Нещодавно стартував новий український мультсеріал «На краю світів». В основі сюжету мультсеріалу історія про неповну сімʼю Коваленків, що складається з тата – Тараса Коваленка та трьох неповнолітніх дітей – Левчика, Фасі й Тасі, які отримали в спадщину дуже дивний будинок на окраїні села під назвою «Світи». Головні герої дізнаються, що кожної ночі будинок перетворюється на готель для міфічних істот, з якими їм доведеться познайомитись.
Подробицями про створення мультсеріалу з Yabl поділилася режисерка Олександра Рубан, яка також відома українському глядачеві за анімаційними проєктами «Мавка. Лісова пісня» та «Пес Патрон».
– Що саме стало головним натхненням для створення мультсеріалу? Чи були реальні українські місцевості, чи події, що надихнули вас на створення окремих сцен або епізодів?
– Так, безумовно, нас надихнули реальні українські ландшафти. Ми обрали Запорізьку область як головну локацію завдяки її багатій історії та містичній атмосфері. У першій серії, можете подивитись, ми показуємо загальний план, де сідає сонечко і там майже за обрієм видніється Хортиця Гадаю, саме біля цього місця сили ідеально розташувати перетин світів, тому і вирішили побудувати готель для духів саме тут, у вигаданому селі Світи. До того ж ми вирішили що зробимо наш готель на дереві, і не абиякому, а на дуже відомому і старовинному дубі в Запоріжжі якому понад 700 років. Символ дерева в різних культурах світу доволі часто використовується і зазвичай символізує минуле (коріння), теперішнє (стовбур) та майбутнє (крона), а ще зазвичай потойбічний світ духів, світ людей та богів. Тож, це ідеальне місце де дива можуть ставатись.
Цікаво, що я особисто ніколи не була на Хортиці, але завжди мріяла туди потрапити. Тому, якщо я не змогла приїхати до Хортиці, то вона увійшла у мультсеріал, якому мені пощастило дати життя.
– Чи можете розповісти більше про те, як взагалі виглядає процес створення мультсеріалу?
– Процес створення мультсеріалу – це довгий і складний шлях, що включає безліч етапів. Спочатку потрібно вигадати весь світ: визначити, хто ваші герої, їх зовнішність, характер, поведінку, уподобання. Важливо зрозуміти, де саме герой перебуватиме на початку серії, як розвиватиметься його історія протягом серій і всього сезону. Потім створюється сценарій.
Далі розпочинається робота з художником-постановником чи арт-директором, у нашому проєкті це Ольга Петренко. На цьому етапі відбувається обговорення референсів, аналіз стилю роботи колег з інших країн. Постановник створює концепти, які уточнюються, після чого опрацьовуються всі деталі, зокрема локації, природа, предмети, які формують атмосферу серіалу. Важливий етап розробки – так званий «девелопмент», де визначаються всі смисли й передісторії, закладені в серіал і героїв. Це займає місяці. Після цього починається продакшн. Створюються аніматіки – чорно-білі ескізи, які показують початковий варіант сцени та розташування героїв і локацій. Потім героїв передають на ріги – скелетну основу, що дозволяє персонажу рухатися. Для нашого проєкту ми використовуємо 3D і 2D технології. Далі аніматори працюють над мізансценами та шотами, вносячи правки. Останні етапи включають рендеринг, композ, а також саунддизайн, корекцію кольору, титри та технічні правки, яких зазвичай доволі багато Лише після всіх цих кроків глядачі можуть побачити готову серію на екрані. Цей процес займає багато часу, і кожен етап є незамінним, тому саме через ці виробничі особливості в анімації глядачам іноді доводиться довго чекати на нові серії.
– Як команда мультсеріалу працювала над анімаційною частиною мультсеріалу? З якими викликами стикалися?
– Команда мультсеріалу стикалася з численними викликами під час роботи над анімаційною частиною. Ми вирішили поєднати традиційні анімаційні техніки з сучасними підходами, що допомогло нам створити унікальну атмосферу, хоча є аспекти, які ми прагнемо вдосконалити й обов'язково це зробимо в подальшій роботі. Звичайно, завжди є куди рости, і для досягнення ідеального результату потрібні час, фінанси та людські ресурси.
Ми працювали в екстрашвидкому темпі, адже через обмеження в часі та ресурсах не могли дозволити собі традиційно довгі етапи розробки та деталізації. Зокрема, цього року ми натрапляли на труднощі, які спіткали кожного українця: часті блекаути, обстріли та повітряні тривоги, сильна спека та блекаути зі стабілізаційними відключеннями. Це створювало дискомфорт і затримували нам таймінги здачі по процесах, адже анімація не може існувати без електрики, на жаль. Крім технічних викликів, багато хто з команди пройшли через особисті випробування, зокрема проблеми зі здоров’ям чи втрати близьких людей. Попри це, вони поверталися до роботи, часто зі словами: «Я знову тут, хочу долучитися, проєкт захоплює». Така відданість і підтримка колег надзвичайно цінні. Завдяки їхньому натхненню, таланту і вірі в історію ми змогли здолати всі труднощі. Я безмежно вдячна кожному за витримку та відданість нашому проєкту.
– Які взагалі були виклики під час створення мультсеріалу в умовах обмежень і змін через війну?
– Створення мультсеріалу в умовах війни було непростим завданням, і, навіть працюючи над популярним проєктом, як-от «Пес Патрон», ми стикалися з постійною необхідністю доводити цінність наших ідей для світу та для глядачів. Такі закони в кіноіндустрії – треба постійно боротись за право розповіді. Ми ретельно підходили до кожного пітчингу, розробляючи унікальний світ мультсеріалу та детально продумуючи кожен його аспект. Це вимагало від нас беззастережної віри у власну ідею, детального розуміння що і як ти будеш робити, адже якщо сам не розумієш історії та мотиви й бажання персонажів, то переконати інших, що це варто витрачених грошей та уваги глядачів, стає вкрай важко.
В умовах постійних блекаутів та обстрілів наша команда мала підтримку від міжнародних партнерів, які розуміли складнощі, з якими ми стикаємося. Вони враховували нашу реальність і дозволяли переносити дедлайни, аби забезпечити безпеку та здоров’я кожного учасника команди. Їхня людяність і віра в наш проєкт стали запорукою того, що серіал вдалося створити. Особливу вдячність USAID, які постійно надавали не лише фінансову, але й моральну підтримку. Вони завжди уважно ставилися до нашого креативного бачення, переглядали сценарії, робили конструктивні зауваження, не намагаючись кардинально змінити наш творчий підхід. Це рідкісний досвід, коли міжнародні партнери поважають авторську ідею та створюють настільки комфортні умови для співпраці, тому ми знову і знову раді з ними співпрацювати й «На краю Світів» також має цю підтримку і я безмежно за це вдячна
– Розкажіть більше про персонажів з української міфології, що з’являються у серіалі.
– Міфологічні персонажі завжди викликають великий інтерес, адже це герої, які сильно відрізняються від нас і мають унікальні, надзвичайні риси. Як ми бачимо на прикладі західних супергеройських франшиз, глядачам подобаються особливі, дивакуваті персонажі. Їм цікаво спостерігати за такими істотами, які, попри свою незвичність, стикаються з людськими переживаннями: закоханістю, невпевненістю, зрадою чи втомою. Саме людські проблеми, дивний зовнішній вигляд і глибина характеру роблять міфологічних героїв такими привабливими.
Українська демонологія – справжній скарб, який часто залишається поза увагою, хоча має великий потенціал для осучаснення. У нашому серіалі ми вирішили оживити цей пласт культури, створивши новий, актуальний контекст для міфологічних істот. Наприклад, у нас є Кікі – персонажка, що уособлює Кікімору чи Шишимору духа плісняви та сновидінь зі слов’янської міфології. Ми осучаснили її образ, зробивши її Instagram-блогеркою, яка прагне популярності. Це актуальна тема для багатьох підлітків і дорослих, що прагнуть визнання в соціальних мережах. Гадаю, наші міфологічні герої отримали новий вимір і водночас зберегли свої автентичні риси, що робить їх цікавими та актуальними.
– В якому стані, на вашу думку, наразі перебуває українська анімація? Яким бачите шлях розвитку української анімації та її конкуренцію з іноземними мультсеріалами?
– Як на мене, українська анімація знаходиться на етапі розвитку, і потенціал у неї величезний, але є багато викликів. Щоб вона дійсно вийшла на глобальний рівень, потрібен дуже висока якість продукту. Досягнення цієї якості потребує значних інвестицій часу, фінансів та ресурсів. Для створення конкурентного продукту важливо орієнтуватися на глобальні тенденції, аналізувати те, що зараз працює у світі, та адаптувати ці підходи до нашої культури й цінностей. Потрібно зосередитися не лише на тому, що може зацікавити різні вікові групи, а й на потенційній комерційній цінності продукту. Якщо наша анімація буде цікавою, якісною і відповідатиме сучасним запитам глядачів, вона зможе знайти свою аудиторію і за межами країни.
Сучасний глядач дуже обізнаний і вибагливий, він має можливість вибирати контент з усього світу. Тому, якщо продукт не відповідає високим стандартам, глядач просто обере щось інше. Саме тому ми маємо створювати анімацію, яка буде приваблювати якістю, сюжетом і сучасною подачею. Це дозволить українській анімації не лише конкурувати з іноземними мультсеріалами, а й знайти власний шлях і зайняти гідне місце на міжнародній арені.
– Які важливі повідомлення або ідеї ви закладали у мультсеріал «На краю світів»?
– Найголовніша мета та ідея «На краю Світів» – створити для дітей простір, де вони можуть знайти розвагу та відчувати підтримку, навіть у час війни. Ми хочемо, щоб вони знали: дорослі пам’ятають про них і дбають, тому через яскраві та захопливі історії потрібно подарувати дітям відчуття безпеки.
Мультсеріал сповнений символізму, пов’язаного з українською культурою. Наприклад, наш будинок-готель має форму, схожу на різдвяну прикрасу «павук», а в інтер’єрі використані її мотиви. У серіалі також є ослінчики, які колись були популярними в українських оселях, і традиційні візерунки на стінах, що нагадують елементи святкових павуків. Одяг героїв теж містить важливі деталі: на худі Тасі є геометричні фігури, а на сукні Фасі – стрічка, що символізує одну сестру, як колись робили наші прабабусі, де кожна стрічка на спідниці показувала кількість сестер. Піч у нашому серіалі – це ще один важливий елемент. Ми створили її дизайн із лемпиками, щоб нагадати про нашу унікальну кераміку, одну з найцікавіших у світі. Плиточки біля печі оживають завдяки творчості нашої художниці Ірині Міньоф, яка переосмислила косівську кераміку для цього проєкту у своєму цікавому стилі. У наступних серіях мультфільму можна буде побачити різні українські традиційні смаколики, які випікатиме татко родини Коваленків, цікаві звичаї та непересічні потойбічні свята і звісно ж купу духів всіх розмірів та видів.
– Чи вже є перші реакції українських глядачів на проєкт? Які саме? Чи плануєте розширювати географію показів за кордон?
– Так, безумовно, у нас амбітні плани, тому ми хочемо розширювати географію показів наших історії. Ми хочемо, щоб наш серіал мав успішні покази і бажано продажі за кордоном, і мріємо про те, щоб його озвучили зірковими акторами, такими як Іванка Сахно, Лів Швайбер, Джессіка Честейн чи Майкл Дуглас. Це було б фантастично!
Я дуже захоплююсь коментарями наших глядачів і завжди вдячна за їхні поради, навіть якщо вони містять конструктивну критику чи пропозиції щодо покращень. Здебільшого коментарі дуже позитивні, хоча є й ті, що просять допрацювати певні моменти. Один з найпоширеніших коментарів – це запитання, де ж ще серії Пса Патрона, оскільки ми виходимо на каналі цього легендарного Песика, і глядачі хочуть більше пригод саме з ним, я їх дуже розумію. Це дуже мило і приємно читати стільки відгуків про нашу роботу, тому що персонажі серіалу вже стали близькими нашим глядачам, і це велика похвала для акторів та аніматорів. Також є багато подяк від більш дорослих глядачів, які кажуть, що із задоволенням дивляться серіал і чекають нові серії. Такі коментарі мене тішать, бо ми ж і хотіли, щоб серіал був цікавим для всіх вікових груп. Втім, є й запити, щоб серії були довшими, і ми також розділяємо це бажання і хотіли б зробити їх по 20 хвилин, але, як завжди, обмеження в часі та ресурсах накладають свої корективи.
– Чи бачите ви потенціал створення наступних сезонів серіалу або подібних проєктів?
– Так, я бачу великий потенціал для створення нових сезонів серіалу або схожих проєктів. Підліткова аудиторія залишається майже незаповненою нішею – це непроста, але дуже цікава група глядачів. Вони вже не діти, але ще й не дорослі, часто знаходяться у пошуках себе, і через це на них складніше орієнтувати контент і задовольнити їх непрості запити та смаки. Саме тому багато хто уникає створення підліткових серіалів або фантастики, вважаючи, що це не матиме успіху. Але я переконана, що навпаки, ми маємо розрадити підлітків, підтримати їх гідним продуктом і допомогти дорослішати легше і цікавіше.
У мене є кілька ідей для нових проєктів, включно з ідеєю для дорослої історії про станцію Вернадського. Щось таке містично-науково-фантастичне. Гадаю, це могло б зацікавити аудиторію. Важливо також враховувати інтереси не тільки українських, а й міжнародної аудиторії. Звісно, ми поки не можемо конкурувати з великими компаніями в технологіях, але можемо розказати якісну і цікаву історію, знайти свій художній стиль. Гадаю нам варто спиратись на це.
В умовах сьогодення, враховуючи війну та непростий стан індустрії, розвиток української анімації потребує більше ресурсів. Чи, хоча б просто ресурсів. Проте, навіть у цих обмежених умовах, ми можемо створювати якісний контент, орієнтований як на широку аудиторію. Це завдяки відчайдухам, які обожнюю мультфільми та мріють й надалі створювати їх нашим маленьким та дорослим глядачам для розради та підтримки, і це неймовірно мене надихає.
Інтерв’ю підготувала Анастасія Щукіна
Фото: пресслужба мультсеріалу