Наприкінці року всі кіномани тільки те й роблять, що складають списки найкращих фільмів року. Звісно, ми теж схиблені на фільмах, тому тримайте й наш ТОП стрічок 2019 року, які ви просто зобов'язані переглянути. Українських стрічок серед них немає, їх ми винесли в окреме голосування, тому обрати найкращий можете ви самі - просто клікніть за посиланням. А поки говоримо про найкращі зарубіжні хіти.
Дев‘ятий фільм Квентіна Тарантіно став для багатьох справжнім розчаруванням. Всі чекали на нову порцію крові, стрілянини та насилля, а замість цього отримали «життя кінематографу 60-х за лаштунками». Але насправді «Одного разу в... Голлівуді» набагато глибший та сильніший, аніж може здатися на перший погляд. Квентін Тарантіно, неначе якийсь Бог, створив власний альтернативний світ, в якому історія з Шерон Тейт та Чарльзом Менсоном пішла зовсім в іншому напрямку. І хоч стрічка комедійна, після перегляду ставало дуже сумно від усвідомлення того, що хепі-енд у цієї історії тільки в фільмі. На нашу скромну думку Квентін зняв свій найкращий фільм за всю кар‘єру, хоч і багато хто з нами не погоджується. Для Леонардо ДіКапріо та Бреда Пітта цей проєкт також є дуже знаковим, адже такими, як тут, ми їх ще жодного разу не бачили. Окрім того, це перший фільм, в якому дві легенди з'явилися на екрані разом.
До зірок - це справжня космічна Одіссея до глибин сонячної системи на чолі з харизматичним Бредом Піттом, який протягом всього фільму розмірковує про життя. Хіба щось може бути краще? Насправді це перш за все фільм-медитація, в де космос стає декорацією, в той час як на першому плані - подорож людини всередину самої себе. Багатьом стрічку було складно дивитися через її повільний темп та відсутність будь-якого екшену і динаміки, проте це аж ніяк не робить її поганою. Та якщо тобі вдавалося налаштуватись на атмосферу «До зірок», то в результаті ти відчував на собі, наскільки це потужне та шедевральне кіно. І тоді вже цю подорож здійснював не герой Бреда Пітта, а ти сам. Єдиною проблемою став український дубляж, який псував враження від гри актора. Якщо подивитись фільм в оригіналі, то "До зірок" сприймається зовсім інакше.
Корейський фільм-переможець Каннського міжнародного кінофестивалю від геніального Пон Чжун Хо. Притча про людську жадібність, соціальний розподіл населення та про природу жорстокості зуміла знайти прихильників не тільки у себе на батьківщині, а у всьому світі. Сеанси з «Паразитами» і в Україні збирали повні зали людей та викликали гучну реакцію по завершенню. Цікаво, фільм кілька разів змінює жанр та темп розповіді: спочатку це соціальна драма, потім чорна комедія, потім фантастичний трилер, під кінець він перетворюється на кривавий фільм жахів, а закінчується все сімейною драмою. І все настільки якісно поєднано між собою, що в тебе навіть не виникає питань щодо такого коктейлю.
До останнього складно було зрозуміти, яким вийде «Джокер» Тодда Філіппса. З одного боку видатний Хоакін Фенікс в головній ролі, а з іншого - комедійний режисер у якості постановника, що викликало занепокоєння. Проте результат перевершив всі очікування. Похмура, моторошна драма людини у всесвіті коміксів змусила людей вболівати за душевнохворого злочинця. Хіба це не справжня режисерська майстерність, яка заслуговує всіх можливих кінонагород? Саме так, і тому фільм вже переміг у Венеції на кінофестивалі. І неважливо, що там вирішать академіки, бо ми вже давно віддали наші «Оскари» Хоакін Феніксу за його Артура Флека. Це був неперевершений перформанс, і ми хочемо ще.
Горор Арі Астера викликає дуже непередбачувані емоції. Історія студентів, які поїхали на фестиваль до Швеції, а потрапили до комуни язичників, що приносять жертву богам, шокує і змушує забути про все на світі. Атмосфера цього фільму настільки тривожна, що потрібно мати залізні нерви, аби подивитись його повністю. Ти відчуваєш панічний стан навіть тоді, коли нічого поганого у кадрі не відбувається. Тут Арі Астер попрацював досконало і повністю зумів перенести глядача в історію разом із головними героями. Але дуже важливим аспектом є те, що це не просто тупий горор, а перш за все метафорична історія про стосунки, розлучення та родину, в якій вбивства та жорстокість - лише символи. Стрічки на кшталт «Сонцестояння» - справжня рідкість, і їх потрібно цінувати. Тож, якщо ви не бачили фільм, то затисніть нерви в кулак та швидко дивіться.
Якщо пригадати всі блокбастери, які були в цьому році, то «Месники» стали найгучнішим серед них. Фільм завершив 10-річноу епоху супергероїв, яка почалася з Тоні Старка і на ньому ж завершилася. Хтось може не любити такі стрічки та погоджуватися з паном Скорсезе стосовно того, що це не кіно, а пустий атракціон. Так чи інакше, окрім ефектів та екшену тут є цікаві персонажі, які змінювалися та розкривалися з різних боків протягом багатьох років. І побачити їх всіх разом на екрані мріяли сотні мільйонів людей на Землі. За масштабністю «Фінал» нагадує «Володаря перснів». Тільки замість воїнів та орків тут герої та міжгалактичний злочинець Танос. І якщо ви фанат цієї франшизи, то наприкінці ви точно плакали, бо прощатися з Тоні Старком було справді важко.
Дайте талановитому режисерові зняти фільм його мрії - і він вас вразить. Ідею детективу «Ножі наголо» Раян Джонсон виношував багато років. І ось, коли нарешті він представив її світові, нам тільки залишається підняти з підлоги свою нижню щелепу від подиву. На перший погляд може здатися, що це типовий детектив від Агати Крісті, де нам скажуть, що вбивця - садівник. Та це тільки на початку фільму так. Вже всередині ми дізнаємося хто вбивця, але це не заважає дивитись детектив із захопленням і напруженням до самого фіналу. Бо Джонсон перевертає жанр з ніг на голову і знаходить такі прийоми в історії, до яких ми просто не звикли. В цьому плані фільм став справжньою деконструкцією детективних трилерів. А коли на головні ролі взяти харизматичних акторів, то блиск від стрічки буде взагалі сліпитиме очі. Деніел Крейг та Кріс Еванс зіграли тут свої кращі за всю кар‘єру ролі.
Педро Альмодовар завжди знімає фільми про себе, але «Біль та славу» можна назвати його найвідвертішою та найінтимнішою роботою. Взявши на головну роль Антоніо Бандераса, Педро розповідає історію про легендарного вигаданого ним іспанського режисера, який переживає творчу та життєву кризу. Він все більше літає у спогадах про дитинство, сумує за своєю мамою і намагається знайти дорогу до щастя. На своєму шляху він зустрічає старих друзів та ворогів, які допомагають йому оновити смак до життя. Фільм здається справжнім байопіком, в якому режисер просто змінив імена на вигадані. Проте правди не приховати, і ця правда дуже болісна не лише для Альмодовара, але й для глядача. Бо це рано чи пізно торкнеться нас всіх.
Прийшли часи, коли Netflix захоплюють не тільки серіальний, а й кіноринок. І роблять вони це на дуже високому рівні. «Шлюбна історія» - це комедійна драма про сімейне розлучення. Чоловік та дружина, режисер та актриса - вони довго були разом, кохали і народили дитину, але в якийсь момент перестали відчувати одне одного. Їм здається, що є лише один вихід з цієї ситуації. Але там, де є розлучення, є і судові процеси, що змушують людей ненавидіти один одного навіть тоді, коли цієї ненависті не було на початку. Режисера Ноа Баумбаха вже називають сучасним Вуді Алленом, а його фільм неодмінно здобуде не один «Золотий Глобус» та «Оскар». Актор Адам Драйвер вкотре демонструє свій талант, а Скарлетт Йоганссон доводить, що може грати не лише в бойовиках, а ще в сильних драматичних фільмах.
Ще один проєкт від Netflix, якиє зрежисував Мартін Скорсезе. Ми вже згадували його як хейтера блокбастерів, а тепер нагадаємо про його талант. Безперечно, «Ірландець» - фільм непростий. Гангстерська розмовна драма на 3,5 години із колишніми легендами кіно в головних ролях розповідає про мафіозного вбивцю Френка Ширана та його самотнє життя. Він дожив до глибокої старості, коли всі його друзі або померли, або вбиті, а рідні доньки відмовляються з ним спілкуватись. Таким чином, найбільшою карою для вбивці стала не смерть, а довге життя. Звісно, доки стрічка доходить до цієї моралі, ми спостерігаємо, як Ширан у виконанні Роберта Де Ніро будує свою кар‘єру та забруднює руки кров'ю, інколи навіть вбиваючи своїх друзів. Окрім Роберта в фільмі зіграли Аль Пачіно та Джо Пеші. Неможливо описати, що ця трійця виробляє на екрані. Неможливо сказати, що хтось грає краще чи гірше, бо кожен з них - це геніальність у чистому вигляді. Але оскільки ми спостерігаємо за героєм Де Ніро, то він і є тут головною зіркою. І таким ми його не бачили вже дуже і дуже давно!