YABL

Ми живемо в епоху швидких змін, і театр, як і його глядач, не є винятком. Війна, інформаційні технології та соціальні мережі істотно впливають на мистецтво і його майбутнє. Редакція Yabl.ua поспілкувалася з театральним продюсером та засновником першого в Україні Театру Антрепризи та Комедії Сергієм Чудаєвим, щоб дізнатися, як змінився сучасний глядач та чи є майбутнє у театру.

– Чи залишається театр актуальним для сучасного глядача? Наскільки сьогодні є попит на вистави та постановки?

– Театр – як Фенікс: його не раз намагалися поховати, але він щоразу відроджується. У світі TikTok і стрімінгів може здаватися, що живий театр втрачає популярність, але насправді він дає те, чого не замінить жоден екран, – живу емоцію, магію моменту й відчуття причетності.

Класичні постановки Шекспіра у традиційному форматі можуть поступатися серіалам за популярністю, але експериментальний театр, інтерактивні вистави та сучасні інтерпретації активно збирають глядачів. До того ж театр став простором для осмислення сьогодення, особливо в Україні, де вистави часто перетворюються на потужні маніфести.

Тож театр не просто актуальний – він трансформується, переосмислює себе й знаходить нові форми. А той, хто каже, що він помер, просто не знає, де його шукати.

– Ви працюєте в театральній сфері вже не один рік. Чи помітили зміни в аудиторії за останні кілька років?

– Зміни в театральній аудиторії видно неозброєним оком. Раніше глядачі приходили «за звичкою» (традиція, культурний обов’язок) або «за подією» (новий режисер, гучна прем’єра). Сьогодні ж з’явився новий тип – той, хто шукає емоційного досвіду та актуального контексту.

Молодь, яка ще вчора вважала театр «занудною класикою», тепер відвідує експериментальні постановки, імерсивні вистави та сучасні інтерпретації. Водночас ті, хто раніше віддавав перевагу легким комедіям, дедалі частіше обирають гостросоціальні драми, адже театр став майданчиком для осмислення реальності.

Змінилося й сприйняття: сучасний глядач – вимогливий, він хоче чесності, глибини та інтерактивності. Просто красиво поставлена класика вже не вражає – потрібен нерв, потрібне живе висловлювання.

Тож театр не просто змінив аудиторію – він розвивається разом із нею, і саме це робить його ще більш живим та актуальним.

– На що сьогодні орієнтується театр? Які жанри мають найбільшу популярність серед аудиторії?

– Сучасний театр зосереджується на двох ключових речах: актуальності та зануренні глядача в емоцію. Він більше не просто розважає чи навчає – він проживає разом з публікою її проблеми, страхи та надії.

Серед трендових жанрів можна виділити:

• Гостросоціальну драму – постановки, що реагують на події в країні та світі. В Україні особливо популярні вистави про війну, переосмислення історії та людську стійкість.

• Документальний театр – реальні історії, свідчення очевидців, тексти з архівів, які оживають на сцені. Глядачам важлива правдивість, і цей жанр дає її сповна.

• Імерсивний театр – інтерактивні вистави, де глядач не просто спостерігає, а стає частиною дійства. Це особливо приваблює молодь.

• Чорні комедії та сатиричні драми – для людей важливо не лише співпереживати, а й сміятися над абсурдом реальності.

•  Мультидисциплінарні проєкти – поєднання театру з VR, відеоартом, сучасною музикою. Технології не витіснили театр, а відкрили для нього нові можливості.

Сучасний театр став сміливішим, гнучкішим і чеснішим. Головне – він більше не говорить зверху вниз, а веде діалог із глядачем.

– Як війна вплинула на глядачів? Чи змінилися їхні настрої та потреби?

– Війна змінила не лише театр, а й глядачів. Раніше люди шукали в ньому втечу від реальності, тепер – спосіб її осмислити. Відчувається гостра потреба в чесному, глибокому мистецтві без фальші та пафосу.

Глядач потребує катарсису – театр став місцем колективного переживання, своєрідною терапією. Важливі чесні емоції: якщо раніше можна було пробачити «слабке місце» в постановці, то тепер штучність не приймається. Водночас зросла популярність чорної комедії – гумор допомагає витримати важкі реалії.

Сучасний театр – це більше, ніж мистецтво. Це майданчик, де формується нова колективна свідомість. А глядач уже не пасивний спостерігач, а рівноправний учасник цього процесу.

– Ви – керівник першого в Україні Театру Антрепризи та Комедії. Чи легко жартувати у часи війни? Як люди сприймають гумор?

– Гумор – наше все!

Жартувати під час війни – це як ходити по мінному полю: треба відчувати, де можна зробити крок, а де краще зупинитися. Але гумор не зникає, він трансформується. Стає гострішим, іноді чорним, іноді саркастичним, але без нього – ніяк.

Як люди сприймають гумор зараз?

1. Як засіб виживання – коли реальність занадто важка, сміх стає ковтком повітря. Він не заперечує біль, а допомагає його витримати.

2. Як форма опору – висміювати ворога, абсурдність ситуацій – це теж зброя, яка дає сили.

3. Як спосіб говорити про складне – через гумор легше зачепити теми, які інакше були б надто болючими.

Чи легко працювати в жанрі комедії? Легко – точно ні. Доводиться постійно балансувати між доречним і тим, що може здатися неетичним. Але попит на комедію є, бо людям потрібно не лише плакати, а й сміятися – навіть крізь сльози. І, можливо, саме сміх зараз найбільш чесний і необхідний.

– Наскільки цифровізація впливає на театр? Чи змінюються уподобання глядачів через її вплив?

– Цифровізація впливає на театр, так само як Wi-Fi на людей: відкриває нові можливості, але й створює залежність від технологій. Глядач звик до швидкого контенту, інтерактивності й візуальної насиченості, і театр не може цього ігнорувати.

Сучасний театр експериментує з гібридними форматами – онлайн-трансляціями, VR-проєктами, інтеграцією в соцмережі. Візуальні ефекти, як-от відеопроєкції, AR-технології та голограми, стають частиною сценографії, додаючи виставам новий рівень виразності. Крім того, театр виходить за межі сцени, взаємодіючи з глядачами у TikTok, YouTube, чатах і навіть телеграм-ботах.

Уподобання аудиторії також змінюються. Люди хочуть швидкого занурення, тому довгі, розмірені вистави поступаються місцем динамічним постановкам. Візуальна естетика набуває більшого значення, адже покоління Instagram цінує не лише зміст, а й гарну «картинку». Попит на імерсивність зростає, бо сучасний глядач прагне не просто спостерігати, а бути учасником подій.

Театр і цифровізація – не конкуренти, а союзники. Якщо театр використовує технології розумно, він стає ще більш актуальним і близьким до сучасного глядача.

– Яких емоцій сьогодні шукають українці в театрі?

– Сьогодні українці в театрі шукають не просто емоцій – вони шукають правду, силу та надію. Глядач хоче бачити на сцені відображення свого життя й переживань. Театр став простором колективного болю та його осмислення.

Люди приходять не просто дивитися виставу, а проживати її. Їм потрібно виплеснути емоції, проплакати й відчути полегшення. Водночас комедія зараз не менш важлива, ніж драма, адже сміх крізь сльози допомагає витримати реальність, зняти напругу й навіть боротися.

Українці шукають у театрі не лише відображення складної дійсності, а й натхнення та віру в майбутнє. Театр має дарувати хоча б проблиск світла. Сьогодні він – не просто мистецтво, а простір спільного переживання війни, болю та надії. І саме ці емоції роблять його таким важливим.

– Чи відчувається різниця між українською аудиторією та глядачами в Європі? 

– Так, різниця є.

Українці шукають у театрі глибокі переживання, пов’язані з війною та національною ідентичністю, тоді як європейці більше відкриті до абстрактних і концептуальних тем. В Україні актуальні вистави про війну, боротьбу та стійкість, у Європі – більше експериментів і фокус на культурних питаннях.

Європейський театр активно використовує новітні технології, тоді як в Україні вони лише набирають популярності, а глядач усе ще найбільше цінує живу гру акторів. Театр для українців – це також простір зміцнення національної гордості, тоді як у Європі на цьому менше акцентується.

Українці зараз більш чутливі до реальності, а європейці – більш відкриті до театральних експериментів.

– Яким, на вашу думку, має бути театр майбутнього, щоб зберегти та розширити свою популярність?

– Театр майбутнього має бути сучасним, гнучким і глибоким, здатним адаптуватися до нових реалій, але при цьому зберігати свою сутність – живу взаємодію між актором і глядачем. Цей театр не буде сліпо слідувати трендам, але й не залишатиметься у минулому. Він буде простором емоцій, інновацій і соціальної відповідальності.

По-перше, емоційна глибина залишатиметься основою театрального досвіду. Незважаючи на технологічні досягнення, людям завжди буде потрібно відчувати, що вони не самі у своїх переживаннях. 

Інновації, але з душею – це ще один важливий аспект театру майбутнього. Інтерактивні елементи можуть значно поглибити досвід, але збереження живої емоції, особливо в епоху цифровізації, стане безперечною цінністю.

Актуальність і соціальна відповідальність залишатимуться важливими – театр має реагувати на соціальні і політичні виклики, висвітлюючи болісні теми та допомагаючи глядачам відчути, що їхні переживання не самотні. Театр стане більш інклюзивним і доступним для різних соціальних груп, завдяки технологіям, що дозволяють долати фізичні та соціальні бар'єри.

Театр майбутнього – це поєднання традицій та інновацій, що дозволяє залучати нових глядачів без втрати основних цінностей.