як вогню, бо вважали справжньою відьмою. І саме цей характер ліг в основу сценарію «Морени». Звичайно, він був трохи змінений і прикрашений, але основа була справжньою, і така дівчина з набором певних знань існувала насправді і, швидше за все, живе й досі», – розповідає Альошечкін.
2. Довгий шлях до екранізації
Сценарій фільму був готовий ще у 2012 році, але зйомки розпочали лише у 2017-му, а монтаж закінчили в 2018 році. Сергій Альошечкін відкладав роботу над сценарієм і навіть кілька разів перемальовував розкадровки, доки не досяг бажаного результату.
«Коли сценарій був написаний, він був відкладений у шафу, де вже припадав пилом не один десяток таких же історій. Через якийсь час я вирішив зайнятися його розробкою вже як проекту, щоб легше було знайти гроші для зйомки. Було написано режисерський сценарій, потім було зроблено розкадрування, повністю на весь фільм (це десятки тисяч малюнків). За якийсь час знову повернувся до розкадрування. Переглянув, і воно мені не сподобалося. І я його повністю перемалював. І так було ще кілька разів, доки я не заспокоївся», – каже він.
3. «Нєжданчики» під час зйомок
За словами режисера, під час зйомок містика ніби оточувала все довкола. Наприклад, актор, початково затверджений на роль Петра, відмовився від участі в проєкті прямо в день зйомок. «За сценарієм Петро мав бути таким собі недалеким силюком, на перший погляд добрим і наївним, таємно закоханим в Ганну. І ось за дві години до сцени з Петром з’являється Віталій Ажнов – хлопчина в дорогому стильному одязі з гарною фарбованою чуприною, з зачіскою і прикидом «золотої молоді». Ми в тихому шоці. На щастя, Віталій виявився справжнім професіоналом. Вислухавши характеристику свого персонажа, він попросив нашого художника з гриму підстригти його майже під нуль, лишивши невеличкого «їжачка». В результаті його Петро став одним із найцікавіших персонажів у фільмі».
4. Атмосферні локації
Зйомки проводилися переважно на природі, в мальовничих куточках України. «Моїм бажанням було, після нескінченних робіт в серіалах, в задушливих інтер'єрах, максимально уникнути цих самих інтер'єрів», – коментує режисер.
Однією з найсильніших та найнебезпечніших локацій став підвісний міст. У містичній символіці мости часто вважаються місцями переходу між світами, і цей міст повністю відповідав задуму режисера.
Ще однією особливою локацією стало кладовище. Сцени на кладовищі вимагали від команди особливої підготовки, включаючи копання могили, а також зйомку безпосередньо з цієї самої могили.
Значна частина зйомок проходила у Карпатах, зокрема на схилах, ярах і полях. Окремі сцени фільмували на березі річки Черемош під час святкування Івана Купала. Там команда зіштовхнулася з деякими технічними складнощами, адже слизьке каміння створювало небезпеку для акторів і знімальної техніки.
Не менш вражаючими були й підводні зйомки. Для створення ілюзії дна річки знімальна група використовувала басейн, який драпірували чорною тканиною та викладали камінням, водоростями та гілками.
Окрему увагу заслуговує декорація горища – одна з найбільш складних і небезпечних конструкцій на майданчику. За сценарієм, горище повинно було вибухати газом з двох балонів, а в цей момент на ньому працювали три каскадери, які перебували у 100% горінні.
5. Ім'я головної героїні дав Інтернет
Назву «Морена» Сергій Альошечкін знайшов в інтернеті, шукаючи ім'я, яке б відповідало уособленню зла. «Мене надихала конкретна людина, про яку я дізнався, а не фольклорні образи. А сама назва з'явилася спонтанно. Як назвати свою головну героїню? Уособлення зла? Звичайно ж, як мінімум якимось ім'ям Богині! Я відкрив інтернет, та перше, що мені попалося і сподобалося, те і взяв у сценарій. Вуаля, і це було ім'я Морена».
6. Фільм містить біографічні елементи
Деякі сцени засновані на подіях з життя режисера. «Епізод спочатку фільму, коли герой їде з візком із дверима, до померлого діда – один в один списаний з реального життя. Звичайно виключаючи фрагмент із сексом та зустріч із відьмою», – каже він.
7. З «перчинкою»: як обирали акторів
Підбір акторів для фільму значною мірою відбувався за участі дружини режисера, яка є професійною акторкою. Найскладнішим завданням було знайти виконавицю ролі Іванки (Морени) – вона мала бути не лише ефектною, але й готовою до відвертих та емоційно важких сцен.
«Приходили різні актриси, – розповідає Альошечкін. – Усі доглянуті, підфарбовані… високохудожні. І ось заходить Іра Громадська. Така собі проста, не нафарбована, у м'ятому одязі… Я поставив їй завдання, особливо не розраховуючи на успіх, але вона дуже переконливо впоралася зі сценою на мосту. Єдина з усіх претенденток, яка схопила за горло свою партнерку по сцені… У неї ця енергія була настільки природною, що я відразу зрозумів: так, це Іванка, 100 %».
Ганну зіграла Таїсія Щурук, яку режисерська команда помітила в телешоу «Київ вдень і вночі». На роль Юрка запросили Іллю Валянського – стендап-коміка та учасника команди КВН. Костика, хрещеного Іванки, зіграв Олександр Мельник, відомий своїм образом у кримінальних серіалах. Батька Іванки зіграв Василь Баша, з яким режисер був знайомий ще з часів навчання в театральному.
Через складні погодні умови та щільний графік зйомок багато епізодичних ролей виконали члени знімальної групи. «Можу вас запевнити, що ви не зможете вгадати, які ролі зіграли саме вони!» – інтригує режисер.
8. Жодної містики
Для створення образу відьом у фільмі не використовували спеціальний реквізит. Режисер свідомо відмовився від казкових чи чарівних предметів, щоб підкреслити реалістичність персонажів. Відьми у його історії – це не міфічні істоти, а звичайні люди з небезпечними знаннями, готові досягати своїх цілей будь-якими методами. «Всі атрибути цих абсолютно реальних людей теж мали бути абсолютно реальними і простими», – зазначає він.
Матеріали надані пресслужбою фільму
Статтю підготувала Анастасія Щукіна