Якщо ви вже переглянули найхітовіший серіал року “Гра в кальмара”, який ви, звісно, не зможете пропустити (хоча б заради інтересу, чому він б'є всі рекорди за переглядами), та вас “затягує” задушлива атмосфера інстинктів, самотності, страждань, божевільних душ та сексуальності, тоді ця добірка для вас!
Американський психологічний трилер-драма «Сестра Ретчед» – це приквел до фільму Мілоша Формана «Пролітаючи над гніздом зозулі», що показує молоді роки Мілдред Ретчед до подій у фільмі. Ще одне шоу від Netflix, яке вражає досконалою режисурою, грою акторів, атмосферою та костюмами. Одним словом, у ньому все прекрасно і це один з кращих серіалів року.
Форман представив Ретчед, як відлюдькувату людину з дуже жорстокими схильностями. Американський інститут кіно ставить героїню, яку зіграла Луїза Флетчер (удостоєна премії «Оскар»), п'ятою у рейтингу “топ-негідників всіх часів” у кіно. Сара Полсон у ролі медсестри уже в серіалі «Мілдред Ретчед» на 100% також заслуговує на статуетку за прекрасну акторську гру. Полсон тут ще й виступила виконавчою продюсеркою разом із Райаном Мерфі («Американська історія жахів»).
Але як саме медсестра стала такою злою? «Я відчуваю, що медсестра Ретчед - це свого роду втілення варварства. Вона стала майже притчею во язицех для будь-якого інституційного зловживання владою», - сказав Мерфі. Тож, якщо цікаво, шукайте відповіді в серіалі і обов’язково подивіться «Пролітаючи над гніздом зозулі».
Німецький трилер-детектив, натхненний романом Патріка Зюскінда та адаптований до сучасності. Але це не екранізація, хоча сам письменник і є одним з двох сценаристів проєкту. Як уже зрозуміло, йдеться про запах, пристрасть і вбивство. Шістьох друзів, котрі разом жили в інтернаті, об’єднує сильна пристрасть до аромату, але потім їхні шляхи розійшлися. І тільки через 20 років п’ятеро друзів знову збираються разом за сумних обставин – на похорон... Чому тільки п’ятеро? Бо шосту знайшли в басейні власного будинку задушеною та понівеченою.
Флешбеки повертають у шкільні роки. А тим часом злочини не припинилися, і поліція знаходить ще кілька тіл з аналогічним почерком вбивства.
У серіалі багато задушливої атмосфери інстинктів та страждань, але є і сексуальність, прекрасна картинка і музика.
Головне - будьте готові до тем ґвалтування, розтління малолітніх, побутового насильства... Є багато неприємних речей, та ключова тема відсутності кохання і самотності не відірвуть вас від екрану, тим паче, якщо вам подобаються такі серіали, як Пітьма (Dark).
Новий психологічний трилер «Каштановий чоловічок» від Netflix, який, можливо, захопить не менше, ніж “Гра в кальмара”. Шанувальникам шведсько-данського легендарного “Мосту” точно радимо!
Скандинавський нуар зосереджений на серійному вбивці в Копенгагені, який залишає ляльок із каштанів біля кожного місця злочину. Вбиває він тільки поганих матерів, вважаючи, що так може допомогти дітям. На всіх каштанах знаходять відбитки дівчинки, тіло якої не знайшли, але вона вважається загиблою.
Зараз якраз пора каштанів.. Вже злякались?
Чи можна почати все з чистого аркуша після 18 років перебування за ґратами? Що ж, можна подивитися і з’ясувати разом з Мірі Меттесон у британській драмеді від ВВС. Одразу скажемо, що реалії 18-річного ув'язнення не будуть розглядатися, адже Back to Life, судячи з назви, більше про повернення до життя. Серіал драматично-гумористичний, але жарти досить чорні, - такі собі гірки: то сміх, то сльози. Життєві обставини десь комічні, а десь трагічні, на чому притаманно акцентувати британському кіно.
Спочатку тільки можна здогадуватися про те, чому Мірі була ув’язнена, але графіті біля її будинку свідчать про те, що вона зробила щось дуже погане. Сцена, коли Мірі повертається додому та заходить у спальню, обклеєну плакатами зірок, - типу Девіда Бові, Джорджа Майкла і Принса (які всі померли, поки вона відбувала покарання), - задає тон першому епізоду.
Акторка Дейзі Хаґґард, яка виступила авторкою шоу і знялася у головній ролі, вміє говорити без слів, просто виразом обличчя, щоб дати зроміти, про що думає її героїня.
Хаґґард говорить, що ставлення громадськості до жінок, які скоюють злочини, її хвилює: «Мені завжди було дуже цікаво, наскільки жорстко ми засуджуємо жінок, які зробили погане, і як ми судимо чоловіків. Ми прирівнюємо речі, які іноді роблять чоловіки, до рівня тестостерону. Ми прощаємо їм легше… Я хотіла створити серіал про жінку, яка пробує почати життя спочатку з величезною таємницею минулого». Працюючи над проєктом, Хаґґард спілкувалася з колишніми в’язнями, які повернулися до своїх старих домівок, цікавилась, з якими проблемами вони стикались.