«Друге дихання» — документальний фільм про п’ятьох українських ветеранів, які після поранень піднялися на Кіліманджаро. Це перший випадок, коли українські кінематографісти зняли повнометражний фільм на вершині Африки. А з 9 жовтня 2025 року фільм можна побачити в усіх кінотеатрах України.
З цієї нагоди поговорили з режисеркою Марією Кондаковою про те, як створювалася картина, що для неї означає героїзм та чому українські історії такі важливі для світу.
— Ви з 2014 року живете у Франції, але всі ці роки у своїх фільмах говорите про російсько-українську війну. Чому?
— Я відчуваю обов’язок. Я могла б просто працювати в Парижі, знімати рекламу для світових брендів, але я знала: моє місце — там, де народжується правда. Тому поїхала на передову.
Мої фільми — це голос людей, які живуть у війні й знаходять у собі силу йти далі.
— Що для вас означає фільм «Друге дихання»?
— Це фінальна частина моєї документальної трилогії. Фільм про витривалість і здатність перетворювати біль на енергію для руху вперед.
Наші герої довели: межі існують лише в голові. І це не історія про війну, а про життя, молодість і віру в себе та в команду.
— Як відбувалися зйомки на Кіліманджаро?
— Це був виклик. Кисню вдвічі менше, ти працюєш на характері та підсвідомості. Ми постійно імпровізували, бо на такій висоті неможливо попросити «зняти ще раз». Це були полювання за «золотими кадрами». Дуже пощастило з командою: ми довели, що разом можна подолати будь-які обмеження.
— Яку нову оптику героїзму ви хотіли показати?
— У фільмі головні герої — люди з досвідом ампутацій, але він не про втрати. Це про силу духу, гумор, харизму й здатність залишатися собою.
Героїзм сьогодні — не лише фізичне подолання, а й уміння зберегти надію й любов навіть у найважчі часи.
— Як реагує європейська аудиторія на ваші роботи?
— З великим інтересом і співпереживанням. Мої фільми показують на французькому та європейському телебаченні, я виступаю на дебатах і представляю Україну на різних майданчиках — від Сенату у Парижі до штаб-квартири НАТО. Для мене це важливо: моя зброя — це культура й інфлюенс.
— Яке послання має винести глядач із «Другого дихання»?
— Що навіть після найтяжчих випробувань можна знайти друге дихання. Що життя не закінчується на втраті, а навпаки — починається новий шлях. Ми хотіли, щоб цей фільм надихав — від маленьких кроків до великих перемог.
Що відомо про фільм «Друге дихання»
Документальна стрічка «Друге дихання» розповідає історію п’ятьох українських військових: чотирьох із протезами та бійчині, яка пережила тяжке поранення. Вони здійснили сходження на найвищу точку Африки — гору Кіліманджаро в Танзанії. На висоті 5895 метрів герої розгорнули український прапор.
У центрі стрічки французько-української документалістки Марії Кондакової — внутрішня трансформація учасників: подолання болю, нове осмислення власного досвіду війни та сила, яку вони знаходять завдяки командному духу.
Оператором картини виступив Сергій Михальчук, відомий за фільмами «Довбуш», «Дике поле» та «Поводир».
У зйомках взяли участь ветерани Роман Колесник, Ольга Єгорова, Владислав Шатіло, Михайло Матвіїв та Олександр Міхов. Разом із ними на маршрут вирушив телеведучий Олександр Педан — амбасадор фонду «Друге дихання» та співпродюсер стрічки.
Усі продюсерські кошти з прокату буде передано до фонду «Друге дихання» — на фізичну та психологічну реабілітацію ветеранів з ампутаціями.
Фото надані Марією Кондаковою та пресслужбою фільму