Ми вже писали про кращі літні горори, після яких ізоляція чи спекотний карантин більше не видаються проблемою, а тепер ділимось комедіями і драмами на тему. Отож, 7 фільмів про літній відпочинок, які надихають і змушують думати, що ваше літо таки не провалене!
«Залишся зі мною» (1986)
1950-ті — десятиліття, оспіване такими хітами, як «Дивовижна місіс Мейзел» і «Назад в майбутнє». Фільм Роба Райнера переміщує глядача до відходу тієї епохи на півтори години.
Класична підліткова картина за Стівеном Кінгом розповідає про чотирьох друзів, які вирушають у похід на пошуки тіла зниклого хлопчика спекотним літом 1959 року.
Відійшовши від тренда 1980-х на комедійний юнацький кінематограф, як-от роботи Джона Г'юза, Райнер подає молодіжну історію з іншого, більш драматично-ностальгічного ракурсу. Результат — Стівен Кінг досі вважає «Залишся зі мною» однією з найбільш вдалих екранізацій своїх творів.
«Маленька міс Щастя» (2006)
Днями цьому невеликому інді-фільму виповнилося 14 років. Для незалежного кінематографа він виявився новим етапом: при бюджеті у 8 мільйонів доларів в прокаті він зібрав неймовірні 100 мільйонів, та ще й був представлений до «Оскару» як «Кращий фільм року», тим самим відкривши дорогу до майбутньої перемоги в цій категорії іншому низькобюджетному важкоатлету — «Місячному сяйву» (2016).
Причин такого тріумфу кілька. Перша — ансамблевий зірковий склад: Стів Карелл, Пол Дано, Алан Аркін та інші. Друга — сюжетна конструкція, що чіпляє найпотаємніші струни: величезна сім'я, яка складається з різноманітних трагікомічних типажів, відправляється в інший штат на своєму старому мікроавтобусі, де молодша семирічна донька братиме участь в літньому конкурсі краси. На цьому довгому шляху вони переживають безліч незапланованих пригод і дізнаються один про одного більше, ніж за весь час спільного життя.
Глядацький інтерес до фільмів та серіалів про сім'ї зі своїми «тарганами» не проходить і дотепер, чому посприяла свого часу «Маленька міс Щастя».
«Талановитий містер Ріплі» (1999)
Насправді, замість американського фільму тут могла також бути і французька екранізація однойменного роману Патрісії Гайсміт, де роль Тома Ріплі, більш жорстокого і підступного «нащадка» Остапа Бендера, виконував Ален Делон.
В обох версіях літо є одним з «дійових осіб», завдяки чому фільми можна назвати представниками сонячного нуара — антиподу нуара класичного з 1940-х.
Насичений сюжет складно описати, уникаючи спойлерів. Краще витратити вечір і насолодитися витонченими перипетіями цього психологічного детективу, що включая, до того ж, одну з кращих ролей Джуда Лоу, де він проходить крізь той самий «літній відпочинок не за планом».
«Вестсайдська історія» (1961)
Можна не лякатися того, що в наступному році цьому легендарному мюзиклу стукне 60 — його актуальність не тьмяніє, що підтверджує і нова версія цієї історії Ромео і Джульєтти з нью-йоркських нетрів, яка вийде в грудні цього року. Причому поставить її не хто інший, як сам Стівен Спілберг — швидше за все, з розстановкою акцентів, більш властивих сучасності, в тому числі нинішнім політично-расовим подіям у США.
Це справді практично та ж повість про веронських закоханих, але з піснями, танцями і бандитськими розбірками: влітку 1957 року сестра лідера пуерторіканської банди «Акули» заводить стосунки з членом суперницького угруповання білих. Що з цього випливає, пояснювати не треба.
Знята під завісу епохи мюзиклів, «Вестсайдська історія» видавалась прощальним жестом пошани вмираючому жанру. Через півстоліття фільм можна ще й розглядати як історичний артефакт: мюзикли так більше не роблять, добре це чи погано.
«Королівство повного місяця» (2012)
От вже у кого літній відпочинок точно зірвався, так це у героїв цього фільму, причому не головних. Батьки, поліція, скаути — всі тут у пошуках двох закоханих 12-річних підлітків, які вирішили втекти подалі від цивілізації та ізолюватися в затишній бухті на острові.
Завдяки своїй непідробній зворушливості ця картина мало кого залишила байдужим. Можна що завгодно говорити про режисера Веса Андерсона, але одна риса не змінює йому вже протягом 25 років — тонке відчуття простору кадру, візуальна неповторність. Це той автор, фільми якого можна включити на будь-якому моменті і безпомилково відгадати, хто їх зробив.
Тим, у кого не викликав ніяких емоцій «Готель «Ґранд Будапешт»», можна порадити «Королівство повного місяця» — в ньому, як мінімум, більше душі.
«Вікі Крістіна Барселона» (2008)
Причина зміни літніх планів тут — сам Хав'єр Бардем в ролі художника, що спокушає одразу двох дівчат, героїнь Скарлетт Йоганссон і Ребекки Голл. При цьому у нього ще й не вирішені стосунки з колишньою дружиною, яку експресивно зіграла Пенелопа Крус.
Звісно, це не найкращий фільм Вуді Аллена, навіть з його пізнього періоду, але його варто подивитися, щонайменше, через нереальну сексуальну напругу між секс-символами і вражаючі краєвиди Іспанії, які компенсують тугу тим, хто сумує за далекими подорожами.
«Тельма і Луїза» (1991)
У 1991 році, коли ми ще не так багато знали про фемінізм, як сьогодні, Рідлі Скотт випустив цей роуд-муві про жіночу дружбу, що викликав ефект підірваної бомби. Його звинувачували у надто негативному зображенні чоловіків, у суб'єктивній демонстрації жінок. Деякі ж критики, навпаки, говорили, що картина просякнута мізогінією, адже героїні вчиняють огидні речі.
Час все розставив по місцях, і нині фільм, що розповідає про втікачок від правосуддя, вважається класикою феміністичного кіно. Якби він вийшов на 20 років пізніше, є підозра, що такого шуму навколо нього вже не було б, і не через його гіпотетичну архаїчність, а через справжнє засилля найрізноманітнішого кіно.