Є фільми, які не витримують випробування часом, втрачаючи свою актуальність та виглядаючи доволі дивно для нових поколінь, а є справжня класика, що навіть через десятки років здатна завойовувати серця нових прихильників. До другої категорії можна сміливо віднести культову комедію «Монті Пайтон і Священний Грааль». З її релізу пройшло вже понад 50 років, але стрічка продовжує викликати жвавий інтерес у глядачів, а вже з 30 квітня, завдяки новій колаборації Arthouse Traffic і Василя Байдака, картину можна буде побачити на великих екранах українських кінотеатрів.
Історія фільму почалася із шести коміків, що об’єдналися під назвою «Монті Пайтон» і створили на ВВС скетч-шоу «Літаючий цирк» (1969-1974), яке кардинально змінило світ гумору, продемонструвавши новий рівень абсурдизму та сюрреалізму. Після успіху на телебаченні, хлопці вирішили спробувати себе у великому кіно, а «Монті Пайтон і Священний Грааль» став їх повнометражним дебютом.
Специфічний британський гумор, середньовічна тематика та маленький бюджет. Не дуже схоже на складові супер-успішного фільму, так? Однак хлопцям із «Монті Пайтона» було не звикати йти проти правил. Навіть сама поява цього фільму вже може вважатися дивом, адже початкові інвестори, через затягування зйомок та збільшення витрат, відмовилися від проєкту. Врятували його й дозволили завершити фільмування члени легендарних рок-гуртів Pink FLoyd, Led Zeppelin і Jethro Tull, які додали до бюджету стрічки власні кошти, будучи великими поціновувачами творчості цих коміків.
Подібні контрасти та протиріччя є фундаментом, на якому будується гумор «Монті Пайтона». Кому, якщо не їм, могла прийти ідея об’єднати високий ідеалізм легенд про лицарів Короля Артура з абсурдним гумором, де замість їзди на конях герої просто бігають і стукають кокосами? Тут звісно було ще й питання бюджету, адже справжні коні це не дешеве задоволення, але вихід із ситуації був надзвичайно креативним і показовим для їх авторського стилю.
Вони грали з глядацькими очікуваннями, регулярно обманюючи їх та обираючи максимально несподівані рішення. Яскравим прикладом є культова сцена з кровожерливим білим кроликом, який спочатку смішить наших відважних лицарів, а через кілька секунд уже смертельно жахає. Один скетч переривав попередній, що було нечувано в ті роки, персонажі ламали четверту стіну, звертаючись напряму до глядачів, а наша реальність могла несподівано вторгнутися у світ лицарів круглого столу, наприклад, у вигляді звичайних поліцейських.
Абсурдність їх гумору може здаватися трохи дурнуватою, але насправді із шести представників комік-групи, п’ятеро мали класичну університетську освіту Оксфорда й Кембриджа (легендарний режисер Террі Гілліам був єдиним американцем і тому трохи вибився із цього списку). Фундаментальні знання про світову культуру дозволяли авторам жартувати на будь-які теми, органічно використовуючи референси до культових книжок, картин, фільмів та інших мистецьких творів.
«Ми ще до знайомства із «Пайтонами» почали працювати з нашим комедійним організованим угрупованням «інародний театр абсурду горобчик» в жанрі абсурду. Нас усіх туди тягнуло. А потім ми побачили «Священний Грааль» і не просто зрозуміли, що все робимо правильно, а й отримали боже благословення нести абсурд на терени української комедії. Якщо ти розумієш, чому те, що робили Пайтони — це смішно, то ти, можна вважати, вхопив бога гумору за бороду. Але це чисто моя думка, яка є субʼєктивною і яку я вважаю найкращою і найрозумнішою», – поділився Василь Байдак.
Насправді «Монті Пайтон» багато в чому випередили свій час, ламаючи всі звичні правила та визначаючи гумористичний жанр на багато років, а скоріше навіть десятиліть, уперед. Йдучи проти системи, вони створили власну систему. Такі мультсеріали, як «Сімпсони», «Південний парк» чи «Рік і Морті», такі шоу, як «Saturday Night Live» та ще десятки чудових комедій, що покладалися на абсурдний гумор та сюрреалізм — усі вони в тій чи іншій мірі надихалися творчістю «Монті Пайтонів», а тому вихід «Священного Граалю» в український прокат це культурна подія вражаючого масштабу.
Матеріал створено за підтримки Arthouse Traffic