Ви чого такі серйозні? Що, новий Джокер вийшов? Так весело ж, хіба ні? Як ні? Кажете, депресивний трилер, після якого виникає бажання поплакати на плечі у психолога? Як "Джокер" із героя коміксів перетворився на драматичного персонажа - про це у нашій рецензії на стрічку Тодда Філліпса.
Зізнаюсь, за якість стрічки було трохи боязно. Режисер Тодд Філіпс нічого, окрім комедій до "Джокера" не знімав, тому були сумніви, чи підкориться йому новий жанр. З іншого боку, ми мали затвердженого Хоакіна Фенікса у головній ролі, який частіше за все підписується лише на круті проекти, та Мартіна Скорсезе в продюсерах. Залишалось тільки дочекатись фільм, щоб зрозуміти, вийшов шедевр чи просто його спроба.
Режисер Тодд Філіпс
Як можна було зрозуміти з трейлерів, у фільмі нам не покажуть легендарного протистояння Джокера та Бетмена. Замість цього ми отримали депресивну історію коміка з психічними розладами Артура Флека, що живе у жахливій квартирі зі своєю мамою. Бідолаха намагається стати успішними стендапером, але поступово божеволіє через неприйняття суспільством. Саме така тяжка ізоляція змушує невдаху-Артура перетворитись на харизматичного психопата Джокера.
Божевільний Джокер - це продукт суспільства.
Одразу треба попередити, що очікувати якоїсь коміксної "супергеройської" історії не варто. "Джокер" - це кіно трохи іншого калібру. Існування першоджерела - це лише обгортка для авторського і самостійного проекту, що створений в рамках кіновсесвіту DC. Фільм в першу чергу про жорстокість сліпого суспільства, яке нічого не помічає драми, яка стається поряд. Артур Флек є жертвою людської байдужості, а потім, коли перетвориться на злочинця, стане її прямим наслідком. Кінокритики чомусь бачать в цьому фільмі пропаганду та висвітлення тероризму, не розуміючи що до нього люди приходять через біль та страждання. Саме тому можна сказати, що божевільний Джокер - це продукт суспільства.
Зазвичай, у фільмах головний герой бореться з антагоністом, і ми рідко коли замислюємось, з чого шлях антагоніста почався. Фільм Тодда Філліпса в кращих традиціях робіт Мартіна Скорсезе саме про початок цього шляху. Головним ворогом Артура стає медійна зірка cтендапу у виконанні Роберта Де Ніро, до якого він спочатку ставився як до кумира, на якого мріяв бути схожим. Саме цей комік стає уособленням усього брехливого, жорстокого та байдужого, що є в нашому суспільстві. Вони готові зробити ворогом суспільства хвору людину, в той час, як відмовляються помічати бідність, жебрацтво, відсутність робочих місць та брехню влади.
Томас Вейн, якого ми звикли бачити благородним та чесним батьком Бетмена, з якого Брюс брав приклад, в "Джокері" зображений типовим чиновником: йому байдуже до проблем рідного міста. Все, що він вміє успішно робити - давати обіцянки по ТВ. Іншими словами", "Джокер" перевертає кіносвіт, до якого ми звикли, навиворіт, виправдовуючи кримінальні готемські порядки. Навіть відома сцена вбивства батьків Брюса Вейна сприймається зараз зовсім під іншим нахилом. Як глядач ти мимоволі стаєш на сторону "зла".
Навіть Хіт Леджер стає менш помітним на фоні Фенікса в образі Джокера.
Акторська гра Фенікса без перебільшень геніальна. Не можна сказати, що це найкраща його роль (кожне друге перевтілення Хоакіна можна назвати кращим), але для широкого кола глядачів цей актор наразі стане справжнім відкриттям. На екрані для тебе не існує Фенікса, є лише душевнохвора людина, що страждає одразу на кілька розладів. Шизофренічний сміх, під час якого він починає плакати, лякає до неможливості. А танок Артура Флека на сходах - це взагалі неперевершений перформанс, заради якого вам захочеться піти на це кіно вдруге, втретє і потім ще безліч разів, доки не скінчаться гроші. Хоакін Фенікс "обігнав" всіх акторів, що грали роль Джокера до нього. Навіть Хіт Леджер стає менш помітним на його фоні, що вже казати про невдалу гру Джареда Лето в "Загоні самогубців", про який краще ніколи не згадувати. Взагалі, фільм Тодда Філіпса прекрасно "лягає" на всесвіт Крістофера Нолана, виглядаючи приквелом до "Темного лицаря".
Атмосфера у фільмі передає відчуття тотальної безвиході. Режисер змушує тебе відчувати повністю все те, що відчуває головний герой завдяки кольорам, операторській роботі, саундтрекам. Після перегляду фільму в тебе з'являється відчуття, наче тобі самому вже потрібна допомога психотерапевта.
Під час перегляду твоя увага постійно прикута до екрану. Ти навіть забуваєш перевіряти соцмережі, а в наш час це одна з перших ознак успішності кіно.
Є ви шанувальником коміксів чи ні "Джокер" - той фільм, який пропускати у прокаті не можна. Цинічне, глибоке та жорстоке полотно про тонку людську душу та те, на що вона здатна, коли її образять - ви маєте це бачити.
Нещодавно ми пригадували 5 кращих ролей, за які Фенікс повинен був отримати "Оскар" (та не отримав).