У грудні цього року на телеканалі СТБ відбудеться прем’єра нової 10-серійної історичної драми про заборонене кохання у Львові XIX століття під назвою “Кава з кардамоном”.
Проєкт створено Solar Media Entertainment спільно із телеканалом СТБ за підтримки Державного агентства України з питань кіно та Українського культурного фонду. Сценарій є адаптацією роману-бестселлеру української письменниці Наталії Гурницької «Мелодія кави у тональності кардамону».
Історія любові розгортається на тлі революції 1848-1849 рр., яку прозвали «Весною народів». Режисеркою виступила Ірина Громозда, а в головних ролях - Олена Лавренюк, яка також є шоураннеркою проєкту, та Павел Делонг.
До цього Yabl вже спілкувався із художницею серіалу Вікторією Шостак, що створювала образи героїв.
Тепер ми вирішили розпитати художника-постановника Максима Німенка про те, як створювалися декорації “Кави з кардамоном” та будувався наразі найбільший в Україні за масштабом павільйон на території Кіностудії імені Довженка.
Розкажіть, будь ласка, більше про павільйон, як його будували і наскільки він унікальний для нашої кіноіндустрії? У чому були найбільші складнощі?
Я був зайнятий на іншому проєкті, коли мене запросили на “Каву з кардамоном” (посміхається). Тому по завершенні цього проєкту я разом з командою зі швидкою підготовкою, - за місяць - взявся за розробку павільйону на території Кіностудії імені Довженка у Києві і мав скоро їхати знімати до Львова (зйомки проходили у Вишні і Жовкві, - до цього ці місцини ніколи не потрапяли в об’єктиви кінокамер, запевняють творці - Yabl). Будівництво цього павільйону тривало і під час зйомок у Львові, що було своєрідним викликом - контролювати процеси і тут, і там, розриваючись на два міста із регулярними поїздками.
Це традиційний павільйон, хоча і досить гігантський: на 1650 квадратних метрів. Тобто забудова дуже велика: тут 12 кімнат різного розміру. І кожну кімнату двічі передекорували в інше приміщення. У сценарії дуже багато об'єктів.
Найбільше нерухомості у головної героїні, тому що у неї тільки 9 різних спалень. Вона за сюжетом постійно кудись їде, щось з нею відбувається, вона у когось ночує і живе, - і це все різні об'єкти.
Павільйон будувався місяць і десь ще півмісяця він декорувався і наповнювався реквізитом, тривало оздоблення стін. Над цим працювало багато людей.
Загалом, у нас була ідея побудувати простір із анфіладними “прострілами”. Тобто, коли ми крізь арки бачимо далі-далі-далі. Щоб можна було відійти камерою дуже далеко і при оптиці, обраною оператором, бачити навіть край стелі у самому кінці кадру, щоб все відбувалося на дуже глибоких багатопланових наповнених фонах.
Саме із цих завдань ви починали свою роботу, як художника-постановника на цьому проєкті?
Так, це принципові моменти саме павільйону - довгі коридори (висота стін - 5-6 метрів - Yabl) та глибокі наповнені “простріли”. А робота художника-постановника більше полягає в аналізі сценарію і сприйнятті всього в цілому. Звісно, ще було багато роботи зі світлом.
Як вибирали колористику, як формувався вибір?
Ми, напевне, пару тижнів займалися підбором кольору суконь та стін. Дуже важливо було пов'язати костюм із палітрою інтер'єрів. Ця концепція - з нами, але вона не має водночас “різати око” при перегляді серіалу.
Інший момент - теплі відтінки, бо Жовква - де, власне, починається історія, - це теплий, світлий колорит. І потім ми переносимося до Львова, де колорит трохи прохолодніший, йдемо у холод і в кінці повертаємося до великого помпезного будинку Адама, останньої локації. У Львові, до речі, зйомки проходили на локації, бо таке будувати майже неможливо: величезна дерев'яна драбина, Будинок вчених.
Які ще особливості цієї локації, яку роль вона відіграє в історії?
Там все коричнево-шоколадних тонів. Для нас було так само важливо побудувати колорит фільму на комплементарності кольору, а не на контрасті. Не на “червоне / зелене”, “синє / жовте”, а на градації і відтінках. Тобто якщо ми вибираємо щось бірюзове чи блакитного, зеленого відтінку, то далі відштовхуємося від них, додаючи комплементарний колір замість контрасту для яскравості.
Найскладніші завдання - це...?
Скажімо так: в принципі, складних завдань немає. Головне - мати концепцію, працювати в команді і не метушитися. Вибравши концепцію, йти до неї, і все буде добре.
Найцікавіше для вас у цьому проєкті - це...?
Найцікавіше - швидкість і масштаб, бо якихось надтехнічних завдань тут не було. Найбільше вражає розмах!
Спілкувалася Олена Мигашко.
Переклад, редакція: Ольга Усачова.
Фотограф: Олександр Пілюгін.