ОМКФ 2020 стартує вже дуже скоро! Цього року кінопокази та спецподії проходять онлайн (з 25 вересня по 3 жовтня), тож їх, не обмежуючи себе, зможе переглянути ціла армія кіноманів. Yabl вже поспілкувався з програмним директором фестивалю, Антельмом Відо, про особливості проведення ОМКФ у новому форматі, а тепер — розпитуємо команду, як зорієнтуватися у палітрі з близько ста фільмів.
Розкажіть про теми, які охоплює ОМКФ 2020. Можливо, є кілька ключових, яким присвячена низка картин і які формують лейтмотив фестивалю цього року.
Антельм Відо, програмний директор ОМКФ:
Перш за все зазначу, що у програмах 11-го ОМКФ відсутні фільми про пандемію коронавірусу. Певно, ця тема з’явиться у роботах наступного року, але наразі це було зарано і це на краще. Щодо програм, то з точки зору програмного відділу вони формуються як пазл: один до одного фільми можуть розкрити те, чого ми не бачили спочатку. Насправді, формуючи програму, ми не обираємо фільми через їхню тему. Ми обираємо стрічки, які нам подобаються, які ми хочемо показати глядачам.
Наша мета — представити рентгенографію сьогоднішнього світу та кіно.
У Міжнародній конкурсній програмі представлено 12 фільмів і всі вони дуже різні та унікальні, оскільки є результатом особистого бачення своїх авторів. Тим не менш, у половини учасників Міжнародного конкурсу ми можемо знайти певну тематичну схожість. Наприклад, в них підіймаються питання про традиції, соціальні чи релігійні, яким герої стрічок кидають виклик. Серед таких фільмів “Арабська туга”, “Материнство”, “Вечеря в Америці”, “Обожнювання”, "Ти помреш у двадцять", "Служителі". Ще декілька фільмів торкаються питання насилля та фатальної долі, зокрема “Атлантида”, “Невидимий”, “Звірі, які чіпляються за соломинку” і “Товариш Дракуліч”. Є також декілька фільмів, що досліджують соціальні зв’язки, які об’єднують людей попри труднощі: “Волонтерський рік”, “На абордаж!”
Кадр з фільму “Арабська туга”
Алік Шпилюк, програмний консультант ОМКФ:
Мабуть, найголовнішою темою повнометражної частини Національного конкурсу можна назвати родину – саме так, між іншим, зветься один з конкурсних фільмів. Так чи інакше в кожній стрічці, незалежно від виду та жанру, постають питання, пов’язані саме з сімейними стосунками та їхнім впливом на долю героїв. Показово, що йдеться тут і про ігрові, і про документальні, і про анімаційні стрічки.
Якщо звернутися до 11 стрічок короткометражного конкурсу, то тут, навпаки, спостерігається дуже широкий спектр тем, сенсів, стилістик і художніх рішень. І саме це, на мою думку, є його виразною принадою. Характерною особливістю цьогорічного Національного конкурсу є й увага до українських реалій з боку іноземних кінематографістів — як дуже молодих, так і досвідчених. Кілька фільмів у різний спосіб відображають актуальні проблеми сьогодення чи недалекого минулого, кілька вдаються до "чистих" жанрових пошуків і ще ряд стрічок заглиблюються у психологічні нюанси поведінки героїв.
Сумуючи вищезгадане, можна сказати, що національна частина конкурсу 11-го ОМКФ є винятково багатовимірною, різновекторною та здатною зацікавити найширший спектр глядачів.
Які особливості позаконкурсних програм 2020? Хіти, які варто побачити або перевідкрити для себе.
Алік Шпилюк:
Справжні кіномани, безумовно, оцінять нову програму "Візії", де зібрано стрічки з відвертим авторським пошуком, іноді шокуючі, але, безумовно, захоплюючі… Сюди ж можна додати й документальну стрічку про Стенлі Кубріка з програми "Спеціальні покази". Більш конвенційними, але також іноді для вибагливого глядацького смаку, є складові традиційного "Фестивалю фестивалів": тут важко виокремити якісь фільми, хіба що зважати на фестивалі, де вони отримали нагороди. Якщо йдеться про перевідкриття, то, безумовно, можна порадити наші ретроспективи: "Жінки-піонерки кіно", фільми Роя Андерссона та одеські стрічки 1990-х. І, звичайно ж, не слід забути про унікальний одеський досвід: показ на Потьомкінських сходах 2 жовтня!
Антельм Відо:
Таких хітів дуже багато. У секції “Фестиваль Фестивалів” є декілька хітів фестивального сезону 2019. Наприклад, “Знедолені” та “Мабуть, це рай” з Канн, “Серпнева діва” з Карлових Вар та “Мартін Іден” з Венеції. З “найсвіжішого” у нас представлені переможці “Санденсу” (“Ялда”), Берлінале (“Ласкаво просимо до Чечні”, “Мальмкроґ”). В програмах “Візії” та “Спеціальні покази” також є чимало фільмів, які встигли наробити галасу: “Тягар бути народженим”, “Любовна трилогія” та “Номери”. Також раджу звернути увагу на унікальну документальну стрічку про Аліс Ґі-Блаше, першу в історію жінку-режисерку. Фільм “Природна: невідома історія Аліс Ґі-Блаше” спродюсувала Джоді Фостер.
Кадр з фільму "Про нескінченність" Роя Андерсона
Розкажіть, наскільки масштабним і складним був відбір на цьогорічний конкурс?
Антельм Відо:
Ми отримали майже таку саму кількість заявок на участь у Міжнародному конкурсі, як і минулого року — близько тисячі. Відбір був складнішим, ніж зазвичай, оскільки той факт, що багато фестивалів були скасовані або перенесені неабияк вплинув на календар продюсерів та сейлз-агентів. Декілька фільмів, які ми хотіли обрати, були недоступні для онлайн-показів. Та все ж більшість погодилася на умови нового формату. В глобальному плані процес відбору — це те, що залежить від постійної комунікації з колегами з програмного відділу, а карантин трохи порушив цей процес.
Усі труднощі подолали завдяки пристрасті до кінематографу та Zoom, звичайно ж.
Алік Шпилюк:
Загалом на відбір Національного конкурсу цього року було надіслано біля 200 українських або створених у копродукції з Україною стрічок. З них приблизно 150 були короткометражними, решта — повнометражними (ігровими, документальними чи анімаційними). Процес селекції ускладнювався тим, що, за умов проведення практично всіх українських фестивалів у форматі онлайн, втрачався сенс демонстрації в рамцях Одеського фестивалю тих стрічок, які вже були показані протягом сезону на інших онлайн-платформах. Тому, з одного боку, ми маємо в Національному конкурсі 18 національних (а іноді й світових) прем’єр, з іншого — остаточний склад програми можна було фіналізувати буквально за лічені дні до початку Фестиваля.
Чи є в рамках ОМКФ 2020 приклади цікавих колаборацій або країн, які беруть участь чи не вперше?
Антельм Відо:
Програма 11-го ОМКФ дуже різноманітна географічно і в ній представлені фактично усі континенти: від Північної і Південної Америки до Океанії, від Азії до Африки і, звісно ж, Європи. Одна з цікавих робіт — копродукційна стрічка “Родина”, яку зняв австралійський режисер в Україні. Також є фільми з сильною африканською нотою: суданський фільм “Ти помреш у двадцять” та туніський фільм “Арабська туга”, які представлені в Міжнародному конкурсі, франко-туніський “Тламес” з програми “Візії”. У нас також вперше представлена Південна Корея — фільмом “Звірі, які чіпляються за соломинку”. Після міжнародного успіху “Паразитів” минулого року корейський кінематограф опинився в центрі уваги всього світу.
Кадр з фільму "“Ти помреш у двадцять”
Кадр з фільму “Звірі, які чіпляються за соломинку”