Коли на початку фільму «Служниця» вперше відчиняються ворота розкішного будинку Ніни та Ендрю Вінчестерів, новоприйнята покоївка Міллі Калловей й гадки не має, що чекає на неї всередині. Не знають і глядачі — принаймні, ті, хто не читав однойменний роман Фріди Мак-Фадден, за яким знятий цей суперсексуальний і неймовірно захоплюючий трилер. На шаленій швидкості фільм несеться крізь крайнощі багатства, спокуси, пліток, зради, відплати та постійних сумнівів щодо того, хто ж тут насправді ким маніпулює.
Цю стрічку про світ досконалої елегантності, який стоїть на незліченній кількості шарів обману, зняв режисер Пол Фіг, відомий завдяки класичному фільму, номінованому на «Оскар» «Подружки нареченої». Тут він перевертає уявлення про похмурий трилер-помсту, всебічно підкреслюючи, в яких яскравих, безтурботних, буквально ідилічних умовах відбуваються події. «Ця ідея вплинула на все — від художнього оформлення до того, як ми все це зіграли. Напруга, жахи та гумор постійно переплітаються в цій історії, і втілити це в життя було мрією», — каже режисер.
«Служниця» виходить в український прокат 1 січня. До цієї першої гучної прем’єри нового року розповідаємо, як знімалася стрічка, базуючись на ексклюзивних коментарях її творців — режисера Пола Фіга, продюсера Тодда Лібермана, сценаристки Ребекки Зонненшайн, художниці-постановниці Елізабет Джонс та художниці з костюмів Рене Ерліх Калфус.
Сценарій на основі світового бестселера
То про що ж все-таки фільм? Сюжет будується навколо вже згаданої Міллі — молодої дівчини з темним минулим, яка майже втратила надію знайти роботу, аж раптом отримує місце служниці з проживанням у розкішному маєтку родини Вінчестерів. Тут мешкають ідеальна дружина Ніна, її не менш ідеальний чоловік-бізнесмен Ендрю, їхня чарівна донька Сесілія та садівник родини Енцо. Для Міллі, яка раніше жила у своїй машині, ця посада покоївки — шанс докорінно змінити життя. Це майже схоже на історію Попелюшки! Але вже невдовзі стосунки з Вінчестерами швидко погіршуються, і Міллі все глибше втягується в найпотаємніші справи родини, занурюючись у в небезпечний лабіринт сумнівів та газлайтингу.
Роман Фріди Мак-Фадден «Служниця» вийшов 2022 року і миттєво набрав шаленої популярності, яка не минає й досі. Наразі книга перекладена 45 мовами і вже понад 130 тижнів входить до списку бестселерів The New York Times. Не дивно, що історія швидко отримала продовження: «Секрет служниці», «Служниця спостерігає» і «Весілля служниці». За інформацією видавництва Vivat, в Україні тираж «Служниці» та двох продовжень перевищив 160 тисяч примірників, й також цієї осені нарешті вийшла українською і четверта книга, тоді як перша була перевидана із кінообкладинкою.
Але ще до того, як книга стала гітом, до Мак-Фадден за правами на екранізацію звернувся продюсер Тодд Ліберман, який одразу відчув великий кінопотенціал цієї історії.
При виборі режисера проєкту, Ліберман і його колеги-продюсери зупинилися на кандидатурі Пола Фіга, тому що той «вміє чудово поєднувати жанри, як він показав у фільмах «Проста послуга» та «Ще одна проста послуга» (чорнокомедійні детективи 2018-го і 2025 років із Анною Кендрік і Блейк Лайвлі у головних ролях, — ред.). Нам сподобалося його бачення «Служниці». Глядачів, які не читали книгу, ця історія вразить. А на фанатів роману чекає надзвичайно захоплююча подорож. Те, що люди полюбили у книзі, і що вони полюблять у фільмі — це постійні повороти сюжету. І Пол обіграв це у найбільш захопливий спосіб. Усі персонажі мінливі: кожен у певний момент є чи то жертвою, чи то лиходієм, чи спостерігачем, чи героєм. А повністю хто є хто розкривається лише в останні хвилини».
Щоб перетворити заплутані інтелектуальні ігри Мак-Фадден на насичене та візуально сильне кінодійство, продюсери звернулися до сценаристки Ребекки Зонненшайн, відомою своєю роботою над серіалом «Хлопаки».
Починаючи збирати кінопазл цієї історії, Зонненшайн із задоволенням спостерігала, як персонажі міняються місцями. «Спочатку ви вболіваєте за Міллі, — розповідає сценаристка. — Але потім ви починаєте ставити під сумнів мотиви кожного героя, включно з Міллі. Чи є хтось із них надійним оповідачем? Це одна з головних загадок історії».
Ліберман каже: «Геніальність книги полягала в тому, як вона тримала вас у здогадах, ніколи не відпускаючи. Ребекка втілила це відчуття, а також найбільш переконливі, важливі моменти роману, у щось виразно кінематографічне».
У хитромудрій конструкції Зонненшайн потужні теми роману, від класової боротьби до ілюзорної природи самоідентичності, були пов'язані з вертикальним плануванням багатоповерхового будинку Вінчестерів — і перемішуванням традиційного поділу «верхів» і «низів». Не менш важливим було зробити достатньо «дірок» у бексторі персонажів. «Сценарій мав спочатку побудувати міцні емоційні зв'язки з кожним героєм і визначити рівень ставок у цій грі. Але водночас із самого початку він мав тонко натяками, що ніхто тут не розкриває всієї правди про себе», — підкреслює Ребекка.
Зірковий каст на чолі з Сідні Свіні та Амандою Сейфрід
Покоївку Міллі у стрічці грає Сідні Свіні — двічі номінантка «Еммі», яка стрімко злетіла до голлівудської слави завдяки своїм надзвичайно популярним ролям у серіалах «Ейфорія», «Білий лотос» та фільмі «Люблю тебе ненавидіти». Але роль Міллі — своєрідної Аліси, що заблукала в Задзеркаллі обману і одкровень, — не схожа на жодну з тих, які Свіні досі грала.
Коли Міллі лише знайомиться зі своєю майбутньою господинею Ніною Вінчестер, то бачить жінку, якою неможливо не захоплюватися. Ніна така витончена. Така легка. Така божественно занурена у невимушений розкішний спосіб життя і, водночас, настільки бездоганно віддана дружина і мати, що, здається, ледь потребує послуг покоївки. Але вже невдовзі Ніна показує свій темний бік, сповнений спалахів нетерпіння, зверхності, агресії та параної.
Мак-Фадден описує Ніну як «крихку, але люту, маніпулятивну та відчайдушну, яка викликає жалість в один момент і страх — в наступний, що робить її вкрай непередбачуваною». Ця роль вимагала акторки з панорамним діапазоном. І нею стала номінантка на «Оскар» і лауреатка «Золотого глобусу» та «Еммі» Аманда Сейфрід.
Не менш цікавим є і чоловічий каст фільму. Коли Ніна стає лякаюче нестабільною, її чоловік Ендрю перетворюється для Міллі на несподіваний осередок терпіння та доброти. Надійний, великодушний, щедрий, привабливий, Ендрю наче є зразком ідеального чоловіка. А втілив цей ідеал на екрані Брендон Скленар, відомий за фільмом «Покинь, якщо кохаєш» та серіалом «1923».
Серед величних дерев та звивистих доріжок маєтку Вінчестерів є ще одна тиха присутність: Енцо, мовчазний італійський садівник, який слідує за Міллі з першого дня. І загадкою є, чи він загроза, чи таємний союзник.
Пол Фіг із самого початку бачив у цій ролі лише одну-єдину людину: Мікеле Морроне, італійського співака, який став зіркою еротичного трилера Netflix «365 днів» і також з'явився у фільмі «Ще одна проста послуга». «Мікеле такий милий, смішний хлопець і настільки ідеально підходить для ролі Енцо, що я запитав Фріду Мак-Фадден: «Може ти насправді писала цей образ для Мікеле?» Виявилося, що ні, але як же йому підходить ця роль! У Енцо лише кілька сцен, але вони дуже важливі і залишають бажання дізнатися про цього героя набагато більше».
Дизайн і костюми як частина сторітелінгу
Пол Фіг і Тодд Ліберман залучили першокласну команду, включно із оператором Джоном Шварцманом, художницею-постановницею Елізабет Джонс та художницею з костюмів Рене Ерліх Калфус, щоб використати рух камери, дизайн будинку та одяг персонажів, аби спочатку створити й визначити соціальні ієрархії фільму, а потім перевернути їх догори дригом.
Диявол ховається в деталях будинку Вінчестерів. «Спочатку будинок видається таким привабливим, але якщо придивитися уважніше, Елізабет Джонс всюди додала тонкі підказки про темнішу сімейну історію, — акцентує Ліберман. — Навіть приголомшливі витвори мистецтва на стінах приховують тривожні образи. Увесь наш дизайн дотримувався цієї філософії: будинок має бути місцем, де глядачі хотіли б жити… поки раптом не захочуть втекти з нього».
Серед яскравого, світлого та чисто білого інтер’єру Джонс вставила зловісні штрихи багряного та червоного. «Елізабет мала чудову ідею: серед соковитої кремової палітри та продуманого вигляду будинку будуть яскраві вкраплення червоного: червоні вхідні двері, червоні дивани у вітальні, червоні простирадла в спальні, а коли ви спуститеся на нижній рівень до приватної кімнати Ендрю для кінопереглядів, кімната буде повністю червоною», — описує Ліберман.
Ще одним засобом розповісти історію став одяг персонажів. Міллі прибуває до будинку Вінчестерів лише з парою джинсів, кількома топами, кардиганом і двома парами взуття: нічого нового, нічого свіжого. Але коли Міллі одного вечора вечеряє з Ендрю, вона саме завдяки одягу вищого класу раптом перетворюється на зовсім нову версію себе.
Своєю чергою, для Ніни художниця з костюмів Рене Ерліх Калфус, за її словами, передбачала вишукану палітру «кремових і білих кольорів, дуже монохромну, усе з розкішних тканин — кашеміру, шовку та атласу. Ніна — це та жінка, яка йде на батьківські збори у бездоганно білому одязі і навіть не хвилюється. Але в міру розвитку історії ви помічаєте, що вона одягається не так ідеально, як під час нашої першої зустрічі, її шарфи Hermès починають трохи кашлататися, і коли ви починаєте бачити її відрослі корені волосся, то розумієте, що вона прямує до потрясінь».
Гардероб Ендрю був не менш особливим: Калфус прагнула вдягнути цього героя так, наче він зійшов зі сторінок журналу GQ. «Імідж Ендрю підкріплює ідею, що він — довготерпеливий чоловік. Дуже прямий і охайний, і лише десь трохи, але це так мило, що викликає не зневагу, а довіру», — пояснює художниця з костюмів.
Пол Фіг наголошує, що вся команда творців фільму намагалася не просто зробити екранізацію книги, але створити справжнє кінотеатральне видовище, варте великого екрану. «Глядачі отримають багато задоволення від спільного перегляду цього фільму, тому що це відчуття спільного з іншими людьми проживання історії просто не можливо отримати, дивлячись кіно вдома на дивані, — каже він. — Ми справді сконструювали цей фільм так, щоб глядачі реагували на нього вживу й у моменті. І я радий, що люди отримають такий досвід». Тож — чекаємо на «Служницю» у кіно з 1 січня.