Валерія Охтирчанка – музична виконавиця, авторка пісень, поетеса та Заслужена діячка естрадного мистецтва України. Першу авторську пісню співачка представила в квітні 2022 року, а вже в травні того ж року вийшло музичне відео «World, We need peace» завдяки якому Валерія Охтирчанка здобула популярність за кордоном і стала переможницею багатьох музичних кінофестивалів. З 2023 року артистка бере активну участь у благодійних концертах.
Валерія Охтирчанка є автором слів та музики усіх своїх пісень, а також режисером своїх музичних відео. Як військовослужбовиця й учасниця АТО, вона написала багато віршів на патріотичну тематику, деякі з яких вже стали піснями.
Нещодавно співачка та незрячий ветеран-блогер Віталій Верес презентували кліп «Мрія моя». В інтерв'ю співачка розповідає про ідею кліпу, мистецтво під час війни та роботу над піснями.
– Як вважаєте: артистом треба народитися чи ним можна стати?
– Я вважаю, що і те, і інше потрібно для успіху. Безумовно, існує безліч талановитих людей, прекрасних вокалістів з унікальними тембрами. Але не завжди вони стають відомими та популярними. Звісно, можна бути артистом у своєму селі чи місті або ж тільки створювати контент для своїх власних соціальних мереж. Але для більших масштабів необхідно плідно працювати та мати стратегію просування власної творчості в інформаційний простій. У той же час співак може інвестувати купу грошей, щоб стати відомим, але його вокальні чи хореографічні здібності можуть бути не ідеальними. Тому, на мою думку, талант відіграє теж дуже важливу роль для успіху. Якось один із професорів моєї академії зазначив: «Талантам потрібно допомагати, бездарності проб'ються самі». Світ не завжди справедливий і не завжди талант оцінений по достоїнству. Такі правила шоу – бізнесу.
– До Дня Збройних Сил України ви представили кліп «Мрія моя». Яка концепція кліпу?
– Насправді в цій роботі є декілька концепцій. Основна мета – це привернути увагу суспільства за допомогою музики до потреб ветеранів. Я вважаю, що соціальний захист ветеранів має бути основним напрямком державної політики. Та й суспільство повинне адаптуватися до існування людей з обмеженими можливостями, підтримувати їх та допомагати у всіх сферах. Також у цій відео-роботі усі музиканти були вбрані в цивільний одяг. Таким чином, я хотіла донести до глядача, що людина у формі нічим не відрізняється від цивільних. Кожен із нас має свої мрії. А люди у військовій формі також мають безліч талантів. У цій пісні оспівані переживання, які близькі кожному українцеві. У кліпі показаний складний шлях воїна, який, попри всі життєві виклики, продовжив боротися, в першу чергу, заради себе самого та здійснення своїх мрій.
– Готовність творити під час війни – це для вас складно чи, навпаки, стає додатковим поштовхом?
– Чесно кажучи, музика зараз – це моє спасіння. У творчих пошуках я відволікаюся від страшних реалій. Це наче інший вимір, де тільки я є творцем своєї власної історії. Також варто зазначити, що під час творчого процесу відбуваються цікаві нові знайомства. Але дійсно існує багато перешкод під час створення нових пісень та зйомок відео-кліпів. Не завжди можливо знайти час для запису пісні в студії або монтажу кліпу. Та, врешті-решт, коли час знаходиться, може бути відключена електроенергія. Або обмежений рух містом через повітряну тривогу. У таких умовах важко знайти енергію для створення креативів на пісню. Надзвичайно тяжко щось планувати, бо зараз кожна дія в процесі створення нового проєкту – це лотерея. Але я створюю пісні, перш за все, за велінням свого серця. Я би дуже хотіла пришвидшити цей процес та випустити всі пісні, які лежать на поличці в моїх нарисах.
– Які відгуки про ваші пісні запам'яталися вам найбільше? Чи був фідбек від військових?
– На жаль, зараз, через зайнятість по службі, у мене зовсім небагато концертів. Я планую декілька благодійних виступів під час частини своєї щорічної відпустки у грудні. Здебільшого, це будуть виступи для дітей – сиріт та дітей постраждалих від війни. Також нещодавно мені стало відомо, що я братиму участь у зйомках новорічного концерту для Суспільного телебачення. Для свого виступу я обрала нову пісню «Мрія моя». Фідбеки я отримую в коментарях в своєму Tik Tok. Це тільки позитивні коментарі від українських військових. Також часто мені висловлюють вдячність жінки та матері військовослужбовців. Вони кажуть, що завдяки моїм пісням, вони не втрачають віру в Перемогу та надію в процвітання України.
– Яка музика вплинула на формування вашого музичного смаку?
– Мої музичні смаки дуже різноманітні. Але музична іскра в моєму серці запалилася ще в ранньому дитинстві. Мій тато справжній меломан. Я пам'ятаю, що в дитинстві в нас було вдома дуже багато касет та дисків. Я зростала на музиці Queen, ACDC, Deep Рerple, Pink Floyd, Scorpions. Із українських гуртів пам'ятаю BB та Mad Heads. Тому самі ці гурти найбільше вплинули на формування моїх музичних вподобань. Я досі слухаю пісні цього жанру. І в душі я справжня рокерша. Проте іноді я складаю пісні в жанрі поп також. Усе залежить від мого настрою. Але в цілому справжня я в таких піснях як «Воля» та «Мрія моя». Я планую продовжувати записувати пісні в стилі поп-рок та симфо-металу. Але іноді дозволятиму собі маленькі пустощі. Тому наступна пісня буде в клубному денс стилі.
– Що важливіше для вас: робити музику, яка подобається власне вам або яка сподобається всім?
– Однозначно, для мене важливо, щоб музика подобалася мені. Тому я прагну бути відвертою сама з собою. Я вважаю, що тільки пісня, яка заспівана щиро, може стати популярною. Тому що пісня без емоції немає сенсу. Я не слідкую за музичними трендами. По-перше, тому що ТОП50 світових хітів значно відрізняється від ТОП50 українських хітів по стилю аранжувань і обробці голосу. Також є прихильники різних стилів. І не можливо подобатися всім. Одного разу сталася в мене кумедна історія. Я записувала в студії нову пісню в стилі поп. Запис пісні затягнувся. Я перевищила ліміт часу, який був заброньований для запису. Вже прийшов інший клієнт. Коли я закінчила запис, він сказав, що ця пісня точно стане хітом, бо слова й музика наче одразу засіли в його голові. Цей чоловік розповів, що він сам викладач вокалу в одному із університетів, а також багато років працював бек вокалістом у топових зірок української естради. Він зазначив, що бачить в мені одразу декількох співачок, а потім жартома додав, що між нами є тільки одна велика різниця. Я поцікавилася, яка ж та різниця. І він відповів : «На відміну від них, ви умієте співати». Після зведення пісні я відправила її декільком знайомим на рецензію, на що один зазначив: «Тут ти явно не дотягуєш. Поп це не твоє. Треба ще працювати». Тоді я згадала зовсім протилежні слова незнайомця, якого я зустріла в студії звукозапису. Цей приклад яскраво демонструє полярність та суб'єктивність оцінки.
– Чи є у вашому репертуарі «особлива» для вас пісня? Яка її історія?
– Кожна моя пісня особлива. У кожної пісні є своя історія. Але найбільше я пишаюся тим, що мала честь виконати пісню М. Мозгового «Материнська любов». Це моє особисте досягнення, про яке я колись навіть не могла і мріяти. Але знову ж таки наважилася. Тепер пісня «Мрія моя» стала знаковою для мене. Я сподіваюся, що пісня «Мрія моя» надихатиме слухачів на шалені й грандіозні мрії.
– Як вважаєте, що треба зробити, щоб пересічний мешканець глибинки України наспівував під час миття посуду не пісню Олега Винника, а, наприклад, Охтирчанки?
– Це дуже влучне запитання. Бо якраз сьогодні на радіо Мелодія FM звучала пісня Винника «Вовчиця». А вчора я побачила анонс Винника про запланований концерт у Варшаві. Для мене було шоком почути Винника зараз на українській радіостанції. Я вважаю, що Винник зрадник українського народу. У всі часи діячі мистецтва підтримували у воєнний час моральний дух як війська так і цивільного населення. Винник – це та людина, яка публічно відмовлялася відповідати на запитання, кому належить Крим. Він розповідав у інтерв'ю ще дуже багато дивних речей, які я б назвала проросійською пропагандою, завуальованою та замаскованою українською мовою та вишиванкою. Для того, щоб пересічний мешканець наспівував пісні Охтирчанки, пісні Охтирчанки повинні десь лунати. На радіо або на музичних телеканалах. Та чомусь там лунає Винник. Коментувати таку дивну вибірковість я навіть не хочу. Радіо станції знаходяться у приватній власності, і тільки програмні та музичні редактори несуть відповідальність за те, які пісні потрапляють у ротацію.
– Запис пісень, зйомка кліпів – дороге захоплення. Чи доводиться брати кошти з сімейного бюджету? Або де брати кошти на творчість під час війни, коли нема продюсера?
– Треба розвивати комунікативні здібності. Насправді свої перші кліпи я зняла майже безкоштовно. Я знайшла операторів у Facebook. Зараз моя команда – це мої друзі. Тому мені дуже пощастило. Сьогодні усе дороге задоволення. Проте хтось витрачає кошти на паління цигарок, а хтось на запис пісні. Я з тих людей, які шукають шляхи для досягнення поставленої мети. Наприклад, спочатку я планувала зйомку музичного відео на пісню «Материнська любов» М. Мозгового на березі Дніпра. Я знайшла декілька майданчиків пірсів, де можна було б теоретично розмістити інструменти. Коли я почата домовлятися з адміністраторами першої локації, мені назвали вартість оренди 46 000 гривень. Для ЗСУ сказали, що можуть зробити знижку до 34 000 грн за дві години. Ця сума була дуже великою. Тоді я поговорила з іншим адміністратором. Пірс знаходився на території одного із відомих київських ресторанів. Адміністратор назвала вартість години 13 000 грн, але зазначила, що не знає, чи дозволить зйомку директор ресторану, так як поява людей в формі може збентежити відвідувачів. Після таких слів мені перехотілося там знімати будь-що. Тоді я почала думати над іншими варіантами і згадала про Fish park в Забір'ї. Я зателефонувала власнику комплексу і він дозволив зробити зйомку безкоштовно в будь-який зручний для мене час. Уся ця історія говорить про те, що завжди потрібно не здаватися і шукати варіанти. Якщо довго стукати в двері, то можна їх навіть вибити. Це жарт.
– Яку проблему будете порушувати у наступній пісні та відеокліпі?
– Наступна пісня буде без проблем. Обіцяю. Це буде пісня про кохання. Бо я не хочу символізуватися тільки із співачкою-воїном або співачкою-революціонеркою. Я дуже різностороння особистість. Тому наступна пісня буде про кохання. Можливо, вона для когось здаватиметься банальною. Але вона про звичайні людські почуття. Також я постану в більш жіночному образі. Тож декілька наступних пісень будуть про особисте. Вони були записані раніше. Але також я планую влітку вихід ще декількох потужних рок прем'єр.
Інтерв'ю: Віталій Шуляр
Фото: архів Валерії Охтирчанки