В Україні проведе майстер-клас топовий режисер польского театру і європейської сцени Ян Клята. Його вистави – це сміливі авторські інтерпретації, які сам режисер називає «реміксами» та «каверами». Яна Кляту часто порівнюють із театральним діджеєм: він міксує сцени, музику, рух, звукові та світлові ефекти, створюючи унікальний художній простір. Клята провокує всіх – глядачів, колег і навіть владу, перетворюючи театр на потужний інструмент суспільного впливу.
У віці 12 років Ян Клята подав на конкурс драматургії п'єсу, яка згодом була опублікована престижним щомісячником «Діалог» і поставлена Театром ім. Станіслава Ігнація Віткевича у Закопаному. Режисерським дебютом Кляти у 2003 р. став «Ревізор» Гоголя у Театрі ім. Єжи Шанявського у Вальбжиху. Відтоді його кар’єра блискавично швидко пішла вгору. Ян Клята поставив близько 60 вистав у Польщі та за кордоном
«Революціонер і збурювач суспільної думки»: з 2013 року Клята очолював один з найбільш шанованих театрів Польщі – Театр Стари у Кракові. У 2017 році Клята «був усунутий з цієї посади внаслідок суперечливих політичних рішень», але залишається впливовим гравцем театрального процесу. Він – діючий викладач Кафедри режисури варшавської Театральної Академії, чиї роботи здобули близько 45 нагород, зокрема престижну Європейську театральну премію за започаткування нових тенденцій і створення унікальної мови театру.
Розповідаємо, чому варто відвідати майстер-клас польського режисера.
1. Навчання соціально-політичному театру
Ян Клята відомий своїм «театром протесту», який викриває соціальні та політичні проблеми. Він є одним з творців польського соціально заангажованого театру, який дивиться на мистецтво, як на інструмент критики суспільства.
Так вже у своїй першій виставі за п'єсою нашого співвітчизника Миколи Гоголя «Ревізор» він переніс дію у в епоху Гомулки та глибокого соціалізму, де показано гіпокризію системи й паралелі з сучасністю. Клята звертався до реалій польської дійсності останніх років. Ролі статистів у п'єсі зіграли місцеві безробітні. На сцені виникали портрети польських політиків нового часу, у тому числі Леха Валенси та Анджея Леппера.
«Transfer!»: постдокументальний спектакль Яна Кляти та драматурга Себастьяна Маєвського, чий візит та драматургічна майстерня у Києві можуть відбутися у квітні цього року, був присвічений примусові переселення поляків і німців, який досліджує обидві сторони історії і давав слово реальним учасникам травматичних подій.
2. Інноваційний підхід до режисури
Клята створює інсценізації, які буквально ламають форму. Наприклад, його вистава «Oresteja» (за Есхілом), де герої вистави стають героями попкультури – Аполлон перетворюється на рок-зірку, а Афіна – на телеведучу. Це провокація, яка демонструє вплив мас-медіа на сучасне суспільство.
А у виставі «Ziemia obiecana» (Реймонт) головний акцент зроблено на темі жадібності та руйнівної сили капіталізму. Сцена перетворена на заводську панораму з реалістичними декораціями.
Клята знає, як тонко і гостро інтерпретувати реальність через новаторські сценічні техніки.
3. Актуалізація класики
Клята переосмислює класику, роблячи її зрозумілою та гострою.
Вистава «H.» в Гданській суднобудівній верфі адаптує Шекспірового «Гамлета» до контексту 90-х років. Серед руїн розкраденої верфі, де мерседеси і бентлі збудували бізнес на уламках посткомуністичної Польщі, розгортається драма, яка поєднує трагедію Шекспіра з болем національних трансформацій. Вистава не тільки розглядає внутрішню боротьбу героїв, але й ілюструє біль, втрату і прагнення до відродження Польщі, яка намагалася віднайти своє місце в умовах тотальних змін.
У спектаклі «Trylogia» (Сенкевич) – деконструкція польського національного міфу, що розкриває суперечності між патріотизмом і сліпим поклонінням історичним стереотипам.
4. Робота з провокативними темами
Клята не боїться говорити про те, що зазвичай замовчується.
Вистава «Triumf woli» для Музею Варшавського повстання, яка базується на спогадах німецького генерала. Клята досліджує, що змушує людей коїти звірства в тоталітарних системах.
Вистава «Sprawa Dantona» (Станіслава Пшибишевська): розповідає про «революційну справедливість» у світі, де залишаються лише переможені.
Ці приклади демонструють, як через театр можна викликати гострі обговорення і рефлексію.
5. Робота з контекстом
Клята часто переносить вистави в реальні простори, щоб підсилити їхній меседж.
Наприклад, спектакль «H.» – поставлений у верфі, це з'єднує минуле й сучасність. У виставі «Transfer!» – учасники спектаклю розповідали історії реальних переселенців.
6. Використання мультимедійних елементів
Режисер використовує методи, натхненні музикою – семплювання та «скретчі», створюючи незвичні «ремікси» класичних творів.
«Fanta$y» (Словацький): спектакль наповнений поп-культурними посиланнями, музикою і відео, що створює новий вимір для класичного тексту.
«Oresteja»: використання відеоекранів і музичних цитат робить спектакль майже кінематографічним.
7. Вміння провокувати дискусію
Його театр завжди розділяє аудиторію: одні в захваті, інші – обурені. Клята майстерно залучає глядачів і провокує їх до роздумів.
Наприклад, у виставі «Lochy Watykanu» – сатиричне висміювання релігійного фанатизму викликало суперечки в польських ЗМІ.
А одна з найпровокативніших його вистав – «Trylogia» фокусувалася на викритті націоналістичних міфів, що стало викликом для консервативної аудиторії.
Отже, мистецтво – це повштох для створення активної дискусії.
8. Робота з акторами
Клята дозволяє акторам виходити за межі звичних рамок. Він створює простір, де кожен учасник може експериментувати з роллю. У «Kazimierz i Karolina» він дозволив акторам імпровізувати у важливих сценах, що дало ефект емоційної достовірності та природності.
Клята приділяє велику увагу фізичній роботі акторів, часто використовуючи їхні рухи для передачі емоцій чи підкреслення ідей. Режисер часто кидає акторам виклик, створюючи конфліктні ситуації у репетиційному процесі. Він вважає, що напруга і несподіваність допомагають розкрити справжні емоції.
У багатьох постановках Клята залучав непрофесійних акторів або свідків подій. І через все вищезгадане у його виставах – потужні акторські ансамблі.
9. Формування критичного глядача
Клята власним прикладом показує: не слід пропонувати однозначні рішення і давати готові відповіді. Його постановки залишають відкриті питання, змушуючи аудиторію самостійно аналізувати побачене, як у «Transfer!» чи «Wesele hrabiego Orgaza». І його роботи – видовищні, зазвичай. Також він працює з оперою і музичним театром.
10. Надихаюча особистість
Клята – не лише режисер, а філософ і шоумен сучасного театру, активний учасник суспільно-політичного процесу. Він довів, що театр може бути тут і зараз, дискусійним і живим. Його приклад надихає на сміливі експерименти.
Ініціатори проведення майстер-класу – Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка та Сultura Moderna.
Коли: лютий-березень 2025 року
Формат: 5 занять (онлайн та офлайн)
Для кого: для молодих режисерів та студентів театральних факультетів, але якщо ви кінорежисер, драматург, хореограф чи режисер опери й зможете переконати нас, що вам просто необхідно взяти участь у цій майстерні – ми розглянемо вашу заявку.
Подача заявок – до 25 січня. Заповнюйте анкету за посиланням.
Майстер-клас є частиною проєкту Марії Ясінської «Театр і політика».
Фото: Йоанна Горицька, театр «Вибжеже»