Джуда Лоу неможливо не любити, як і фільми з ним. Нещодавно ми писали про новий серіал «Третій день», де Джуд зіграв головну роль. Сьогодні ж розповімо про стрічку «Гніздо» Шона Дуркіна, одного з фаворитів фестивалю «Санденс». Забігаючи наперед, скажемо одразу: оскільки в наших реаліях сучасних якісних релізів на великі екрани виходить катастрофічно мало, «Гніздо» — та стрічка, яку ви не маєте права пропустити.
Кінець 80-х. Американський бізнесмен Рорі живе життям, про яке всі мріють: в нього є чималі статки, щаслива родина, очікується кар‘єрний ріст. Проте сам Рорі відчуває, що його потенціал нереалізований, і страждає від ледь не королівських амбіцій. Йому затісно в Нью-Йорку, а тому він бреше дружині, що старий друг запропонував йому роботу в Англії і для цього їм з родиною потрібно переїхати. Дружина легко погоджується на авантюру чоловіка. Вони їдуть до старовинного величезного маєтку, все здається ідеальним. Проте через деякий час дружина Рорі дізнається, що грошей в них не залишилось, кар‘єра чоловіка не клеїться, та й взагалі ніхто його не кликав переїжджати з Америки... Ось тут і починається справжня драма.
Джуд Лоу та Керрі Кун
Від цього фільму не варто чекати надприродних інсайтів, які розірвали б вас на шматки, але разом із тим «Гніздо» має чимало козирів у своєму рукаві. Шон Дуркін, як виявилося, дуже віртуозний режисер. Йому вдається розповісти сімейну історію нетривіальними прийомами та шляхами. Велику частину хронометражу вам буде здаватися, завдяки вміло створеному саспенсу, що фільм про чоловіка-бізнесмена от-от перетвориться на кривавий горор чи трилер, де головний герой втратить глузд і спробує вбити свою родину. Звісно, у фільмі цього не відбувається, але атмосфера стрічки дуже наштовхує на подібні думки. В цьому сенсі «Гніздо» досить майстерно та вправно грає з глядацькими очікуваннями під час перегляду. Фільм маніпулює емоціями глядача, змушуючи його весь час перебувати у напруженні.
Джуд Лоу та Керрі Кун
Великим плюсом стрічки є те, що герої тут не розмазують соплі у кожній сцені. Все робиться на напівтонах: персонажі постійно балансують на межі тотальної істерики, але завжди знаходяться за крок від неї. В цьому велика цінність проєкту — так дивитись історію набагато смачніше та цікавіше.
Кадр з фільму
Основна проблематика фільму — це питання того, що важливіше: власні амбіції та мрії, чи інші, за яких ти несеш відповідальність. В цьому сенсі вчинки головного героя змушують тебе водночас і засуджувати його, і співчувати йому. З одного боку, його інфантильні дії призвели до того, що родина опинилася на межі банкрутства, з іншого — якби він не зробив цей крок, то був би абсолютно нещасливий, що теж не є добре. Дуркін не засуджує головного героя і не виправдовує його. Він пропонує глядачу зробити свої висновки, спостерігаючи за долею цих людей.
Чи варто казати щось про акторський талант Джуда Лоу, який не перестає дивувати? У «Гнізді» він продемонстрував величезний спектр людських якостей та граней. Я вже описав вище, що цікавого у його Рорі. А Рорі — це саме робота Джуда над персонажем.
Джуд Лоу та Керрі Кун
Можливо, комусь «Гніздо» може здатися повільним, занудним, меланхолійним, але це питання смаку. Якщо ж казати об‘єктивно, то фільм неймовірно сильний, майстерно знятий та зіграний. Дивитися його в кінотеатрах чи ні — вирішувати вам, мою ж рекомендацію ви маєте стовідсотково.