Однією з головних культурних подій завершення січня можна сміливо назвати картину «Благодать» італійського класика Паоло Соррентіно, що виходить в український прокат 29 січня. Якщо раптом ви ще не бачили жодної картини режисера, але бажаєте ретельно підготуватися до перегляду новинки — нам є чим допомогти. Ми відібрали 5 картин, з яких найкраще починати своє знайомство з творчістю Паоло Соррентіно.
1. «Велика краса» (2013)
Краще за все розпочати з фільму, який являє собою справжню квінтесенцію режисерського стилю Соррентіно з його бароковою естетикою, філософськими роздумами та вмінням створювати образи, що надовго закарбовуються в пам’яті. Саме «Велика краса» принесла своєму творцю світове визнання, а також нагороди Європейської кіноакадемії, BAFTA, «Золотий Глобус» і «Оскар».
Стрічка є своєрідним оммажем до «Солодкого життя» Федеріко Фелліні та розповідає про Джепа Гамбарделу — журналіста й письменника, що багато років тому написав одну книгу, а потім загубився в лабіринтах римської богеми. Це кіно здається барвистою і надзвичайно різноманітною мозаїкою вічного міста, що складається з десятків маленьких епізодів, персонажів та сцен, свідками яких стає головний герой.
2. «Молодий папа» (2016)
Це мінісеріал, який свого часу наробив чимало галасу, адже Соррентіно вдалося створити одне із найбільш естетичних та провокативних шоу про одну з найбільш консервативних світових інституцій — католицьку церкву. Тут настільки багато відсилань до різних витворів мистецтва (від живопису й літератури до музики та, звісно ж, кіно), що про одні лише вступні титри можна говорити годинами.
У центрі сюжету опиняється 47-річний американець Ленні Белардо, зіграний талановитим Джудом Лоу, якого лідери конклаву обрали Папою, бо їм здавалося, що ним буде легко керувати. Однак дуже скоро вони зрозуміли, що ще ніколи так не помилялися, адже протагоніст із перших днів почав демонструвати сміливість кидати виклик традиціям та впевнене бажання кардинально реформувати церкву.
У 2020 вийшов другий сезон під назвою «Новий Папа», де з’явився новий герой — не менш харизматичний понтифік, втілений Джоном Малковичем.
3. «Рука Бога» (2021)
Якщо ви вже подивилися два попередніх пункти, то маєте доволі чітке уявлення про режисерський стиль Паоло Соррентіно, але переглянувши цей фільм, ви дізнаєтесь трохи більше — щиру та інтимну історію його дорослішання та становлення як кінорежисера.
Картина переносить глядачів у Неаполь 80-х років, коли легендарний футболіст Дієго Марадона, перейшовши до місцевого «Наполі», звів з розуму ціле місто. На фоні цих епохальних подій ми бачимо локальну історію дорослішання підлітка Фабієтто: його колоритну родину, захоплення футболом, його музичний плеєр, з яким він майже не розлучається, та перші кроки на шляху до кінематографу. Однак емоційним серцем історії стає жахлива сімейна трагедія та фатальна випадковість, що значно прискорюють дорослішання хлопця та роблять його більш жорстоким.
4. «Юність» (2015)
Своєрідним контрапунктом до підліткової чуттєвості попередньої картини може стати медитативно-філософська «Юність», у якій Паоло робить багато речей, що не є властивими для його творчості: виносить події за межі рідної Італії та кличе на провідні ролі британських і американських акторів. Саме тому ця картина настільки важлива для усвідомлення всього розмаїття творчості Соррентіно.
Сюжет концентрується на двох старих друзях, що разом проводять час у вкрай мальовничому санаторії на схилах швейцарських Альп. Популярний композитор і диригент Фред (Майкл Кейн) та прославлений кінорежисер Мік (Гарві Кейтель) насолоджуються своєю тихою старістю: прогулюються мальовничими стежками, переживають через життєві невдачі своїх дітей та безкінечно дискутують на тему сутності будь-якого мистецтва.
5. «Благодать» (2025)
Ну й нарешті найновіший фільм. Тепер, після перегляду картин із попередніх пунктів, ви готові повною мірою оцінити його стриману елегантність та неприховану сентиментальність. До того ж політика завжди була однією з ключових тем для режисера і така добірка була б неповноцінною без наявності хоча б однієї політичної стрічки.
Нова картина розповідає історію вигаданого італійського президента Маріано Де Сантіса, зіграного неповторним Тоні Сервілло — постійним актором Паоло Соррентіно. Термін його правління майже добігає свого кінця, але герою все ще треба прийняти три доволі складних рішення: два прохання про помилування та законопроєкт про легалізацію евтаназії, який здатен розколоти суспільство глибоко-католицької Італії.
Матеріали надані пресслужбою «Артхаус Трафік»