З 25 вересня у світовому й українському прокаті новий фільм Пола Томаса Андерсона «Одна битва за іншою».
За сюжетом, колишній революціонер Боб живе у наркотичній параної разом із донькою Віллою, та з поверненням давнього ворога минуле наздоганяє його. Коли дівчина зникає, Бобові доводиться зійтися у смертельному двобої з власними помилками й тінями минулого.
Чому варто подивитись цю стрічку на великому екрані? Розповідаємо далі.
Літературна основа та сюжет
Вже не перший раз відомий американський режисер Пол Томас Андерсон звертається до роману Томаса Пінчона, щоб покласти твір в основу сценарію. Так само було зі стрічкою «Вроджена вада» (2014), в якій детектив-хіппі у виконанні Хоакіна Фенікса розслідував зникнення подруги. Тоді фільм став радше «пробою пера»: він вийшов не надто вдалим і ніби розсипався під тиском щільної прози Пінчона. Цього разу Андерсон звернувся до роману «Вайнленд» і лише відштовхувався від викладеного там сюжету.
У центрі сюжету — революційне угрупування French 75, яке здійснює антиурядові теракти на півночі США. До нього приєднується новачок-підривник Гетто Петт (Леонардо Ді Капріо). Його харизма підкорює серце лідерки угрупування Перфідії Беверлі Хіллз (Теяна Тейлор), між ними спалахує пристрасний роман. Під час одного з рейдів у Перфідію закохується полковник Стівен Дж. Локджо (Шон Пенн), який починає стежити за революціонеркою, а потім і домагатися її фізично. Згодом у Перфідії народжується донька, і Стівен переконаний, що він є батьком. 16 років поспіль Гетто, змінивши для конспірації ім’я на Боба Фергюсона, виховує доньку Віллу самотужки. Боб полюбляє алкоголь та легкі наркотики, він відійшов від революційних справ, але, щоб захистити Віллу, не дозволяє їй мати мобільний телефон. У цей час Локджо виходить на слід Фергюсонів. Такою є зав’язка цього майже трьохгодинного фільму, час за переглядом якого плине як одна хвилина – настільки напруженою і динамічною є стрічка.
Герої та сильні акторські роботи
Пол Томас Андерсон, відомий передовсім маскулінними драмами «Нафта» та «Майстер», нарешті робить молодих жінок повноправними героїнями фільму. У його фільмі революція та спротив мають жіночі імена — спершу Перфідія, а потім Вілли, тоді як персонажі Ді Капріо й Пенна борються радше за більш приземлене — батьківство. Боб Фергюсон нагадує героя фільму «Великий Лебовський», бо навіть у найнапруженіші моменти не знімає картатий домашній халат. А Пенн грає покинутого коханця зі скорботним обличчям та кульгавою ходою. Багато хто з критиків та глядачів пророкує Пенну «Оскар» за цю роль, втім Ді Капріо, здається, все ж переграє антогоніста своєю людяністю.
Одним із найбільших відкриттів стрічки став дебют шістнадцятирічної Чейз Інфініті у ролі Вілли. Для акторки це перший вихід на великий екран — і одразу настільки впевнений, що важко повірити, що раніше вона не мала досвіду в кіно. Її Вілла — підліток із власним характером, який балансує між ніжністю та імпульсивністю, між прагненням свободи й глибокою прихильністю до батька. Інфініті створює образ, у якому присутні і сила, і вразливість, а її поява на екрані настільки потужна, що часом здається, ніби фільм створений для неї так само, як і для Ді Капріо.
Хімія між Інфініті та Ді Капріо стала окремою віссю стрічки. Саме через їхні діалоги, конфлікти та короткі миті порозуміння фільм набуває людяності серед вибухів, переслідувань і політичних алюзій. Для Пола Томаса Андерсона таке відкриття акторки — безсумнівний успіх, а для глядачів — можливість спостерігати за народженням нової зірки.
Загалом фільмі неймовірно сильний жіночий ансамбль. Пол Томас Андерсон зібрав акторок, кожна з яких перетворює свою появу на екрані на справжній вибух. Теяна Тейлор у ролі Перфідії — магнітна сила: її персонаж наче зникає з сюжету, але вплив на події відчувається постійно. Вона схожа на енергетичний центр, довкола якого крутяться мотиви й конфлікти героїв.
Не менш вражаючою стала й Реджина Голл у ролі Деандри. Відома передусім за комедійними образами, тут вона демонструє драматичну глибину, що ламає стереотипи щодо її акторського амплуа.
Операторська майстерність
Як і минулорічний «Бруталіст» Бреді Корбета, «Одна битва за іншою» знята на плівку, і це надає стрічці магічного візуального відчуття. Оператор Майкл Бауман використовує відроджений формат VistaVision, завдяки якому зображення набуває особливої глибини та драматизму і нагадує класичні трилери Гічкока. Кожен кадр виглядає як живий організм — із несподіваними кутами зйомки, пульсуючими рухами камери та напругою, яка буквально передається глядачеві.
Саундтрек від Джонні Ґрінвуда
Не менш важливим героєм стрічки стає музика Джонні Ґрінвуда. Його саундтрек — це поєднання тривожних струнних, електронних вкраплень і раптових вибухів ритму, які підсилюють хаос, в якому існують персонажі. Саундтрек не супроводжує події, а веде їх, формує настрій і задає темп. У результаті візуальне й музичне рішення працюють разом, а глядач не просто спостерігає за історією, а відчуває її на власній шкірі.
Якщо кіноаудиторія щороку очікує на новий фільм від Квентіна Тарантіно, то 2025 можна цілком назвати роком Пола Томаса Андерсона. «Одна битва за іншою» — це бездоганний фільм, якому може позаздрити навіть сам Тарантіно.