Вже зовсім скоро, 21 листопада, в український прокат вийде повнометражний дебютний фільм Анни Бурячкової «Назавжди-назавжди». Це історія про юність, бунт та пошук себе, що розгортається у Києві наприкінці 90-х років.
Найцікавішими фактами про створення фільму з Yabl поділилися творці стрічки.
1. Створення локацій
Більшість інтерʼєрів, які використовувалися для зйомок фільму, потребували майже повного перевтілення. Художниця-постановниця Олександра Патока згадує, як в одній з квартир команді довелося робили ремонт у стилі 90-х з нуля.
«Розробка локацій, звісно, моя улюблена річ. Спочатку розробляється персонаж, а потім під нього будується його оточення, яке повинно відображати і настрій, і вподобання, і історію. Більшість елементів, можливо, ніколи не будуть видимими у кадрі, але для акторів і команди вони ламають четверту стіну. І нехай для цього потрібно збирати шпалери з трьох різних куточків для одного маленького коридору або робити кастинг бульбуляторів», – ділиться Олександра.
2. Відтворення образів 90-х
Художниця з гриму Джулія Мельник пригадує, що коли вивчала українські 90-ті, перше, на що спиралась, – історії і бачення людей, що свідомо жили в цей час. «Я, наприклад, була зовсім дитиною, і мій досвід не підходив. Я опитувала всіх моїх знайомих про те, як вони фарбувались, яка косметика була доступна, який лак для нігтів був популярний, чи фарбували волосся і таке інше. Багато досвіду і бачення передала мені саме Аня Бурячкова! (прим. режисерка фільму)», – каже вона.
3. Репетиції та грим
Під час підготовки гриму для сцен, де герої зазнають фізичного насилля, перед нанесенням наслідків бійок (синців, забоїв, крові) художниці з гриму було важливо побачити репетицію сцени або принаймні розуміти, куди прийшовся удар, чим, як сильно, щоб саме в цьому місці зробити характерні побої.
За синцями слідкували впродовж усього часу: «Вони, як в житті, так і всередині кіноісторії, жили своїм періодичним життям і змінювалися кожного дня».
4. Відбір акторів
Режисерка відбирала акторів, які відчували стиль 90х, музикальність, пластичність та зовнішність – вони мали органічно вписуватися в декорації тих років. «Ми хотіли, щоб фільм став порталом, через який глядач зможе побачити, що відбувалось з молодими людьми в ці унікальні часи, коли закони минулого впали, а майбутнє тільки почало формуватися», – зазначає кастинг-директорка Оксі Дезера.
5. Роль Журіка
Найскладніше, на думку кастинг-директорки, було знайти виконавця ролі Журіка (Захар Шадрін). Його персонаж – багатогранний «бедбой» з інтелігентної родини. На цю роль було переглянуто чимало акторів (і не тільки їх!), але Захар з його органікою, глибиною, легковажністю і неочікуваною драматичністю виявився дуже переконливим і врешті її отримав.
6. Акторські ігри
Виконавець ролі Сані, Артур Алієв, пригадує епізод зі знімального майданчика, який йому найбільше запам’ятався: «Це був екватор знімального процесу, ми знімали сцени в нашій з Лєрою (Ліза Цілик) квартирі. На перерві всі актори сиділи за столом і по-приколу вирішили помінятися ролями і порозганяти сцени: я – Тоня, Шуруп (Клим Рева) – Саня, Лєра (Ліза Цілик) – Шуруп. Під час цього хтось вдавився бутербродом, хтось чаєм. Найкраще зіграв Шуруп:)»
7. Вилучена сцена
До фінального монтажу не увійшла, зокрема, й сцена з батьком Журіка – красива, драматична – у якій син відверто спілкується з батьком. Актор ділиться: «Для мене це була важлива частина історії, щоб зрозуміти мотив і результат ухвалених Журіком рішень».
Матеріали надані пресслужбою фільму