28 листопада в український прокат вийшов фільм «Редакція» Романа Бондарчука. Чи варто подивитись цю стрічку в кінотеатрі? Розповідає Yabl.
Юра (Дмитро Багненко) – молодий співробітник природничого музею. В Олешковських степах він шукає рідкісний екземпляр тварини – бабака, коли стає свідком підпалу лісів. Юра звертається до місцевої газети, аби розповісти про побачене. Несподівано шеф-редактор газети пропонує йому стати кореспондентом. Юра погоджується, але на новому робочому місці він знову стикається зі злочинами і корупцією, тим паче що скоро у місті – вибори мера. Юра намагається впоратись з неправдою наодинці, проте доля готує йому все міцніші випробування.
Вже не вперше херсонський режисер Роман Бондарчук звертається до історії, яка відбувається у його рідному регіоні. Його попередній фільм «Вулкан» у головній ролі з Сергієм Степанським теж був про степи Херсонщини. Виробництво останнього фільму почалося ще до війни і обіцяло стати тривалою подорожжю у світ вітчизняної журналістики. Річ у тім, що Бондарчук добре знайомий з предметом свого дослідження. У юнацькі роки він допомагав своєму батьку-телеведучому знімати відео сюжети під час подорожей регіоном до колгоспів. То були голодні 1990-і, коли зарплату видавали в купонах, у магазинах були порожні полиці, і журналісти отримували за свою роботу символічну винагороду їжею від працівників колгоспів.
Трохи згодом, вже у 2000-і, коли економічна ситуація в країні трохи покращилась, Бондарчук став свідком зародження та опрацювання передвиборчих технологій, коли журналістів запрошували у виїзні подорожі регіоном, щоб записати черговий сюжет про досягнення представників влади. Для журналістів накривали столи та очікували позитивних репортажів. З цього контексту і народився сценарій редакції, який Бондарчук писав разом з Дар’єю Аверченко і Аллою Тютюнник (до речі, сценарій фільму отримав приз українських кінокритиків «Кіно-коло»).
Зважаючи на такий широкий бекграунд, фільм «Редакція» має насичений сюжет, яскраву палітру героїв та несподівані повороти наративу. Глядачі стають свідками не лише бандитських розбірок, а й культового ритуалу у виконанні місцевого підприємця (теж історія, яка мала реальні витоки). І хоча остання третина фільму вирішена у дусі сюрреалізму та гротеску, на кшталт «Сонцестояння» Арі Астера, динаміка розвитку подій у стрічці не втрачається.
У фільмі ретельно прописані арки персонажів. Маму Юри, наприклад, грає відома українська акторка Римма Зюбіна. Це заклопотана власним особистим життям жінка, яка пов’язує свою долю з провладним корумпованим бізнесменом, що не до душі головному герою. Тож у фіналі фільму Юра втрачає зв’язок не лише з реальністю, а й з власною матір’ю, що, звичайно, є однією з трагедій фільму. За романтичну лінію у стрічці відповідає персонаж Жанни Озірної (акторки та режисерки фільму «Медовий місяць») - журналістки та феміністки Лєри, в яку закохується Юра. Лєра бореться не лише за місце фемінітивів у власних статтях, але й волонтерить у місцевому штабі. Вона знайомить Юру з ветераном війни з росією, яка теж присутня у «Редакції». Щодо війни – у фільмі відкритий фінал, який можна трактувати, як оптимістичний, так і неоднозначний. Проте без спойлерів скажімо лише, що наприкінці стрічки з’являється сам президент Зеленський.
Фільм «Редакція» – це багатошаровий портрет сучасної України, де переплітаються особисті драми, журналістські розслідування, політична корупція та наслідки війни. Роман Бондарчук створює унікальний світ, який балансує між документальною реалістичністю та сюрреалістичними мотивами, відображаючи складну, але знайому багатьом реальність.
«Редакція» розповідає не лише про боротьбу молодого журналіста, але й про глибоке дослідження українського суспільства на різних рівнях: від сімейних конфліктів до політичних інтриг. Завдяки сильному сценарію, харизматичним персонажам і несподіваним сюжетним ходам, фільм здатен зацікавити як любителів авторського кіно, так і тих, хто шукає гостросюжетної драми. Якщо ви цінуєте кіно, яке змушує замислитися, «Редакція» безумовно варта перегляду.