Жанр горору вже давно вийшов за межі скримерів, банальних історій про підлітків і маніяків у масках. Сучасне кіно жахів стало територією для експериментів, де режисери-візіонери використовують страх як інструмент для дослідження суспільних проблем, психологічних травм і екзистенційних криз. Сьогодні горори – це повноцінний простір для авторських висловлювань, що вимагає від глядача не лише міцних нервів, а й готовності аналізувати побачене.
Ми зібрали шість стрічок, які є яскравим підтвердженням цієї тенденції. У цій добірці ви знайдете фільми жахів про співзалежні стосунки, ейджизм, а ще – познайомитеся з новою «Відьмою з Блер» і навіть поглянете на світ… очима собаки.
1. «Одне ціле» (2025), режисер Майкл Шенкс
Ця стрічка – справжня знахідка для поціновувачів інтелектуального боді-горору, що зачіпає тему співзалежних стосунків у найбуквальнішому сенсі. У центрі сюжету шкільна вчителька Міллі (Елісон Брі) та інді-рок музикант Тім (Дейв Франко). Коли Міллі отримує нову роботу, пара переїжджає за місто в надії перезавантажити свої стосунки. Однак на новому місці з ними починають відбуватися моторошні та містичні трансформації, через які їхні тіла буквально прагнуть злитися в одне ціле. Австралійський сценарист і режисер-дебютант Майкл Шенкс створив напружену, візуально дивну та глибоко метафоричну історію про те, як може виглядати токсична близькість.
Нетиповість «Одного цілого» полягає в тому, що фільм бере класичні тропи боді-горору у дусі Кроненберга і використовує їх для створення гострої соціальної сатири. Фільм отримав високу оцінку критиків, які в один голос назвали його «новою "Субстанцією" про кохання».
А ще цікавим нюансом є те, що виконавці головних ролей і продюсери фільму, Елісон Брі та Дейв Франко, є подружньою парою в реальному житті. Це забезпечило надзвичайну хімію між персонажами на екрані та додало стрічці емоційної правдивості.
2. «Субстанція» (2024), режисерка Коралі Фаржа
«Субстанція», яку ми вже згадували вище, – це гостра сатира, що підіймає болючі питання ейджизму, культу краси та вічної молодості. Режисерка Коралі Фаржа створила візуально шокуючу та інтелектуально провокативну історію про колишню кінозірку Елізабет Спаркл (Демі Мур), яка втрачає роботу ведучою телевізійного фітнес-шоу через свій вік. У відчаї Елізабет вирішує спробувати таємничу «Субстанцію» – нелегальний ін’єкційний препарат, який обіцяє створити «кращу, молодшу версію» людини. Так народжується прекрасна Сью (Маргарет Кволлі). Але вона швидко стає неконтрольованою і починає ворогувати з Елізабет, адже обидві жінки не можуть існувати одночасно і мусять щотижня змінювати одна одну в активному житті. Фільм перетворюється на сюрреалістичну боротьбу за існування, що демонструє жахливі наслідки одержимості ідеалом фізичної краси.
Ця стрічка є справжнім культурним феноменом. «Субстанція» не лише перезапустила кар’єру легенди 1990-х Демі Мур, дозволивши їй блискуче продемонструвати свої драматичні здібності, але й здобула безпрецедентний успіх. Стрічка отримала одразу п'ять номінацій на премію «Оскар», включно з номінацією «Найкращий фільм». Поява боді-горору в цьому списку стала непересічною подією, оскільки кіноакадеміки традиційно зневажають жанр жахів. Таке визнання стало своєрідною оскарівською революцією, що відкрила нові можливості для режисерів і довела, що горор, коли він зроблений майстерно і має глибоке соціальне чи психологічне підґрунтя, може бути кінематографом найвищого ґатунку.
3. «Прокляття Шелбі Оукс» (2025), режисер Кріс Стакманн
«Прокляття Шелбі Оукс» – містичний трилер у жанрі «знайдених плівок» (found footage), який повертає глядача до витоків клаустрофобічного незалежного горору в дусі «Відьми з Блер». Стрічка розповідає про жінку на ім’я Мія (Камілль Салліван), яка затято шукає свою зниклу сестру Райлі. Райлі була одержима вірою в паранормальні події в загадковому містечку Шелбі Оукс. Відчайдушні пошуки Мії поступово перетворюються на справжню одержимість, коли вона усвідомлює: уявний демон, який був частиною їхнього з Райлі дитинства, міг виявитися справжнім. Фільм майстерно балансує на межі між розслідуванням, сімейною травмою та чистою містикою.
«Прокляття Шелбі Оукс», яке виходить в кінотеатрах України 30 жовтня, є нетиповим горором завдяки своїй унікальній історії створення. Автор сценарію та режисер проєкту – YouTube-блогер Кріс Стакманн (з аудиторією 2 мільйони підписників), який вирішив зняти нову «Відьму з Блер» виключно за рахунок краудфандінгу. На Kickstarter він зібрав цілих $1,3 млн, що в чотири рази перевищило сподівання. Цей успіх привернув увагу гіганта жанру горору Майка Фленаґана («Привиди будинку на пагорбі»), який приєднався до проєкту як продюсер. Зрештою, стрічка отримала підтримку студії Neon.
«Прокляття Шелбі Оукс» є свідченням того, що справді оригінальні ідеї завжди знайдуть підтримку. А ще – саме вони здатні прокласти шлях для нових авторів у глядацькому жанровому кіно.
4. «Хороший хлопчик» (2025), режисер Бен Леонберг
«Хороший хлопчик», який в українському прокаті з 9 жовтня, – справжній концептуальний трюк, який перетворює класичну формулу горору про будинок із привидами на містичну камерну драму. Режисер Бен Леонберг у своєму повнометражному дебюті пропонує глядачам небачену раніше перспективу: ми переживаємо події з погляду не людини, а собаки – вірного ретривера Інді (якого грає власний улюбленець Леонберга). Інді переїжджає у старий заміський будинок разом зі своїм хазяїном Тоддом (Шейн Єнсен). Поки Тодд не помічає нічого незвичайного, Інді, завдяки своїм загостреним собачим чуттям, одразу відчуває зловісну присутність і потойбічні сутності. Інді стає єдиним, хто знає, що будинок «хворий», і коли темні сили починають брати гору над Тоддом, собака змушений вступити у нерівний бій, щоб захистити свого найкращого друга.
«Хороший хлопчик» вирізняється своєю радикальною сценарною ідеєю, котра не дозволяє стрічці скотитися у жанрову банальність. Фільм є емоційно сильною роботою, що досліджує тему безумовної любові та відданості як найпотужнішого захисту від зла. Критики відзначили унікальність акторської роботи Інді – і песик навіть отримав за неї нагороду The Howl of Fame, першу «собачу» премію в історії фестивалю South by Southwest, де відбулася світова прем’єра стрічки. «Хороший хлопчик» – зворушливе та несамовито тривожне незалежне кіно, яке доводить, що головну у класному горорі це оригінальність і винахідливості, а не великий бюджет.
5. «Сонцестояння» (2019), режисер Арі Астер
Цей фільм є, мабуть, найяскравішим представником сучасного фолк-горору і психологічної драми водночас. Режисер Арі Астер (який також зняв культову «Реінкарнацію») відправляє американську студентку Дані (Флоренс П’ю), її хлопця та його друзів до віддаленого шведського поселення, де вони мають стати свідками унікального фестивалю, який відбувається раз на 90 років. Поїздка, що мала стати терапією для Дані після сімейної трагедії, швидко перетворюється на сюрреалістичний та моторошний досвід. Під час святкування літнього сонцестояння гості-чоловіки стикаються з жорстокими язичницькими ритуалами, а Дані – зі своїм власним горем, від якого нікуди не втікти.
«Сонцестояння» повністю руйнує кліше жанру горору. Тут немає темних коридорів чи різких стрибків, адже дія майже повністю відбувається при яскравому денному світлі. Це надає фільму незвичної, майже гіпнотичної естетики і робить його жах ще більш глибинним і тривожним. На відміну від типових слешерів, Арі Астер використовує фольклорні жахи лише як фон для глибокого психологічного дослідження теми горя, токсичних стосунків та пошуку приналежності.
Сильна акторська робота Флоренс П’ю була неодноразово відзначена критиками. Акторка майстерно провела свою героїню від емоційної руїни до шокуючого, але звільняючого катарсису. Це кіно є справжнім мистецтвом, яке одночасно бентежить і заворожує.
6. «Маяк» (2019), режисер Роберт Еґґерс
«Маяк» – це не просто горор, а психологічна камерна драма, знята в рідкісному чорно-білому форматі та майже квадратному співвідношенні сторін (4:3), що створює відчуття клаустрофобії. Режисер Роберт Еґґерс (який до того прославився стрічкою «Відьма», а пізніше зняв «Носферату») переносить глядачів Нову Англію 1890-х років, де на віддаленому острові два доглядачі маяка, досвідчений Томас Вейк (Віллем Дефо) та новачок Ефраїм Вінслоу (Роберт Паттінсон), опиняються в пастці через затяжний шторм. Час наче зупиняється, алкоголь, який допомагав знімати стрес, закінчується, і між чоловіками зростає напруга, яка швидко перетворюється на параною, божевілля та жорстоку боротьбу за домінування.
Цей кінематографічний шедевр використовує жанр горору для дослідження тем ізоляції, маскулінності та людського безумства. «Маяк» є унікальним через свій візуальний стиль: чорно-біла зйомка не лише імітує естетику раннього кіно, але й підкреслює гнітючу атмосферу та внутрішню порожнечу персонажів. Та, безумовно, головна сила стрічки базується на блискучій акторській роботі Віллема Дефо та Роберта Паттінсона, які майстерно втілили на екрані справжній театр абсурду і жаху.
«Маяк» – ідеальний приклад того, як авторське кіно може взяти найпростіші декорації та найлаконічніший акторський склад і створити епічну, глибоко тривожну та незабутню історію, яка ще довго не відпустить вашу свідомість.
