У лютому на українському книжковому ринку гаряча новина – вихід найочікуванішого роману китайської письменниці фентезійних романів Мосян Тонсьов «Благословення Небесного Урядника».
Китайська авторка починала свій письменницький шлях з місцевої онлайн-платформи «Цзиньцзян». Коли вона виклала там свою книгу, та настільки сподобалася аудиторії, що роман швидко переклали різними мовами, видали в різних країнах світу, а потім ще й зняли аніме серіал за його мотивами.
Наразі твір збирає чимало косплеєрів по всьому світу. А за підрахунками видавництва BookChef, передпродажі «Небожителів» в Україні за добу сягнули 2 тисяч. Перемовини українського видавництва з авторкою щодо видання книги тривали майже три роки. І ось, нарешті, все вийшло.
Напередодні виходу книги ми поспілкувалися з перекладачкою, яка вперше переклала цей роман українською. Дар’ї Муштальовій 22 роки. Вона випускниця факультету китайської філології Дніпровського національного університету ім. Олеся Гончара. Дар'я настільки захопилася творчістю авторки, що завдяки їй стала перекладачкою з китайської.
Про особливості перекладу книги «Благословення Небесного Урядника», китайську мову та другу частину роману Дар’я Муштальова розповіла в інтерв’ю.
– Дар’є, ви знайшли «Небожителів» чи вони знайшли вас?
– Все трапилося випадково, але, мабуть, не випадково. Я побачила допис видавництва BookChef про те, що ведеться набір перекладачів на цей роман, одразу написала і запропонувала себе в якості перекладачки. Мені хотілось докласти до цього руку і зробити офіційний переклад книги. Я рада, що так і вийшло.
До цього я дивитись азійські серіали, аніме, читала різні твори, манги. А оскільки книга досить популярна, не дивно, що згодом, вона дійшла і до мене. Спочатку я подивилась аніме першого тому, а потім вже дійшла до тексту.
Можна сказати, що я з фандому «Небожителів», займалась фанатським перекладом книги, тому слідкувала за всіма новинами.
За місяць до вступу в університет, я також подивилась екранізацію іншого роману авторки – «Засновник темного шляху». І далі з цієї авторки почався мій шлях до китайської мови.
– Тож можна сказати, що саме вона вплинула на вас настільки, що ви захотіли вивчати китайську?
– Вона підігріла інтерес. Вивчати китайську я планувала ще до цього. Взагалі я давно почала цікавитися Азією, хотіла вивчати японську або корейську, але так склалось, що пішла на китайську й до мене одразу потрапив цей роман.
– Кажуть, що під час роботи було багато нюансів з перекладом. В чому полягали труднощі?
– Якщо у вас є бажання зрозуміти китайську, спочатку доведеться розібратись із сюжетом і текстом. Китайська мова не така точна, як українська, тому текст потрібно ретельно перевіряти: спочатку може здатися, що значення одне, а згодом виявитися, що воно трохи інше. Наприклад, у нас були розбіжності щодо назви, оскільки її можна було перекласти по-різному.
– Як довго тривав сам процес перекладу?
– Мені дуже допомогло те, що я працювала з текстом роману задовго до видання, коли перекладала фанатську версію книги, а тому відчувала цей текст, як ніхто. Перший том я переклала за півтора місяця, а зараз можу впоратися з одним розділом всього за кілька днів, хоча раніше на це йшло значно більше часу.
– Чи є в книзі щось таке, що може зацікавити не лише фанів?
– Мені сподобалося, як авторка описує головних героїв: багато уваги приділено деталям, кольорам.
Оскільки у нас нова версія книги, то з’явилося багато змін. Деякі деталі опису світу прибрали, в старій версії також було більше інформації про життя героїв.
Водночас додалося більше сцен із головними героями та їхньою взаємодією, і вони дійсно чудово написані. Їх цікаво читати, і якщо порівнювати нашу версію з англійським виданням, то українська версія виграє.
– «Благословення Небесного Урядника» – це young adult. Чи може вона, на вашу думку, конкурувати з дорослою літературою?
– Звісно. Спершу може здатися, що це не надто серйозний роман і не дуже глибока історія, хоча тут підіймається вічна тема боротьби добра і зла. Але згодом історія розкривається так, що, виявляється, добро не завжди є добром, а зло – не обов’язково є злом. Насправді світ набагато складніший, ніж здається, і навіть наймудріші люди не завжди можуть це зрозуміти.
– Одна перекладачка якось сказала, що під час роботи часто покладаєшся на інтуїцію. На вашу думку, перекладач повинен досконало знати мову, чи допустимі припущення?
– Я переконана, що мову, як і текст, потрібно відчувати. Мову важливо добре знати, але якщо людина не є носієм, інтуїція стає незамінною. Важливо вміти змінювати слова й не перекладати дослівно. Те, що в оригіналі звучить природно, в українській мові можна передати інакше, зберігаючи сенс. Саме це необхідно розуміти і застосовувати, щоб текст не втрачав живість.
– Зазвичай, коли автор завершує роботу над матеріалом або книгою, це супроводжується неповторними емоціями. Що ви відчули, коли переклали свою першу книгу та отримали схвалення від видавництва?
– Це було полегшення (сміється). В останні дні роботи над перекладом я захворіла, тож вичитувати текст було складно, але все одно намагалася зробити все якісно. Коли працюєш так наполегливо, потім відчуваєш полегшення. Проте я розуміла, що попереду ще багато томів, і це лише початок великого шляху. Зараз я вже переклала другу і третю книги, а наразі працюю над четвертою. До речі, другу книгу теж переклала за півтора місяця.
– У вас є якийсь власний метод перекладу?
– Завжди перекладаю зі словником. Інакше з китайської просто неможливо, особливо коли в тексті трапляються історичні факти та архаїзми. Авторки таких романів можуть використовувати неологізми. Оскільки «Благословення Небесного Урядника» спочатку виходило як веброман, а вже потім було надруковане, там багато слів, які ніколи не зустрічаються в повсякденному житті. Тому завжди краще зайвий раз перевірити у словнику. Хоча буває так, що і в словниках нічого немає – тоді доводиться шукати в мережі, але це трапляється нечасто. Загалом «Благословення Небесного Урядника» не дуже важкий текст з точки зору перекладу.
– Чи мріяли ви поїхати до Китаю та зустрітися з авторкою?
– Хотіла, навіть планувала там навчатися. Але через події в світі… Спочатку COVID-19, потім війна – усе відійшло на другий план. Але просто, щоб наповнити себе – із задоволенням. Можливо колись це станеться.
– Чи допомагає вам знання китайської мови у житті?
– Знання будь-якої мови допомагає. Китайська розширює кругозір і свідомість. Це зовсім інша культура, історія, і знання китайської корелюється з іншими азійськими мовами – японською, корейською, в’єтнамською. Це допомагає краще розуміти географію, історію, суспільні процеси. Мені здається, що все це робить з тебе розумнішу людину.
– Чи маєте власний лайфгак для самостійного вивчення китайської?
– Багато хто каже, що треба займатися мовою по 8-9 годин на день. Можливо, але це тільки на початку, поки ти до неї звикаєш. Я вивчила китайську за 4 роки в університеті, і це реально. Головне – системність. Мова легко забувається, тим паче така, як китайська. У вивченні ієрогліфів мені допомогло написання їх від руки. Знаю, що є люди, які не люблять їх прописувати, але, особисто мені, саме це допомогло вивчити мову.
– Що буде у другій частині роману? Чому варто слідкувати за наступними частинами?
– У другій частині буде більше про Хва Чена. Читачі дізнаються про його подорожі примарними місцями та про те, як він живе. Сє Лянь проводитиме з ним більше часу, і що найцікавіше – почнуться спогади про минуле Сє Ляня. Ми станемо свідками подій, що відбулися 800 років тому, а також дізнаємося, як він узагалі вознісся та став богом.
Матеріали надані пресслужбою видавництва BookChef