Попри розвиток цифрових технологій у сфері кінематографу, деякі режисери й досі віддають перевагу кіноплівці. Чому? Плівка часто може зробити зображення живішим і атмосфернішим, через такі особливості як ширший динамічний діапазон, м’якіші переходи світла й тіні, а також особливий «зернистий» ефект.
Зйомка на плівку вимагає від знімальної групи високого рівня дисципліни та ретельної підготовки через обмежену кількість дублів. Yabl обрав 3 фільми, зняті на кіноплівку, які заслуговують на увагу глядачів.
1. «Дім за склом» (2025, Україна, реж. Тарас Дронь)
Український детективний трилер «Дім за склом» Тараса Дроня – один із небагатьох сучасних українських фільмів, які знято на кіноплівку.
Стрічка розповідає про успішну архітекторку Вікторію (Ірина Островська), у якої зникає донька Аліса (Дарина Федина). Коли героїня розпочинає пошуки дівчини, вона дізнається, що її підозрюють у розповсюдженні наркотиків. Цей факт може зруйнувати бездоганний імідж Вікторії, тож вона змушена зробити складний вибір між особистою репутацією та родиною. Фільм досліджує теми материнства, соціального тиску та особистих жертв заради успіху.
«Перші дні ми знімали на цифру», – ділиться продюсер фільму, Ігор Савиченко. Для нього це вже третій проєкт, знятий на кіноплівку. Він зазначає, що робота з плівкою завжди супроводжується певними труднощами.
«Зрештою ми погодились працювати з плівкою, бо умовою аби знімати на плівку було скорочення кількості знімальних днів», – каже продюсер. У цьому проєкті використання плівки себе виправдовувало, оскільки головна героїня перебувала в кадрі більшу частину часу, і для зйомок потрібно було значно менше світла. Операторська концепція передбачала постійну присутність камери поруч з акторкою, що створювало ефект «наближеності» до персонажа. «В такому випадку плівка працює дуже кльово, бо містить більше інформації», – зазначає Савиченко.
В результаті, команда змогла отримати з плівки стільки інформації, скільки не вдалося б навіть із найсучасніших цифрових камер. Проте цей вибір мав свою ціну. По-перше, він став справжнім випробуванням для нервової системи всієї команди. По-друге, обмежена кількість плівки обумовила меншу кількість дублів. До того ж довелося зменшити кількість знімальних днів, а режисер мусив тримати в голові кожен кадр, що виявилося доволі складним завданням. Більшість сучасних режисерів звикли до можливості користуватися плейбеком та переглядати відзнятий матеріал, але в цьому випадку така опція була відсутня. «Ключовий момент для вибору плівки, те, що режисер має чітко розуміти, що він знімає, і в нас був досить довгий і дуже скрупульозний для всіх департаментів підготовчий період», – коментує продюсер.
Фінальні зйомки відбулися на початку 2022 року, безпосередньо перед повномасштабним вторгненням. Оскільки зйомки проводилися на плівку, її відправлення на подальшу обробку стало справжньою епопеєю для творчої групи. Плівка вилетіла з України 22 лютого, після чого пройшла через низку транзитних країн і врешті-решт опинилася в Бухаресті, де й була проявлена. «Враховуючи повномасштабне вторгнення, це просто був паноптикум з відчуттями», – пригадує Савиченко. Усі попередні перегляди матеріалу здійснювалися за допомогою камери з дуже низькою роздільною здатністю, встановленої на плівковій камері лише для орієнтації щодо напрямку зйомки.
Прем'єра фільму «Дім за склом» відбудеться 30 січня 2025 року.
2. «Оппенгеймер» (2023, США, Велика Британія, реж. Крістофер Нолан)
«Оппенгеймер» – історичний байопік про творця атомної бомби, який знято на 70-мм кіноплівку IMAX.
Стрічка розповідає історію Роберта Оппенгеймера (Кілліан Мерфі), американського фізика, який очолив «Мангеттенський проєкт» – ініціативу часів Другої світової війни, в рамках якої було розроблено першу ядерну бомбу.
Крістофер Нолан традиційно використовує плівку для створення своєї кіноестетики, і «Оппенгеймер» не став винятком. Нолан обрав для зйомок 70-мм плівку. Саме вона забезпечила візуальну глибину та деталізацію картини.
Плівка в цьому фільмі має кілька важливих функцій: вона додає фільму класичної атмосферності, створює своєрідний ретро-стиль. Окрім цього, плівка справляє й певний емоційний ефект – її зернистість і кольоропередача роблять сцени інтенсивнішими, насиченішими. Особливо це помітно під час сцени вибуху атомної бомби, яка була зафільмована без використання CGI. Команда фільму відзняла зблизька зменшену версію вибуху та за допомогою оптичної ілюзії надала їй масштабності. Супервайзери спецефектів Скотт Фішер та Ендрю Джексон розробили секретний склад із бензину, димного пороху та алюмінієвого порошку для імітації яскравого спалаху та червоних хвиль вибуху. Після зйомки кадри наклали один на одного в монтажі, створивши ефект атомного вибуху.
3. «Маленькі жінки» (2019, США, реж. Ґрета Ґервіґ)
«Маленькі жінки» – це екранізація однойменного роману Луїзи Мей Олкотт, яку зрежисерувала Ґрета Ґервіг. Фільм розповідає про дорослішання чотирьох сестер з Массачусетса під час Громадянської війни в США. Він досліджує теми родинних відносин, жіночої незалежності, любові та втрат, а також місця в житті в умовах суспільних і культурних обмежень.
«Маленькі жінки» були зняті на 35-мм кіноплівку. Оператор Йорик Ле Со використав це рішення для підсилення художнього ефекту й підкреслення настрою героїнь – ніжного, мрійливого, але водночас реалістичного.
Більшість сцен було зафільмовано в штаті Массачусетс, де й відбувалися події роману. Зокрема, будинок родини Марч відповідав автентичним будівлям Нової Англії того часу.
