У сучасному світі глобалізація часто стирає відмінності між містами і країнами. Особливо актуальним стає питання культурної ідентичності. Культурна ідентичність — це точно не лише про спадок минулого, а й про його сучасні інтерпретації, які формують наше відчуття приналежності. Вона проявляється у мові, мистецтві, архітектурі, способі життя та навіть у побуті. Для України ця тема особливо важлива: наші будинки, вулиці, інтер’єри формують простір, у якому живе пам’ять поколінь.
Дизайнерка Беатриса Петьовка ділиться, як архітектура стає дзеркалом культури, впливає на наші звички, світогляд і навіть спосіб говорити про себе.
Архітектура як відчуття приналежності
Архітектурні форми оточують нас від народження і вплітаються в нашу свідомість. Силует дерев’яної церкви на пагорбі, чи кам’яниця з арковими вікнами — кожна з цих форм стає впізнаваним символом, що викликає в нас відчуття дому. Коли ми перебуваємо у просторі, збудованому за традиційними канонами, ми відчуваємо певний зв’язок із цим місцем.
Культура починається з деталей
Ідентичність формується не лише монументальними спорудами чи видатними пам’ятками, а й буденними речами, що нас оточують. Погляньте на простий обідній стіл, накритий вишитим рушником чи серветками ручної роботи. На перший погляд — це дрібниця, елемент декору, але насправді саме такі речі виражають нашу самобутність та формують спільний досвід, який із часом стає культурним кодом.
Чи інтегруєте ви культурні елементи у сучасні інтер’єри ваших проєктів?
Так! Наприклад, використання традиційних українських мотивів у сучасному оздобленні, поєднання дерев’яних конструкцій із різноманітними матеріалами чи акцент на локальних формах ліпнини. Це не буквальне відтворення історичних елементів, а сучасна інтерпретація, яка робить простір впізнаваним та «своїм».
Такий дизайн, в першу чергу, про створення емоційного зв’язку. В інтер’єрі гармонійно поєднали дерево, солому, кераміку і традиційний текстиль.
Чи є інтерес до локального виробника?
За останні роки в Україні триває справжній ренесанс локальних ремесел і виробництв. Після довгого періоду, коли уніфікували наш побут, все більше людей прагнуть оточувати себе речами «з характером», а особливо створеними своїми майстрами. Це стосується і меблів з дерева, і кераміки, і декоративних елементів, як-от ліпнина чи ручне ткацтво. Люди починають цінувати унікальність, якість та культурний підтекст таких речей. Цей рух повернення до свого не є ретро-модою, а радше усвідомленим пошуком автентичності.
Матеріали надані пресслужбою Ladó Agency