Останні дні зими потішать українських кіноманів не лише фактом наближення весни, але й появою на великих екранах нового фільму знакового американського режисера Джима Джармуша «Батько мати сестра брат», який стартує у вітчизняному прокаті з 26 лютого.
Починаючи з 1980-х років Джармуш зняв 14 повнометражних стрічок і кожна з них, включаючи новинку, ставала справжньою подією у світі кіно. То чому ж цей режисер настільки популярний і завдяки чому він отримав свій культовий статус? Спробуємо розібратися.
Незалежний дух
Джим Джармуш є одним із найвідоміших сучасних незалежних режисерів. Він принципово не співпрацює з великими студіями, аби уникнути їх контролю та зберегти власну творчу свободу. Кожен новий фільм стає для митця викликом ще на етапі пошуку коштів, але результат того вартує. Наприклад стрічка «Батько мати сестра брат» отримала головний приз минулорічного Венеційського кінофестивалю.
Бунтівний дух Джима проявився ще під час його перших кроків у кінематографі, коли він працював асистентом майстра нуарів Ніколаса Рея. Джармуш написав сценарій та показав його своєму наставнику, отримавши у відповідь критику за недостатню кількість подій. Майбутній режисер вислухав зауваження та переписав сценарій, зменшивши кількість екшна майже до нуля. Така сміливість та бажання відстоювати власне бачення не можуть не захоплювати.
Поетичність мінімалізму
Кінематограф Джармуша вражає своїм неспішним мінімалізмом. Його картинам властива стримана, часто навіть чорно-біла, кольорова палітра, а сюжети досить рідко мають чітку структуру. Він приділяє більше уваги настрою, атмосфері та відчуттям головних героїв. Також режисер полюбляє статичні кадри, у яких він може довго вдивлятися в якісь дрібниці чи рутинні побутові процеси.
Джармуш не просто демонструє буденність, він поетизує її. Яскравим прикладом можна назвати картину «Патерсон» з Адамом Драйвером у головній ролі. Її протагоністом є водій автобуса, що знаходить натхнення в повсякденній рутині та періодично пише білі вірші в записнику.
Маленькі історії
Одним з улюблених прийомів Джармуша є так звані фільми-віньєтки, сюжет яких складається із кількох новел. Уперше він повноцінно використав цей прийом ще в «Таємничому потязі», своєму четвертому повному метрі. Там ми бачимо три історії людей, що приїздять до Мемфіса аби насолодитися культурним спадком величного Елвіса (насправді Джармуш просто обожнює музику).
Саме таким чином пізніше будувалися такі легендарні стрічки автора, як «Ніч на землі» 1991 року та «Кава й сигарети» 2003. Саме таку структуру має і «Батько мати сестра брат», демонструючи глядачам три абсолютно різні за настроем та атмосферою родинні зустрічі.
Атмосфера подорожей
Герої Джима Джармуша майже завжди подорожують. Хтось тікає з в’язниці, як персонажі фільму «Поза законом», хтось здійснює метафоричну подорож, як герой Джонні Деппа в стрічці «Мрець», хтось планує об’їхати всю країну в пошуках сина, як Білл Мюррей у «Зламаних квітах», а хтось переміщується з одного іспанського міста до іншого, виконуючи інструкції, які отримує в сірникових коробках, як герой «Меж контролю».
Навіть у новій картині «Батько мати сестра брат» значну частину хронометражу займає подорож братів та сестер на зустріч зі своїми батьками. У першій новелі герої Адама Драйвера та Маїм Бялік разом їдуть навідати батька, а в другій — сестри Кейт Бланшетт і Вікі Кріпс поспішають на чаювання до матері. Сестра та брат із третьої новели теж знаходяться в постійному русі, а от куди саме дізнавайтеся під час перегляду фільму.
Стиль та естетика
Картини Джармуша, про що б вони не розповідали, завжди вирізняються стильним візуалом, влучно підібраною музикою та мінімалістичною естетикою кадрів. Якщо розглядати його фільмографію із цього ракурсу, то однією з вершин творчості можна назвати вампірську драму «Виживуть тільки коханці», де Том Хіддлстон і Тільда Свінтон, яку режисер просто обожнює, втілюють образи вампірів-гурманів, що люблять слухати музику на вінілі, читати поезію та стильно одягатися.
У новій картині естетична складова стає ще більше важливою, адже з її продюсуванням Джармушу допомагав новостворений кінопідрозділ модного будинку Saint Laurent, який раніше доклав руку до створення «Партенопи» Паоло Соррентіно та «Емілії Перез» Жака Одіяра.
Матеріал створений за підтримки Arthouse Traffic