З 1 квітня в українському прокаті — романтична комедія Крістоффера Борглі «Любить не любить» від студії A24, де головні ролі виконали Зендея та Роберт Паттінсон. Премʼєра стрічки відбулася 17 березня в Лос-Анджелесі.
Фільм розповідає про закоханих — Емму, продавчиню книгарні, та Чарлі, директора музею, які ось-ось мають одружитися. Підготовка до весілля триває повним ходом, але за кілька днів до церемонії Емма робить моторошне зізнання: у 15 років вона хотіла влаштувати стрілянину в школі. Після цього ситуація загострюється і ставить під загрозу саме свято. До того ж трапляється несподіваний вчинок нареченого.
Яким виявився фільм — розповідаємо далі.
Фільми A24 вже котрий рік привертають пильну увагу як пересічних глядачів, які цінують якісне, неординарне кіно, так і кінокритиків. Одна з останніх робіт — «Марті Супрім. Геній комбінацій» — наробила чимало галасу та стала найкасовішою світовою прем’єрою, зокрема завдяки цікавому маркетингу, який розгортався навколо роботи Джоша Сафді. A24 знають, як донести до публіки свої нові фільми, до числа яких увійшла й стрічка «Любить не любить».
Від створення вебсайту про майбутнє весілля персонажів до весільної каплиці в Лас-Вегасі, де пари мали змогу отримати несподіваний візит Зендеї — усе це створює не лише ажіотаж, зокрема й у соціальних мережах, а й формує власний всесвіт, до якого запрошений кожен охочий. Однак наскільки цей світ виявився захопливим?
Вже з перших епізодів глядач поринає у шалено швидкий монтаж, який приваблює сучасним підходом. Якщо глядач — шанувальник довгих сцен, то нова робота Борглі стане для нього надто стрімкою. По-зумерськи режисер із першого кадру знайомить нас із головними героями в кав’ярні. Чарлі звертає увагу на Емму, яка читає книгу. Спочатку дівчина його не чує, адже, за її словами, вона від народження наполовину глуха. Тут Борглі грає на різкій зміні: перші побачення героїв, їхній пристрасний секс чергується із взаємодією Чарлі та Емми з друзями в різних локаціях. Поспішний монтаж тут грає на руку — немов глядач гортає ТікТок.
У фільмі відчувається впізнавана стилістика A24. Легкий гумор, абсурдність, дивацтво персонажів — ось сильні сторони цього фільму. Тут жарти невимушені й прості, а химерні вчинки героїв одночасно розважають і дивують. Досить згадати незручне знайомство Чарлі та Емми, яке супроводжується пильними поглядами працівників кафе. Не виключено, що це — плід уяви непримітного й незграбного хлопця. Або ж момент, коли у Чарлі починається сильна параноя щодо нареченої: що вона готова будь-якої миті зарізати його ножем. Тут такі сцени цілком доречні й розряджають ситуацію, яка почала загострюватися у другій половині фільму. Якщо початок характеризувався певним вайбом «Матеріалістів» (також від A24), із затишними кафе та посиденьками з друзями, то далі додається легка інтрига.
Можливо, вишенька на торті кінострічки — сам герой Чарлі, в якого перевтілився Роберт Паттінсон, один із найцікавіших молодих акторів Голлівуду. На перший погляд Чарлі здається фріком, який закохався в яскраву, часом агресивну Емму. Але після зізнання дівчини про стрілянину в школі Чарлі змінює курс — із люблячого партнера на недовірливого й часом егоїстичного персонажа. Про такого героя може скластися двояке враження: чи справді він кохав Емму?
Водночас про інших персонажів важко сказати щось однозначно позитивне. Емма у виконанні Зендеї вийшла досить прісною і не надто привабливою. Так, вона пережила смерть найкращої подруги, що відбилося на її психіці. Дівчина була готова розстріляти однокласників через булінг. Проте її історія залишилася менш захоплюючою, ніж історія Чарлі, який був уже готовий зірвати власне весілля. Для Зендеї Емма точно не найяскравіша й не найкраща роль. Наприклад, її героїня Таші у «Суперниках» вийшла набагато багатограннішою та інтригуючою. Якщо у фільмі Луки Гуаданьїно Зендея постала як «фатальна жінка», що приваблює егоцентризмом та прагненням стати чемпіонкою, то у «Любить не любить» їй притаманні періодична імпульсивність та схильність до алкоголю.
Мотивація Рейчел (Алана Хаїм) представити Емму як загрозу для суспільства виглядає безглуздою та натягнутою. Сама героїня цікава як антагоністка, яка викликає явну неприязнь і цим затьмарює, наприклад, непримітного партнера Майка (Мамуду Аті). Глядач дізнається, що кузина дівчини сильно постраждала від шкільної стрілянини, однак Емма до цього не причетна. І тут Рейчел стає ворогом номер один для Емми, яка нашкодила лише однією промовою на весіллі героїв. Чи розкриває це арку персонажа Зендеї та чи додає сюжетній лінії користі й розвитку? Вкрай сумнівно. Тут Рейчел виступає козлом відпущення для глядачів, готових заступатися за Емму.
Після перших 30 хвилин сюжет починає топтатися на місці. Ми постійно бачимо параною Чарлі, чергові сварки між героями та невизначеність не тільки щодо весілля, а й стосунків. Так, глядач переноситься у численні флешбеки дитинства головної героїні: коли вона вчилася стріляти зі зброї, що призвело до часткової втрати слуху, або коли записувала відео на вебкамеру, тримаючи в руках гвинтівку. Але значна частина фільму не додає драматизму, а зупиняє сюжет. І тільки після вчинку Чарлі історія поновлюється, викликаючи нову хвилю цікавості у глядачів.
В одній зі сцен порушується нагальна проблема стрілянини в школах, яку піднімають Чарлі, Рейчел і Майк. Однак вона одразу ж зникає, що можна розглядати скоріше як недолік. Це могло б увібрати риси «Слона» Гаса Ван Сента — неоднозначного, але надзвичайно важливого фільму про події у школі «Колумбайн». Тут Борглі не робив акцент на проблемі США, що згадувалася в епізоді, залишаючи її майже непомітною.
Фінал — очевидний і передбачуваний. Це не робить фільм автоматично поганим, однак очікування подальших дій Чарлі та Емми залишається. У цьому «Любить не любить» поступається, наприклад, картині Борглі «Мене від себе верне». У новому фільмі передбачувано, яку промову виголосить Чарлі або як поведеться Емма після церемонії. І цей хепі-енд «і жили вони довго і щасливо» залишається на рівні тих самих «Матеріалістів» — глядачеві логічно, що відбудеться у фіналі. «Любить не любить» мав потенціал гострої драми з нотками романтики, але вийшов монотонною, передбачуваною романтичною комедією без динамічного сюжету та справді незвичайних plot twists.
Матеріал підготувала Олександра Колосовська