Українська інфлюенсерка та модель Катерина Лозовицька вперше розповіла про свій дебют у великому кіно — у фільмі режисера Дмитра Єфремова «Скамер». В інтерв’ю вона зізналася, як проходила внутрішню трансформацію перед роллю, працювала з режисером і командою, долала страхи під час складних сцен та відкривала в собі нову грань — акторську. Також Катерина поділилася чесними порадами для тих, хто мріє про власний старт у кіноіндустрії.
— Це був ваш перший акторський досвід. Що ви відчули, коли вперше опинилися на знімальному майданчику?
— Звісно, переживань було багато, адже це мій перший досвід у повноцінному акторстві. Водночас я відчула неймовірний комфорт — наче вже не вперше на знімальному майданчику. За відчуттями це нагадувало роботу над рекламними інтеграціями, тільки тут доводилося більше говорити й проживати сцену. З самого початку все пройшло легко, жодних проблем не виникло. До того ж моя перша сцена була досить провокаційною, і, як не дивно, мені це дуже сподобалося — відчуття було одночасно хвилюючим і захопливим.
— Що на зйомках було найскладнішим, а що, навпаки, давалося легко?
— Перша сцена у нас була інтимною, але, на диво, виявилася досить легкою. Я багато думала про те, як усе буде відбуватися, адже знаю, що багато акторів перед такими сценами сильно хвилюються. Та насправді все пройшло абсолютно нормально — без зайвого напруження. Набагато більше емоційних переживань у мене викликала сцена розставання, де потрібно було прожити й передати справжні почуття. Це було хвилююче, але не надто складно. Я віддала максимум того, що могла, враховуючи відсутність досвіду, і дуже сподіваюся, що результат вийшов щирим і природним.
— Як вам працювалося з режисером Дмитром Єфремовим? Чи допомагав він розкриватися в кадрі?
— Працювалося дуже комфортно. Ми одразу знайшли спільну мову, він дуже мене підтримував, особливо під час першої сцени. Мені навіть здалося, що він теж трохи ніяковів, але підтримка з його боку була справді відчутною. Між нами склалася дружня, легка атмосфера. Усі на майданчику чітко займалися своєю роботою, працювали професійно, тому загалом процес був дуже приємним і комфортним.
— Чи обов’язкова акторська освіта для зйомок у кіно?
— Я вважаю, що освіта багатьох акторів не завжди є обов’язковою. Проте, на мою думку, вона дуже важлива, адже акторська професія має багато нюансів. Це глибока і складна робота, яка потребує як знань, так і практики. Тому, звісно, освіта не завадить і буде великим плюсом для будь-якого актора.
— Чи плануєте продовжувати акторську кар’єру, чи це був експеримент?
— Так, я планую продовжувати й розвиватися в акторстві. Це точно не був разовий експеримент. Після першого досвіду я зрозуміла, що хочу досліджувати себе глибше — через різні ролі, характери, жанри.
Мене захопив сам процес: підготовка, робота з режисером, пошук внутрішньої правди в сцені. Це зовсім інший рівень концентрації та емоційної включеності.
Перший досвід у кіно став для мене точкою відліку. Він не закрив гештальт, а навпаки — відкрив новий горизонт. І я точно хочу рухатися далі.
— Що у вашому персонажі схоже на вас або найбільше вам відгукується?
— Мені не дуже близька позиція мого персонажу. Чесно кажучи, я зовсім не підтримую ідею «продажу себе за гроші», тому спільного у нас небагато. Проте фільм показує, що у кожної людини свій шлях і своя ціна. На жаль, іноді те, що здається гарним зовні, насправді не таке всередині. Єдина точка дотику між мною та персонажем — бажання мати хороший рівень життя, але я прагну цього зовсім іншою ціною.
— Як ви готувалися до ролі?
— Вчила текст, вчитувалася в персонажа, уявляла його та працювала з голосом і інтонацією. Водночас не хотіла надто багато репетирувати, щоб гра не виглядала штучною або відпрацьованою. Тому в основному намагалася добре пам’ятати текст і максимально вжитися в роль, залишаючи все природним і щирим.
— Які поради ви могли б дати тим, хто лише починає шлях в акторстві?
— Якщо ви тільки на старті, перш за все — варто опанувати базу. Не обов’язково одразу вступати до театрального вишу, якщо такої можливості немає. Почніть із курсів, майстер-класів, інтенсивів — сьогодні є багато форматів, які допомагають зрозуміти професію зсередини й перевірити себе.
Дуже важливо постійно навчатися самостійно: читати профільну літературу, дивитися різножанрове кіно, аналізувати гру акторів, помічати деталі, ставити собі питання — «чому ця сцена працює?», «що я відчуваю як глядач?». Спостережливість — один із ключових інструментів актора.
І ще — бути відкритим до нового досвіду. Не боятися проб, кастингів, відмов. У цій професії дуже багато залежить від внутрішньої сміливості. І, звісно, віри в себе. Бо якщо ви самі не повірите у свою роль — у вас ніхто не повірить.
— Чи у вас свої вправи, ритуали або підходи до підготовки до ролі: курси, тренінги, практика?
— Колись відвідувала курси з акторської майстерності — вже давно, правда, а також курси з ораторської майстерності, тобто досвіду було багато різного. Не знаю, наскільки це допомогло мені в цьому випадку, але мені здається, що чим більше різноманітних знань і практики ти отримуєш, тим краще.
Не можу сказати, що у мене є якийсь конкретний ритуал підготовки, але головне — вдумуватися в роль, переймати персонажа на себе, намагатися відчути його емоції. Тобто максимально включати емпатію і від цього вже вчитуватися в текст і сцену.