Розширюючи світ, створений Денні Бойлом і Алексом Ґарлендом у фільмі «28 років потому» — але водночас перевертаючи його з ніг на голову — Нія ДаКоста знімає «28 років потому: Храм кісток». У продовженні епічної історії доктор Келсон (Рейф Файнз) опиняється в нових стосунках — із наслідками, які можуть змінити світ таким, яким ми його знаємо, — а зустріч Спайка (Алфі Вільямс) із Джиммі Крісталом (Джек О’Коннелл) перетворюється на кошмар, від якого він не здатен утекти. У світі Храму кісток інфіковані більше не є найбільшою загрозою для виживання — нелюдяність самих уцілілих може бути значно страшнішою. Перейнявши режисерські повноваження від Денні Бойла, Нія ДаКоста наповнює нову історію власним піднесеним баченням жаху та унікальним поглядом на цей дистопічний світ.
Продюсерами фільму стали Ендрю Макдональд, Пітер Райс, Бернард Беллью, Денні Бойл і Алекс Ґарленд. Сценарій написаа Алекс Ґарленд. Виконавчим продюсером виступив Кілліан Мерфі, а оператором-постановником — Шон Боббітт, BSC. Музику створив Хільдур Ґуднадоттір.
Денні Бойл зазначає, що Нія ДаКоста стала ідеальним вибором для режисури «Храму кісток». За його словами, він і Алекс Ґарленд давно були прихильниками її переосмислення Candyman і від самого початку розуміли, що режисерка має тонке відчуття жанру жахів та щиру любов до оригінального «28 днів потому». «Вона зберігає те, що фанати люблять у франшизі, але водночас робить новий фільм своїм, занурюючи серію в ще темніші й напруженіші виміри», — каже він.
«28 років потому» — це масштабна історія, яку неможливо було розповісти в одному фільмі. Ці два фільми, на думку Нії ДаКости, поєднує їхня божевільна, ідіосинкратична та глибоко особиста з мистецького погляду природа. Під час перших обговорень нового проєкту з Денні Бойлом та Алексом Ґарлендом режисерка одразу окреслила власну позицію: «Я зроблю його своїм. Я не намагатимусь зняти "фільм Денні Бойла", бо це неможливо». Вона наголошує, що сценарій Алекса суттєво відрізнявся від «28 років потому» й вимагав іншого режисерського підходу. «Я змогла по-справжньому залишити свій відбиток — дати волю власній дивакуватості, бути візуально сміливою та поєднати це з більш класичним кіномисленням», — додає ДаКоста.
Режисерка пояснює, що у фільмі співіснують кілька відмінних світів: «У нас є Джиммі Крістал, його послідовники та їхній світ, і є Келсон із його світом. Спайк переміщується між ними, тож було цікаво застосувати різні кінематографічні стилі для кожного персонажа».
Авторський відбиток режисерки також проявився у поглибленні емоційних шляхів Келсона, Спайка та Джиммі Крістала, а також у детальнішому дослідженні інфікованих і тих можливостей, що здатні змінити світ у разі спроби зупинити чуму.
Говорячи про ключовий меседж стрічки, ДаКоста зазначає: «“Храм кісток” нагадує нам, що все може здаватися безнадійним. Але водночас, якщо ти ще живий, ти можеш зробити щось справді значуще зі своїм життям. Для доктора Іана Келсона це — зведення монумента смерті, який, парадоксально, і дає йому енергію жити».
За участі триразового номінанта на «Оскар» Рейфа Файнза в ролі лікаря, який став творцем, будівничим, куратором і доглядачем Храму кісток, фільм розкриває додаткову передісторію Келсона та його стосунки із Самсоном — гігантським Альфою, якого він регулярно присипляє, але уникає вбивства. Їхня еволюційна взаємодія є ключовим елементом стрічки. «Ми бачили, як Самсон чинить жахливі речі, — зазначає ДаКоста, — але Келсон бачить у ньому значно більше».
Файнз пояснює, що зв’язок Келсона із Самсоном зароджується ще у «28 років потому», коли інфікована жінка народила дитину, яка виявилася незараженою. Новий фільм досліджує тему вродженої людяності — чи зберігається вона в душі, серці та розумі інфікованої людини, чи вони повністю зіпсовані.
Келсон знаходить сенс життя, створюючи свій монумент мертвим — Храм кісток. Але Самсон зрештою змінює його життєву траєкторію ще сильніше — і робить це красиво та надзвичайно важливо, зазначає ДаКоста, підкреслюючи, що наслідки цих подій стосуються не лише Келсона, а й усього світу.
Файнз детально описує історію між Келсоном та Альфою: «У "28 років потому" ми познайомилися з цим м’язистим інфікованим чоловіком — Самсоном, який є жорстоким і смертельно небезпечним. Зустрічаючи Самсона, Келсон стріляв у нього дротиками з морфієм, які вводили його в стан спокою».
За словами ДаКости, цей стан стає трансформаційним для монструозної постаті Самсона. Задоволення, яке він отримує від морфієвих дротиків, прив’язує його до Келсона, адже Самсон усвідомлює, що саме Келсон дарує йому спокій у ці короткі миті. Келсон помічає це і поступово вибудовує стосунки, які розвиваються протягом фільму, а Самсон починає змінюватися несподіваними та захопливими способами.
«Ця динаміка живиться самотністю Келсона та його допитливістю, — додає вона. — Ніби один не може існувати без іншого, і це надзвичайно потужне поєднання. Для Самсона морфій об’єднує їх у спосіб, який спочатку лякає — ми ж бачили, як він відриває людям голови! Але коли стає очевидною складність його думок і когнітивних процесів, Келсон це усвідомлює, і між ними починають формуватися стосунки».
Для актора Чі Льюїса-Перрі, який втілив Самсона, цей герой уособлює надію. Коли глядачі вперше зустрічають його, він постає вершинним хижаком, здатним на жахливо насильницькі дії. Проте навіть у своїй найпримітивнішій формі Самсон виявляється більш усвідомленим, ніж інші інфіковані, і займає вищий статус. «Ми розуміємо, що він — розумна істота, а не просто бездумна, сповнена люті істота» — каже Льюїс-Перрі. — Тож ми намагалися надати насильству сенс».
ДаКоста відзначає великий внесок Льюїса-Перрі у втілення фізичної, емоційної та інтелектуальної трансформації Самсона: «Унікальний темперамент Чі допоміг усім нам пройти шлях створення Самсона. У цього персонажа величезна подорож, яка впливає на те, як він діє, виглядає і навіть рухається».
Дивіться «28 років потому: Храм кісток» на великих екранах з 15 січня.