«Людям не подобається насильство в реальному житті, але вони обожнюють його у фільмах. І я вважаю, що чимало студійних стрічок жахів не хочуть нікого образити. Якщо в них є щось надто екстремальне, студії влаштовують тестові перегляди, і якщо це ображає глядачів, вони це вирізають. Але є фільми, створені поза студійною системою, які не мають геппі-ендів, але мають успіх. Студії та критики забувають, що саме за це люди й платять, коли дивляться горори, – за те, щоб відчути страх і збентеження», – вважає Елай Рот.
І слово не розходиться з ділом, адже задля того, щоб зробити свій новий слешер «Морозивник» саме таким, як задумувалося, Елай навіть заснував власну студію The Horror Section. Ця студія спеціалізуватиметься на якісних горорах і слешерах – без цензури і поза системою вікових рейтингів Американської кіноасоціації.
«Морозивник», який виходить в українських кінотеатрах 6 серпня, – перший проєкт цієї студії. І, за словами самого Елая Рота, – це «найбожевільніший» фільм в його кар’єрі.
Про що фільм
Ми звикли думати, що вся небезпека від морозива – це потенційні карієс і застуда. Але за версією Елая Рота, все набагато гірше. Отже, сюжет починається з того, що одного спекотного літнього дня у сонному провінційному містечку з’являється таємничий фургон із морозивом, водій якого (Арі Міллен, відомий за фільмами «Темне дитя: Відлуння» та «12 днів») – це, на перший погляд, просто привітний дивак. Але перше враження виявляється хибним: варто лише місцевим дітлахам скуштувати його морозиво, як вони перетворюються на маленьких божевільних монстрів, охоплених жагою вбивати.
«Морозивник» відкидає звичні лекала голлівудського горору, занурюючи глядачів у липку атмосферу провінційного кошмару, де за яскравим фасадом фургона з ласощами причаїлося зло, набагато небезпечніше за звичайного маніяка. Сюжетна канва тут слугує лише каркасом для візуального експерименту і моторошного перформансу Рота. Режисер відмовляється від безпечних кліше, вивертаючи глядацькі очікування навиворіт і змушуючи нас балансувати на межі між чорною іронією та справжнім, непідробним жахом, де кожна сцена розправи дітлахів над дорослими надовго лишається в пам’яті, повільно танучи, мов зіпсований десерт під пекучим літнім сонцем.
Божевільний проєкт божевільного режисера
Від «Лихоманки» до «Хостелу», від «Зеленого пекла» до «Дня подяки» – Елай Рот ніколи не боявся заходити на територію, де критики морщаться від натуралізму, а фанати слешерів завмирають у захваті. Режисер майстерно балансує між олдскульною естетикою слешерів 80-х та сучасним кінематографічним цинізмом, перетворюючи кожну свою стрічку на справжній виклик здоровому глузду.
Проте «Морозивник» – це не просто черговий пункт у професійній фільмографії, а справжня «дитина» Рота, яку він як сценарист, режисер і продюсер «виношував» цілих двадцять років. Уявіть: режисер мріяв про цей проєкт, коли ще був початківцем, збираючи ідеї, які через десятиліття перетворилися на цей божевільний, неконтрольований коктейль насильства. Це фільм, що пройшов через довгий період «дозрівання» у його уяві, де кожна деталь відшліфовувалася роками, щоб зрештою вибухнути на екрані без жодного компромісу.
Власне, безкомпромісність і була тією причиною, через яку проєкт не реалізувався раніше. Великі студії просто відмовлялися робити настільки провокативний фільм. За словами самого Елая, він відчув, що момент для «Морозивника» прийшов тоді, коли вийшов «Жахаючий 3» (2024). Режисер каже: «Тоді стало зрозумілим, що незалежні фільми без рейтингу – це вже мейнстрім. І після цього я впевнився, що готовий заснувати власну компанію і знімати та випускати фільми саме такими, як я їх задумав».
«Як «Птахи» Гічгока – тільки з дітьми»
Окремого божевілля стрічці додає саундтрек, створений не ким іншим, як легендарним репером Snoop Dogg. Його участь додала фільму «вуличного» нерва, де в’язкі біти тиснуть на підсвідомість навіть у моменти відносної тиші. Втім, робота над музичним супроводом стала лише розминкою для творчого тандему: Елай Рот і Snoop Dogg вже працюють над наступним спільним проєктом із провокативною назвою Don’t Go in That House, Bitch!, де репер виступить ще й як актор.
Також Елай Рот не приховує, що під час створення «Морозивника» він свідомо намагався переосмислити жанрові канони, шукаючи натхнення у класиці горору, але вивертаючи її навиворіт. Зокрема, він проводить паралелі з Альфредом Гічгоком, хоча й не без іронії: «Мій фільм – це як «Птахи» Гічгока, тільки з дітьми. У «Морозивнику» я знімав сотню дітей, які просто вбивають усіх дорослих сокирами та іншими інструментами, а потім грають із їхніми кишками замість скакалки та з головами замість м’яча. Це було щось чи не найсмішніше і найбожевільніше, що тільки можна уявити!».
Резюмуючи, можна сказати, що «Морозивник» – це зухвала гра з глядацькими очікуваннями, де невинність дитинства перетворюється на інструмент хаосу. Тож якщо ви шукаєте кінодосвід, який змусить вас переглянути власне ставлення до жанру горору і водночас викличе нервовий сміх, – цей фільм обов'язковий до перегляду: «Морозивник» – у кіно з 6 серпня.