Спекотне літо у тихому ірландському селі Кроссмор стає переломним для юної Люсі, головної героїні роману «Засмага», що незабаром вийде у видавництві Лабораторія. Вона завжди відчувала себе чужою серед людей, для яких заміжжя і материнство — це єдиний правильний шлях для жінки. І навіть тісна дружба із вродливим і турботливим Мартіном — втіленням ідеального партнера — не здатна запалити її серце. Аж доки не спалахує іскра, що лишає глибокий опік сліпого захоплення і безтямного руйнівного кохання між нею і шкільною подругою Сюзанною.
Люсі через страх осуду свого маленького і консервативного оточення живе подвійним життям, приховуючи справжню, найвідвертішу частину себе. Таємні зустрічі, погляди і крадькома проведені миттєвості залишаються для Люсі і Сюзанни єдиним порятунком від тиску суспільства.
Але закінчення школи несе з собою можливість покинути Кроссмор. І тепер Люсі мусить обирати між двома місцями, двома людьми і двома майбутніми, кожне з яких видається складнішим за інше. І лише один шлях принесе їй справжнє щастя.
Yabl ділиться уривком з книги.
Це почалося кілька тижнів тому в її саду, кілька безневинних годин засмагання, які переросли в те, що я пропоную їй кожну вільну хвилину, яку маю. Інших дівчат ніколи не запрошують. Я настільки ж вдячна, наскільки й налякана. Відколи погода почала покращуватися, Сюзанна хоче проводити кожен день, лежачи в саду разом зі мною. Не можу їй відмовити. Хоча я намагаюся тримати між нами шанобливу дистанцію, сила тяжіння завжди притягує мене щораз ближче до неї, поки ми не лежимо в сантиметрах одна від одної. Бувають несамовиті моменти, коли я відчуваю, що ближче вже нікуди. Сюзанна каже мені, що зараз найкращий час для засмаги, адже щойно закінчиться школа, погода зіпсується. І вона доводить свою правоту, щодня приходячи на збори трохи засмаглішою, ніж раніше. Сюзанна не проти, що я можу заснути на сонці; здається, її ніколи не дратує, коли я замовкаю і засинаю. Одного разу я прокинулася від того, що вона наносила більше крему від засмаги на мої гомілки. Відчувалося, що Сюзанна справді піклується про мене — не думаю, що вона зробила б це для інших дівчат. Я сказала б, що це дуже інтимно, якщо не здається дивним.
Сьогодні, коли приходжу до неї, Сюзанна лежить на галявині перед будинком у фланелевій сорочці та шкарпетках, із сумочкою на боці. Катріона квапливо ходить туди-сюди від машини до будинку, готуючись до від’їзду на вихідні, її невисокі підбори легенько постукують садовою доріжкою вперед-назад. Сюзанна каже, що насолоджується цими маленькими шансами вдавати із себе господиню в домі, не згадує про те, як нестерпно самотньо їй буває. Зазвичай вона робить щось, щоб привернути трохи уваги Катріони, коли та повертається. Це може бути випита пляшка вина, залишена в холодильнику. Одного разу Сюзанна попросила у Джоан пару трусів її брата підлітка, щоб залишити їх там, де побачить мати. Нещодавно біля воріт Крофт-холу з’явилися шматки м’яса, ніби Сюзанна намагалася заманити до будинку безпритульних тварин. Можна з упевненістю припустити, що цього разу її трюк буде пов’язаний з новим брудним домашнім улюбленцем.
Катріона часто припускає, що хтось зі старших братів Сюзанни зателефонує або завітає до будинку, щоб перевірити, як там справи, поки вона відпочиває на вихідних. Утім, востаннє хлопці приїздили до Крофт-холу лише на своє вісімнадцятиріччя. Коли діти О’Ші отримують свій спадок, їм немає особливого сенсу залишатися тут. Сюзанна вважає, що її брати поїхали через інстинкт виживання, і ніколи не показує засмучення тим, що залишили її позаду. Іноді вони таки телефонують їй, але нечасто. Джо одружений, живе за Баллікоувом і має двох дітей. Дем’єн мешкає в Лондоні пів року, а решту часу подорожує. Вони дуже зайняті люди. Сюзанна не дозволяє собі сумувати через їхню відсутність. Натомість заповнює простір, який вони залишили, нескінченною любов’ю і чекає, коли Дем’єн і Джо повернуться й заберуть її. Вона трохи молодша за своїх братів, але ніколи не вважала себе нещасним випадком. Вона трохи старша за зведених братів, але не вважає себе тягарем.
— Там збоку десять фунтів, люба! — вигукує Катріона, закидаючи в машину сумку для ночівлі. Коли нікого з батьків немає вдома, утворюється вакуум, у якому Сюзанна проведе неохайні, непродуктивні вихідні. Коли Катріона повернеться, їхня суперечка розпечатає вакуум, об’єм якого стрясе птахів з їхніх гнізд. Потім, у школі, Сюзанна накинеться на мене або на якогось хлопця, чи на когось на кшталт пані О’Ніл. Я дам цьому статися, бо не знаю, як їй допомогти.
Це найкращий час, поки вогонь емоцій ще не розгорівся.
— Навіщо ти це вдягла? Хіба не спечешся? — сподіваюся, що це не сполохне її, але Сюзанна навіть не кліпає. Вона немов відчула, що я йду, немов уловила мій запах за кілометр звідси. Чи може Сюзанна чути мене до того, як заговорю?
— Мати веліла.
Хоча Катріона часто ігнорує це, у ній живе материнський поклик. Коли вона бачить молоде напіводягнене тіло Сюзанни, це не вдається ігнорувати. Не хоче, щоб донька виставляла себе напоказ так близько до дороги, де її може побачити будь-хто. Іноді дивно, коли в цьому будинку встановлюють такі правила й дотримуються їх, адже Сюзанна й Катріона не мають типових стосунків матері й доньки. Вони більше схожі на сестер, які намагаються бути кращими одна за одну, або на давніх подруг, що більше не ладнають між собою. Сюзанна й Катріона розуміють одна одну дуже глибоко, можливо, краще, ніж ми з матір’ю, але потім так бурхливо сперечаються, що ми з моєю мамою більше схожі на тихий шторм. Вони — безлад, але ми всі — безлад. Легше не втручатися.
Важко повірити, що в Крофт-холі взагалі існувала нормальність, але колись Катріона та Філ були в щасливому шлюбі й усі їхні маленькі діти жили в одному будинку. Сюзанна присягається, що її батьки були шалено закохані, що вона ніколи не могла припустити, що Філ покине їх заради нової жінки та матиме інших дітей. Не пам’ятаю, коли востаннє бачила п’ятьох О’Ші разом. Філ і Катріона, здається, планують своє життя так, щоб уникати одне одного.
— Гроші приносять неприємності, — завжди каже мама, хоча зараз Сюзанна та її мати бідують. Старі гроші, які підтримували сім’ю Катріони, майже закінчилися, доки вона зустріла Філа. Якби не Крофт-хол, їхнє падіння в класовій системі було б набагато очевиднішим. Щокілька місяців Катріона продає частину антикварних меблів, щоб якось прогодувати себе. Коли їй потрібно, надсилає Філу свої рахунки — його великих доходів вистачає, щоб з ними розібратися. Вони все ще у законному шлюбі, він не може прикидатися, ніби її не існує. Та малість, яка є у Катріони, однаково значно більша, ніж має моя сім’я, але їхня історія завжди розповідається як боротьба. Мене тішить, що ми втиснуті в одну маленьку ферму, ділимо три свинячі відбивні на сімох.
Сюзанна очікує, що ми сміятимемося, коли називає себе тренувальною дочкою Філа. Заради того, щоб нормалізувати її стан, ми так і робимо. Наразі у його нової жінки є лише сини; якщо в неї народиться донька, Сюзанна, можливо, не сприйматиме це так легко. Батько живе на межі Корка й Тіпперері, що робить його поїздку до Сюзанни сільськими дорогами жахливою, але шлях на роботу Філа дуже короткий. Він медичний юрист. Не знаю, скільки часу займає така робота. Я не впевнена, що Катріона працює, ніхто не впевнений. Хай чим вона займається, завжди сушить волосся феном для цього, і це забирає в неї багато вихідних. То можуть бути просто нескінченні дівочі поїздки. То може бути інтрижка. Можливо, Катріона просто їде в готель на вихідні, щоб вибратися з Кроссмора. Можливо, всі її спідничні костюми й підбори — це лише спосіб відчути марну трату часу важливою. Можливо, вона справді працює, може, я помиляюся.
Сюзанна розповідає про все так, ніби це цілком нормально. Гадаю, для неї то насправді нормально. Можливо, мені це здається драматичним і цікавим лише тому, що перебуваю поза цим, а може, тому що в моєму житті ніколи не відбувається нічого драматичного чи цікавого. Вона знає, що скоро отримає спадок і що ця драма не вічна.
Матеріали надані видавництвом Лабораторія