Напередодні виходу у прокат містичного треш-горору Сергія Альошечкіна «Морена», Yabl поспілкувався з виконавцем головної ролі Іллею Валянським.
– Якою була ваша реакція, коли ви дізналися, що вас затверджено на роль? Як проходили кастинг?
– Перше, що варто сказати, що я – не професійний актор. Так я виправдовуюсь за все, що сталося у фільмі (сміється). Коли мене запросили на кастинг, я грав у «Лізі сміху». Мене побачила дружина режисера, коли я пародіював Таркана – хтивого та пристрасного турка. Вона вирішила, що саме така людина має виконувати головну роль в еротичному фільмі жахів. Мені було 23, я працював сисадміном, швидше за все, в той момент переналаштовував комусь Windows, аж тут мені дзвонять і кажуть, що запрошують на головну роль у фільмі. Думав, що мене хтось пранкує. А це був продюсер фільму. Я зрадів, але трішки налякався. Мені надіслали текст для проб, але я продовжував думати, що це якийсь розіграш. Для проб була запропонована сцена сварки з дружиною на кухні одного з серіалів режисера. І я на своїй кухні в квартирі за три тисячі гривень, записував ці самопроби на телефон. Мене затвердили. Я дуже здивувався. А повірив у це вже тоді, коли ми всі їхали з творчою групою на знімальний майданчик у Карпати.
– Після кіно ви зрозуміли для себе, що ви все-таки стендап-комік чи акторська діяльність все ж вас зацікавила більше?
– Єдина моя роль – це головна у треш-горорі з елементами еротики. Сам цей факт настільки веселий і важливий, що, можливо, я вже ніде і не зніматимуся. Я працюю сценаристом у розважальних шоу та гумористичних серіалах, тож писати мене приваблює більше. Це кіно знімалося сім років тому. Те, яким я був тоді, і те, яким я є зараз, – це різні люди. Хоча, якщо будуть якісь цікаві пропозиції, то я розгляну їх. Я не маю якихось грандіозних планів будувати акторську кар’єру. Проте маю класну історію, що одного разу я знявся у такому кіно. Можливо, колись зніму про це документалку (сміється).
– Ви зауважили, що працюєте сценаристом, тож як ви оцінили сценарій цього кіно, коли прочитали вперше?
– Вже тоді я був відданим прихильником книг Стівена Кінга, тож сам сюжет «Морени» мене зацікавив. Пам’ятаю, що отримав сценарій уночі і одразу взявся читати. Поглинув історію одним махом. Але варто зауважити, що сценарій дещо відрізняється від того, що відбувається у фільмі. Бо, як я потім вже зрозумів, коли почав працювати сценаристом, що тобі приходять і кажуть: «Окей, але в нас бюджет – три каштани». Тому й тут деякі круті моменти не реалізувалися.
Пам’ятаю смішну історію. Я читав сценарій, нагадую, що це ніч, поряд зі спала моя дівчина, і я читаю сцену БДСМ, яка була буквально на третій сторінці й думаю: «Ой-йой, на що я підписався» (сміється). Сам сценарій тоді мені сподобався. В цілому, в нас таких історій немає. Зараз горори – це психологічні історії як «Get Out», «Сонцестояння», «Відьма», з невеликим бюджетом, лякають якоюсь думкою тощо. А цей фільм – як трешові горори 80-х. Я обожнюю такі фільми. Вони мене не лякають, а веселять. Тож мене тішить, що я знявся в такому жанрі, який я люблю дивитися. Проте я ще не бачив його.
– Як вам працювалося з творчою командою та режисером Сергієм Альошечкіним?
– Це було досить незвично. До зйомок у кіно, вся моя підготовка до сцени була в тому, що ми писали матеріали ночами, далі виходили до людей та показували: якщо вони сміялися – класно, не сміялися – не класно. А тут все інакше. Тож Сергій мені дуже допомагав. Щовечора перед наступним знімальним днем ми проговорювали, що відбуватиметься надалі з моїм героєм. Коли ми працювали над кіно, було видно, що він творить тут і зараз свою мрію. У нього палали очі, він знімав цей фільм з великою любовʼю.
Була в нас смішна історія. Мій персонаж Юрко погано знав англійську і часто робив помилки, що виявлялися суцільними каламбурами. Тож я вирішив запропонувати свою імпровізацію. Але самі розумієте про що ж може жартувати 23-річний хлопець. Проте Сергій підтримав мою ініціативу. А потім все це призвело до смішної рецензії, яку я побачив. Одна пані критикиня написала, що гомосексуальна лінія Юрка не розкрита, бо мій персонаж сказав фразу «I love dicks». Я дуже сміявся, адже не думав, що це сприймуть так серйозно. Можливо, зараз я б написав кращі жарти. Але все ідеально так, як воно є. І цей фільм працюватиме як крінжовий треш-горор тільки тому, що тоді ми цього навіть не усвідомлювали. Всі знімали серйозний фільм та викладалися на повну.
– Розкажіть про свого персонажа. Який він? Які виникали складнощі у роботі над роллю?
– Мені пощастило, адже персонаж Юрко був на той час мені близьким. Він 23-річний хлопець, звичайний та простий, але він має вбити відьму. Це мене веселило, адже Юрко не звучить як імʼя супергероя, що з обрізом йде вбивати відьму. Мені радше уявляється дід на імʼя Юрко, який знає анекдоти на будь-яку тему та засинає на вечірці у кутку, коли всі інші пʼють у сусідній кімнаті. Тож я грав себе. З цікавого – я мав сцену, де мала б статися панічна атака, а в мене вона якраз в житті тоді і сталася, було дуже органічно. До речі, в цьому кіно немає мого голосу. Мого персонажа дублюють, тому можливо буде здаватися, що Юрко грає трішки краще (сміється). Так сталося тому, що у 2017 році я був російськомовним одеситом. Звісно, при підготовці до зйомок я багато читав українською, слухав музику і весь контент споживав відповідний, але це процес, який потребує часу.
Зараз, до прикладу, я чудово володію українською. І це теж цікавий досвід – я граю у кіно, де мій персонаж говорить не моїм голосом. Вся історія навколо «Морени» для мене якась казка і прикол. Памʼятаю, що мене мав озвучити той же актор, який дублює «Торо». Не знаю, чи є це так, але це круто. Щодо складнощів у роботі над роллю, то були моменти, коли щось не вдавалося з першого разу. Наприклад, заплакати. Я кривив обличчя як тільки міг, у своїй голові поховав усіх близьких, щоб розплакатися, дивився на світло, але сльози не текли. Не знаю чи є ця сцена зрештою у фільмі.
Була ще одна ситуація. Юрко мав бути таким собі альфа-самцем. Він кидається від однієї дівчини до іншої через чаклування і так далі. І от була сцена, де я чекаю дівчину біля будинку. Ллє шалена кіношна злива, зривається вітер. А вночі у Карпатах дуже холодно навіть влітку. Я тримався за паркан, і мене просто трусило. Мені кажуть, що я маю бути пристрасним. А я від холоду просто не міг таким бути (сміється). Намагався зібратися, але чи вийшло – побачимо. Та в цілому грати було нескладно Юрка, бо типажно я на нього підходив. Я намагався бути собою.
– Часто творці містичного кіно зауважують, що інколи під час зйомок відбуваються якісь непередбачувані моменти і повʼязують це з містикою. А чи траплялися якісь дивні ситуації у вас на майданчику?
– Під час зйомок «Морени» багато що йшло не так, але не певен, що через містику (сміється). Хіба якщо цим можна пояснити те, що наші зміни були по 18 годин. Була одна дивна ситуація. Це був мій перший знімальний. В одній зі сцен мій герой пафосно йде до сараю вбивати відьму з обрізом, весь у крові, серйозний і рішучий, має збити замок прикладом обріза. Ніч, вітродуй, купа диму, дощ-машина, залучено велику команду, аби створити гарну кіношну картинку, ми починаємо знімати. Я бʼю по замку і не попадаю. Зупиняють зйомку. Знову всі готуються – вітер, дим, дощ, ми починаємо знімати. Я знову беру обріз, йду збивати замок і знову не попадаю. Я вже не пригадаю, скільки було дублів, але я тоді думав, що вся знімальна група мене зненавиділа (сміється). Ось такий був мій дебют в повнометражному кіно.
– А як вибудовувався ваш творчий тандем з іншими акторами?
– На знімальному майданчику я розважав своїх партнерів гумором та жартами, а вони, у свою чергу, допомагали мені з підготовкою до сцен. Мені розповідали про рівні уваги, різні акторські методики роботи над роллю тощо. Сцени ми розбирали та репетирували спільно з партнерами та з Сергієм. Наша співпраця була чудовою. Були актори, що вже дуже довго в цьому ремеслі, і з ними було цікаво поговорити. Я помітив, що в акторів є надзавдання – залишити свій слід в історії. Буде смішно, якщо всі запамʼятають саме «Морену», а не інші їхні роботи (сміється). В нас дійсно була класна команда. Там були підібрані майже всі одного віку, тож ми весело проводили час. Декілька разів нас вивозили в Чернівці, Івано-Франківськ відпочити та відновити сили після щільних знімальних днів.
– Прем'єра фільму відбулася 22 червня 2024 року на фестивалі глядацького кіно Миколайчук OPEN. Які були відгуки?
– Мої подруги надіслали мені посилання на рецензії до фестивалю. Я вдячний за ці тексти – так сміявся і кайфував. Це було неймовірно (сміється). Там є матеріали, які зауважують, що «це було так погано, що аж добре»; «тема грудей розкрита»; «гомосексуальна лінія Юрка» тощо. Найулюбленіша рецензія про те, що наше кіно – то українська версія фільму «Кімната». Це американське кіно, дуже неякісне. Але якщо «Морена» буде українською «Кімнатою», то я буду тішитися. Обожнюю цей фільм, так само як і стрічку про нього, яку зняв Джеймс Франко. Певно, якщо б я хотів зіграти ще в одному кіно, то це було б про нашу «Морену». Зауважу, що я досить постіронічно ставлюся до нашого фільму. Добре, що змістився контекст просування з наративу «крутий містично-еротичний фільм жахів» на «треш-горор». Це правильно. Ми знімали дуже давно. Зараз це кіно не сприйматимуть як горор. Тож я вважаю «Морену» чудовим варіантом для дозвілля у компанії друзів.
– Як гадаєте, як сприймуть глядачі це кіно, коли воно вийде у прокат? Чи будуть люди легко реагувати на цю історію чи піддадуть її критиці?
– Жахи знімають для того, аби дати емоцій. У нас наразі йде війна, тож жоден з фільмів на нас не матиме такого впливу, не налякає. Це факт. На мою думку, «Морена» – це той тип фільмів жахів, що дозволить відволіктися. Там гарна операторська робота, красива картинка. І є щось миле у його наївності, що дозволяє перевести подих. Не знаю, якою буде реакція глядачів. Проте аудиторія фестивалю відреагувала саме так, як я би хотів: посміялися та крінжанули. У хорошому сенсі. Думаю, після виходу «Морени» наш кінематограф розділиться на до та після. У нас є багато класних фільмів, є середні, на які багато хто не звернув уваги. Але «настільки погано, що аж добре» – такого ще не було. Тож може статися історична мить. В хорошому сенсі.
В Америці, наприклад, дуже багато таких фільмів. І ти маєш з чим порівнювати. І якщо ставитися до цього кіно як до жарту – гарна картинку, крінжові сюжетні повороти, моменти, з яких посміятися, – то можливо, це змінить ставлення до попередніх та наступних кінокартин. Це веселий горор. Якщо це кіно стане мемами, якщо з нього робитимуть Тіт-Токи – то це успіх. А от якщо кіно пройде непоміченим, тоді погано. Проте скажу, що це кіно виграло нагороду на фестивалі горор фільмів у Токіо. Японці люблять такі дивні історії. А я обожнюю японські ігри, в мене є подкаст про відеоігри. І всі підписники, знаючи про мою любов до японських ігор, кидають новину що «Морена» виграла нагороду. Уявіть сюр: мою голу дупу бачили в Японії. Це зриває дах просто (сміється). Моя дупа не факт, що колись побачить Японію, але там її вже бачили. Для мене це легендарно. Знаєте, в нас дуже багато претензійних, глибоких фільмів. Тож чому б нам не мати ще якусь просту, легку, трішки страшну, трішки сексуальну історію.
– Фільм активно використовує елементи еротики. Як працювалося у такому жанрі?
– Мені пощастило, бо я мав лиш одну таку супероголену сцену. Не їв весь день, щоб бути підтягнутим, ця сцена була останньою в той знімальний, тож сил вже було небагато. Вона мала бути дуже активною. Всю знімальну вивели з майданчика, лишилися тільки оператор та режисер. І Сергій стоїть за камерою просто навпроти мене і каже: «Ї**ш! Мотор!» (сміється). Уявіть, перша роль і одразу така сцена. Добре, що вона знімалася не у перші дні, тож ми вже були більш-менш знайомі. Найприємніше – це отримувати підтримку під час зйомок у таких сценах. Памʼятаю, що між дублями до мене час від часу підходила гримерка Ельвіра і раптом сказала: «Я там на плейбеку стою. Моя повага» (сміється). Мені було і весело, і тривожно. До речі, часто в акторів запитують чи можливо збудитися під час таких сцен, то скажу вам, що ні – це такий стрес. Дівчатам було важче, в них було більше оголених сцен. Мене вражала професійність усіх учасників знімального процесу. Всі дійсно підтримували одне одного та допомагали. Щодо елементів еротики, то продюсери пояснили нам, що завжди «продає» те, що містить хоч щось з правила трьох «С»: страх, секс, смерть. Це те, що цікавить глядача. Всі прагнули зняти якісно, містично. Мені й самому вже кортить побачити кіно, аби оцінити як це виглядає на екрані.
– «Морена» виходить у прокат 5 грудня. Ваші пʼять причин сходити на це кіно? Та щоб ви порадили знати глядачам перед переглядом?
– Хотів би, аби глядачі сходили на це кіно і добряче повеселилися. Відволіклися та пожили у цьому дивному світі на теренах Карпат. Тепер щодо причин. Перше – це хороший спосіб гарно крінжанути. Друге – маю друга, режисера кіно «Ти – космос» Павла Острікова, який сказав, що бачив тизер «Морени» і вважає, що це буде роз**б (сміється). Третє – таке кіно не роблять і більше, певно, й не зроблять, – це ексклюзивний якийсь спосіб подивитися на бачення фільмів жахів 80-х від українського режисера. Четверте – цей фільм не не виправдає ваших очікувань. Йдеш на «Марвел» – таке собі. Йдеш на «Дюну» – ну, гарно, але трішки нуднувато. А «Морена» дасть те, що хоче. Не розчаруєтеся (сміється), якщо не йтимете з глибокими думками. Вимкніть внутрішнього критика і отримайте задоволення. Пʼяте – підтримати українське кіно. Думаю, якщо будуть хороші перегляди, то режисер отримає ще один шанс зробити щось велике. Це дійсно людина, яка горить своєю справою. Це був його дебют, адже до того він знімав серіали. Це був проєкт його мрії. І він має ще історії, які хоче розказати. Тож якщо вам зайде це кіно, то пишіть йому відгуки. Український кінематограф заслуговує мати і серйозне кіно, і несерйозне. Нашого контенту повинно бути більше. Різного. Сподіваюся, що це кіно знайде своїх глядачів. Я от збираюся викупити весь зал, аби подивитися це кіно зі своїми друзями, знайомими та підписниками мого подкасту. Навіть господарям квартири, яку орендую, запітчив це кіно і вони сказали, що теж прийдуть дивитися «Морену». Отже, якщо я цим інтервʼю продам комусь фільм – це супер. Сподіваюсь, ви отримаєте задоволення або ж я просто погано памʼятаю все, що сталося в цьому фільмі і це інтервʼю брехня (сміється).
Інтерв’ю підготувала Юлія Вишнякова