У постійній рубриці Yabl «Прем'єри з Поліною Герман» відома кінопродюсерка і засновниця компаній UP UA Studio та UP USA Studio Поліна Герман ділиться враженнями від найочікуваніших прем’єр грудня, січня та листопада.
Детальніше про прем'єри та спецпокази Поліна розповідає далі у матеріалі.
«Порцелянова війна» / Porcelain War (2024)
Українське кіно стає дедалі різноманітнішим, і, що не менш важливо, тепер є можливість насолоджуватися ним за межами України.
«Порцелянова війна» – номінант на «Оскар-2024» у категорії «Найкращий документальний фільм». Цей фільм – результат співпраці американських та українських кінематографістів. Його спільно створили режисери Брендан Белломо (США) та Слава Леонтьєв (Україна). Цікаво, що стрічка увійшла до категорії «Американське документальне кіно».
Для Слави Леонтьєва це дебют у кінорежисурі. До початку війни він працював художником, проте з початком повномасштабного вторгнення став військовим, навчав стрільбі та готував бійців. У результаті він створив дуже чесний і глибоко емоційний фільм.
Я переглянула його на одному подиху, хоча документальні фільми про війну зазвичай важко сприймаються. Але «Порцелянова війна» знята дуже тонко та чуттєво. Ми бачимо війну такою, якою вона є, але завдяки сюжету, героям і мистецтву, що пронизує весь фільм, я відчувала не лише біль, а й любов і надію.
Після показу відбулася сесія питань та відповідей, на якій були присутні режисер Слава Леонтьєв та один із героїв фільму – його собака.
«Насіння священного інжиру» / The Seed of the Sacred Fig (2024)
«Насіння священного інжиру» – остання робота іранського режисера Мохаммада Расулофа. Протягом останнього десятиліття його фільми створювалися нелегально й таємно вивозилися з країни на світові фестивалі.
Показ відбувся за запрошенням Гільдії продюсерів Америки, в невеликому залі в елітному кінотеатрі SOHO. Фільм демонструвався іранською мовою з англійськими субтитрами.
Сюжет розповідає про юриста Імана (Міссах Зарех), який отримує підвищення і стає державним розслідувачем. Його нова робота вимагає підписів на смертних вироках, без доказів, лише за вказівкою начальства. Його дружина Наджме (Сохейла Голестані) намагається захистити сімейний спокій, а їхні дочки-підлітки шукають своє місце в суспільстві, що перебуває на межі революції.
Фільм майстерно показує психологічний трикутник Карпмана – кожен із героїв змінює ролі агресора, рятівника та жертви. Але чи вдасться їм вийти з цього замкненого кола?
«5 вересня» / September 5 (2024)
Сюжет фільму Тіма Фельбаума «5 вересня» розгортається під час Олімпіади 1972 року в Мюнхені. Палестинські терористи беруть у заручники ізраїльських спортсменів. Продюсер Джеффрі Мейсон вирішує транслювати події в прямому ефірі, що лише загострює ситуацію.
Фільм демонструє, як європейське незалежне кіно може стати глобальним гітом, якщо до нього залучити світові імена. Проте, попри хороший акторський склад та якісний сценарій, картина мені здалася дещо посередньою.
«Хлопчаки з «Нікеля»» / Nickel Boys (2024)
Світова прем'єра стрічки відбулася на кінофестивалі в Теллурайді. Фільм розповідає про двох юних афроамериканців, які потрапляють до виправної школи Nickel Academy у Флориді на початку 60-х років. Школа відома своїм жорстоким поводженням із темношкірими учнями.
Хоча фільм вважається одним із фаворитів на «Оскарі», мені він здався затягнутим артгаузом. Однак операторська робота, формат кадру 3:4 і акцент на POV-зйомку виглядають дуже цікаво.
Сюжет заснований на реальних подіях, пов'язаних зі школою Dozier, поблизу якої було знайдено десятки анонімних могил.
«Інша людина» / A Different Man (2024)
«Інша людина» – психологічний трилер із елементами чорної комедії про Едварда Лемюеля, роль якого виконує Себастьян Стен. Едвард хворіє на рідкісне захворювання – нейрофіброматоз. Через цю хворобу шкіра на обличчі вкривається бульбашками, а саме обличчя виглядає деформованим: очі запливають, рот викривляється. Едвард – замкнений чоловік, що живе на самоті та страждає від осудливих поглядів перехожих. Але його життя змінюється, коли у сусідній квартирі оселяється дівчина Інгрід, а лікар пропонує йому експериментальний метод лікування.
Цей фільм – мій фаворит грудня. За останні півтора місяця я була вже на двох прем'єрах Себастьяна Стена за 2024 рік. Актор явно прагне отримати «Оскар» і, на мою думку, цілком на нього заслуговує за роль в «Іншій людині», проте поки що обмежився «Срібним ведмедем» за найкращу роль.
Мораль фільму відображає сучасний світ, що переживає глобальні трансформації. Руйнуються звичні опори та ілюзії, а найбільші виклики часто приховані всередині нас, а не у зовнішньому світі. Картина майстерно демонструє, що зовнішні зміни не завжди ведуть до справжнього щастя.
Мій улюблений момент у стрічці (увага, спойлер!) – коли герой зриває свою деформовану шкіру, незважаючи на біль, страх і відчай. А краплі, що постійно стікають через дірку у стелі, стають метафоричним нагадуванням про необхідність звернути увагу на свій внутрішній світ. Щоб змінити своє життя, потрібно перестати підтримувати старі страхи, травми й упередження.
Фільм майстерно використовує символіку обличчя як маски, через яку ми взаємодіємо зі світом. Ця метафора акцентує увагу на важливих темах – чесності перед собою та сміливості виражати справжні емоції.
«Вас гостинно запрошено» / You’re Cordially Invited (2025)
Вілл Феррелл і Різ Візерспун у головних ролях абсолютно трешової весільної комедії.
Два весілля, одне подвійне бронювання та безліч кліше – основні складові комедій Ніколаса Столлера. Фільм, у якому поєднали свої комедійні таланти Вілл Феррелл і Різ Візерспун, балансує на межі повного абсурду в багатьох аспектах. Однак варто зазначити, що глядацька зала була заповнена вщерть, а глядачі не приховували свого захоплення та сміялися без упину, хоча частина локального гумору зрозуміла лише тим, хто живе в Каліфорнії або хоча б бував тут.
Феррелл грає Джима – самотнього і досить нудного вдівця, батька Дженні (Джеральдін Вішванатан). Головна героїня, Марго, – самотня кар’єристка, яка працює телевізійною продюсеркою та повністю присвячує себе роботі. Вона прагне організувати ідеальне весілля для своєї молодшої сестри. Однак через адміністративну помилку весілля Дженні та Нів бронюються в одному місці на в один і той самий день. Джим і Марго готові піти на будь-що, щоб зробити це свято незабутнім для своїх рідних, навіть якщо для цього доведеться пожертвувати власною гідністю та піти на відчайдушні кроки.
Весільні комедійні штампи тут у повному комплекті: торти, зачіски, сукні – все це використовується для фізичної комедії. Сцена, де Джим бореться з крокодилом, нагадує плагіат «Війни наречених», але водночас викликає сміх.
Загалом, якщо не очікувати від фільму надто багато, комедія виявляється доволі кумедною й навіть зворушливою у своїй абсурдності. Стрічка стане непоганим вибором для легкого вечірнього перегляду.
«Мисливський загін» / The Hunting Party (2025)
«Мисливський загін» – це серіал, який я рекомендую виключно тим, хто захоплюється кримінальними історіями та не очікує чогось грандіозного.
Якщо коротко, це класичний детектив про серійного вбивцю з кількома несподіваними сюжетними поворотами. Однак варто зазначити, що американське суспільство залишається одержимим темою злочинності, і саме ця зацікавленість формує жанрові тенденції, які привертають увагу в усьому світі. Завдяки цьому кримінальні історії продовжують відігравати важливу роль у сучасних медіа – кіно, подкастах і серіалах.
Якісна операторська робота та цікаві локації роблять серіал візуально привабливим. Попри певну передбачуваність, шоу тримає в напрузі та не дає занудьгувати. Воно цілком задовольнить глядачів, які шукають інтригу та напружену атмосферу кримінальної драми.
«Емілія Перес» / Emilia Pérez (2024)
«Емілія Перес» (Emilia Pérez) – французький кримінально-комедійний мюзикл 2024 року, створений Жаком Одіаром за власним сценарієм. Фільм пропонує глядачам унікальне поєднання жанрів, занурюючи їх у захопливу та глибоку історію.
Головна героїня, адвокат Рита (Зої Салдана), прагне служити справедливості, але змушена захищати злочинців. Її життя кардинально змінюється, коли кримінальний авторитет Хуан дель Монте викрадає її, вимагаючи допомогти йому змінити особу на Емілію Перес. Його мета – залишити кримінальне минуле та почати нове життя в Європі.
Фільм порушує питання ідентичності: чи може людина внутрішньо змінитися, якщо змінить свою зовнішність? Зазвичай відбувається навпаки. Можливо, режисер таким чином намагається донести думку, що справжнє щастя приходить через прийняття себе.
Жіночі персонажі в «Емілії Перес» глибокі та емоційні. Особливо вражає гра Карли Гаскон, яка майстерно передає боротьбу героя з собою.
Фільм залишає сильний післясмак і змушує замислитися над складними питаннями ідентичності та самоприйняття. У нього всі шанси отримати «Оскар» цьогоріч.
«Потяг у 31 грудня» / Train on December 31 (2024)
Головний герой, Микола Іванович, провідник пасажирського вагона, вирушає у свій звичний рейс, але цього разу його зміна припадає на 31 грудня. У цей новорічний вечір у поїзді, що курсує з Києва до Львова, зустрічаються абсолютно різні пасажири, які ще не здогадуються, що зовсім скоро випадковість назавжди змінить їхні долі.
Намагаючись створити атмосферу свята, Микола Іванович стикається з напругою, що панує серед пасажирів. Дії персоналу вагону-ресторану лише додають хаосу. Незабаром поїзд зупиняється у безлюдному полі, і саме в цій екстремальній ситуації люди починають проявляти свої найкращі риси, адже світло всередині кожного з нас сильніше за будь-яку темряву. Випробування об’єднують випадкових попутників, і вони з радістю починають втілювати мрії одне одного.
Я мала честь побувати на показі в Лос-Анджелесі, організованому Ukrainian Film Distribution у США та «Лігою імені Довженка». Покази українських фільмів регулярно проводяться в кінотеатрі в Беверлі-Гіллз.
Ця новорічна комедія, хоча й містить чимало кліше, абсолютно не поступається американським аналогам, а в деяких аспектах навіть перевершує їх. Я щиро насолоджувалась переглядом, і цей настрій поділяли інші глядачі: всюди лунав сміх, а в деяких сценах емоції були настільки сильними, що люди не могли стримати сліз.
Це добре та світле кіно, легке та невимушене – саме те, що потрібно українцям як в Україні, так і в еміграції. Щиро раджу побачити картину тим, хто ще не встиг.
Матеріал підготувала Поліна Герман, кінопродюсерка, член Гільдії продюсерів Америки, Європейської та Української кіноакадемій