Кожен міленіал-кіноман, що поважає себе, вже переглянув свіжу стрічку “Стоп-Земля” Катерини Горностай, що вийшла у вітчизняний прокат 20 січня.
Картина вже отримала чималу кількість схвальних відгуків, а також премію «Кришталевий ведмідь» як найкращий фільм конкурсної програми Generation 14plus на «Берлінале» та «Золотого Дюка» за «Найкращий повнометражний фільм» на ОМКФ, де стрічку відзначили нагородою Ґран-прі, а акторський колектив фільму журі нагородило за «Найкращу акторську роботу», що відбулось вперше на цьому українському фестивалі.
Головна тема історії, як кажуть, стосується кожного: драма розповідає про дорослішання та стосунки однолітків в 11-му класі. Коли кожен соромиться своєї закоханості та так прагне мати коло “своїх”, котрим можна довіряти і не почуватися самотнім у своїй дивакуватості. Адже кожен дивний по-своєму.
Yabl поспілкувався з виконавцями центральних ролей Арсенієм Марковим, Яною Ісаєнко, Марією Федорченко та Олександром Івановим про досвід знімань в українському артхаусі, їхні топи стрічок про підлітків, чи люблять вони школу і чи хочуть бути професійними акторами та у кого зі світових режисерів мріють знятися. А також чому більшість кинула універи та наскільки дорослими відчувають себе зараз.
Підліток є "привабливим" персонажем для письменників та режисерів, бо це людина на роздоріжжі — він чи вона вже не діти, але і ще не дорослі. У якому стані ви перебуваєте зараз (і скільки вам років)? Як би ви описали вашу зрілість чи, навпаки, інфантильність? Чи відчуваєте себе повністю самостійним зараз?
Мені шістнадцять років. Свій стан можу описати як напівстабільний, трохи гнітить ЗНО, яке я мушу скоро складати, однак, загалом почуваюся добре.
Я не можу назвати себе абсолютно зрілою та/або абсолютно самостійною персоною наразі, але незважаючи на це, я відчуваю певні зміни у своєму світогляді.
Розкажіть про акторську лабораторію, в якій ви брали участь перед зйомками у "Стоп-Землі". Як ви туди потрапили і як цей досвід змінив вас? Який найяскравіший спогад звідти пригадуєте?
Перед лабораторією було організовано щось по типу загальних проб, в яких брали участь близько ста людей (якщо не помиляюсь), після яких певну кількість потенційних акторів було відібрано до лабораторії.
Це був нереальний досвід, відверто кажучи. Тоді в моєму житті стався справжній соціальний вибух. Ще ніколи я так близько не товаришував з такою величезною кількістю людей, як під час цього заходу, тож, як висновок, можу можу сказати, що цей досвід кардинально вплинув на мене.
Режисерка Катерина Горностай одразу затвердила вас на роль чи були проби? Якщо так, як вони проходили?
Як я згадував раніше — так, проби були, проходили вони у форматі інтерв‘ю і долабораторного загального кастингу. До того ж ніхто не знав, кого він буде грати аж до самого закінчення акторської лабораторії.
Які асоціації у вас залишаються після закінчення школи? Теплі чи ні, і чому? Що б ви змінили, якби можна було відмотати час назад?
Я поки не закінчив школу. Хотів би повернутися на кілька років назад і приділити більше уваги навчанню.
Де ви зараз навчаєтесь і чи плануєте пов'язати свою кар'єру з акторством чи це може бути щось зовсім інше?
Навчаюся в школі. Точно планую пов‘язати життя з кіноіндустрією, але не впевнений, що це буде саме акторська майстерність.
Який ваш топ стрічок про дорослішання чи підлітків?
“Іванове Дитинство”.
“Ейфорія”.
“Слон”. (Ґаса Ван Сента)
“Банди Нью-Йорка”.
“Маленька мама”.
У чому ви для себе шукали і шукаєте відповіді на запитання на кшталт прийняття себе, пошуку сенсу життя та кохання?
Я вважаю, що життя набуває сенсу через факт існування смерті.
Наскільки ви схожі на свого героя? Чи доводилося вам грати взагалі, або ж ви просто були собою на екрані?
Конкретну роль не виконував. Просто уявив себе в інших життєвих обставинах.
Що вам подобається, а що, навпаки, відштовхує у вашому персонажі і як би ви ніколи не вчинили на його місці?
Відштовхує горбата спина. Може, я б використовував менше лайливих слів у своєму лексиконі.
Якщо все ж говорити про акторство, кого б ви хотіли зіграти — якого героя, з якими рисами характеру? І кого б ні за що не зіграли?
Актор — це професія, лише інструмент режисера в досягненні власного бачення, тож я вважаю, що хороший актор зіграє будь-кого.
Я б не став погоджуватися на ту роль, що мені не цікава.
Якщо продовжите акторську діяльність, з ким з українських та світових режисерів мрієте попрацювати і чому?
З українських - Нікон Романченко, Катерина Горностай, Аліна Горлова, Ірина Цілик та ін.
З забугорних - блін, ну, Фінчер, Джармуш, Вільньов, Лінч, Нолан. Цей список можна ще довго продовжувати.
Чому варто переглянути "Стоп-Землю"?
Підтримка вітчизняного продукту, можливість довести собі та іншим, що український кінематограф відроджується, і просто можливість насолодитися неймовірним фільмом.
Як описали б ваш стан на сьогодні?
Мені 20. Я повністю забезпечую себе, але внутрішнє бажання сильне, аби хтось це робив за мене. Тому не можу сказати, що я дуже доросла. Але вчусь бути нею, іноді виходить, і я навіть заспокоюю свою внутрішню дитину. А іноді все валиться з рук.
Розкажіть про акторську лабораторію, в якій ви брали участь перед зйомками у "Стоп-Землі".
Після кастингу мене запросили на ще один етап — інтенсив, заняття з акторської та руху, цим ми мали займатись у майбутній лабораторії. І тільки після цього мені запропонували займатися з усіма в лабораторії. При цьому ми не знали ролей, сценарію і ніхто не обіцяв нічого. Я сприйняла цей досвід, як можливість згадати те, що я так люблю — акторство. Він змінив мене на 180 градусів, я знайшла близьких людей, задавалась великими питаннями про своє життя і намагалась знайти відповідь. Більш свідомою стала. І почала дивитись класне кіно. Найяскравішим був останній день, коли ми всі переглядали кіно, яке зняли про себе самі. А Катя і Нікон змонтували. Пам‘ятаю, як всі сміялись разом, плакали, бо щось важливе закінчилось.
Катерина Горностай одразу затвердила вас на роль чи були проби? Якщо так, як вони проходили?
Ні, після закінчення лабораторії в нас ще було очікування відповіді, й коли я прийшла і думала, ну всьо, зараз почую свою роль і відпущу. Але Катя попросила ще один кастинг пройти, це повинен був бути поцілунок з Машею, який спровокувала моя героїня. Я хвилювалась, але вже під час сцени відчула свою персонажку. Буває, коли після кастингу виходиш і відчуваєш, що ось так, це твоя роль. Так я відчувала себе після кастингу. І вже вночі Катя написала, що роль моя, і я відчувала таке тепло і радість всередині, неможливо описати ейфорію від цього «так».
Які асоціації у вас залишаються після закінчення школи? Теплі чи ні, і чому? Що б ви змінили, якби можна було відмотати час назад?
На жаль, ні. Я була дуже рада, що це скінчилось. Якщо відмотати час назад — я би перешла в іншу школу.
Де ви зараз навчаєтесь і чи плануєте пов'язати свою кар'єру з акторством чи це може бути щось зовсім інше?
Я не навчаюсь зараз ніде. Пробувала універ, але мені не зайшло. Я хочу бути пов‘язана з кіно дуже сильно, і хочу спробувати себе у різних ролях. Маю зараз альтернативне навчання в онлайн-школі візуального мистецтва Shcrab.
Який ваш топ стрічок про дорослішання чи підлітків?
Ого, зазвичай я дивлюсь різне кіно, але про підлітків не так багато. “400 ударів” Трюффо, “Субмарина” Річарда Айоаді, “Леді Бьорд” Грети Гервіг, - це все я подивилась вже більш-менш після підліткового віку. А от у початку підлітковості, дуже подобався мені “Добре бути тихонею” - була його фанаткою!
Наскільки ви схожі на свою героїню у “Стоп-Землі”? Чи доводилося вам грати взагалі, або ж ви просто були собою на екрані?
Мені здається, що 50 на 50. Я і грала, а іноді просто була у тому стані, яка є. Героїня — це краща версія мене 16-річної, більш впевнена, стильна та мудра.
Що вам подобається, а що, навпаки, відштовхує у вашому персонажі і як би ви ніколи не вчинили на його / її місці?
Мабуть, я б (СПОЙЛЕР) ніколи не порізала руку.
Кого б ви хотіли зіграти — якого героя, з якими рисами характеру? І кого б ні за що не зіграли?
Хотіла б зіграти скромну, на людях і в житті, не дуже емоційну людину, яка забороняє собі проявляти емоції, брати щось від життя і процес її змін (або навпаки). Не хотіла б грати ну ДУЖЕ клішованого персонажа.
З ким з українських та світових режисерів мрієтє попрацювати і чому?
Ой, чесно, я би хотіла працювати з класними людьми, навіть якщо вони ноунейми. Головне для мене знайти контакт з людиною і бути на одній хвилі мислення. Але мій улюблений режиссер Йоргос Лантімос, я б залюбки з ним познайомилась.
Ваш головний аргумент, чому варто переглянути "Стоп-Землю"?
Бо «Стоп-Земля» чіпляє своє відвертістю, чесністю та тендітністю. Можна зануритись у свої почуття підліткові, головне відкритися цьому.
Як ви зараз себе відчуваєте, що це за стан? Чи вважаєте себе дорослою?
Зараз мені 19. Я кинула універ і працюю п‘ять днів на тиждень на не дуже творчій роботі, а за кілька днів з‘їжджаю від батьків. Тож зараз почуваюсь такою дорослою, як ніколи. Не знаю, мені здається, що у моєму віці рік, а тим більше два (стільки пройшло зі знімань “Стоп-Землі”) — це дуже багато часу, і атрибутів дорослості у мене значно додалося. Все це поки відчувається, як щось штучне — оця необхідність працювати, щоб себе забезпечувати — не до кінця вірю, що зараз уже все залежить від мене. Хоча я саме про це мріяла останні пару років.
Розкажіть про акторську лабораторію, в якій ви брали участь перед зйомками у "Стоп-Землі". Як ви туди потрапили і як цей досвід змінив вас? Який найяскравіший спогад звідти пригадуєте?
Я потрапила в лабораторію як і всі, за підсумком кастинг-інтенсиву, що був наступним можливим кроком у відборі в каст після інтерв‘ю. Цей досвід показав мені можливий шлях мого розвитку як особистості, тобто визначив те, чим я нарешті по-справжньому захотіла займатися.
Згадую, як я сиджу на підвіконні, ридаю (буквально) Каті про те, що я тут ні з ким не можу налагодити зв‘язок і що мені варто кинути лабораторію. Такої ненав‘язливої підтримки, як тоді від Каті, я до того ще не отримувала.
Катерина Горностай одразу затвердила вас на роль чи були проби? Якщо так, як вони проходили?
Ми всі приходили на інтерв‘ю-знайомство і кастинг-інтенсив. А ще за нами спостерігали цілих два місяці у лабораторії, що можна було б вважати найдовшими пробами. Катя дивилась, як хто з ким працює, як виглядають різні ансамблі серед усього кіношного класу. По закінченню лаби Катя кожного покликала до офісу і роздала ролі. Мені спочатку кинула трітмент і спитала, чи я готова. А я не могла повірити, що на роль Маші (єдине ім‘я, яке збіглося з іменем в оригінальному сценарії) обрали мене. Хоча мені казали, що це рішення було прийняте набагато раніше закінчення лабораторії.
Які асоціації у вас залишаються після закінчення школи? Теплі чи ні, і чому? Що б ви змінили, якби можна було відмотати час назад?
Не знаю. Хотілось скоріше її закінчити і бігти далі. Останні два роки було дуже нудно, і я трохи жаліла, що не пішла після 9 класу, та з іншого боку, тоді ми б з Катею не зустрілись, тож все не дарма.
Де ви зараз навчаєтесь і чи плануєте пов'язати свою кар'єру з акторством чи це може бути щось зовсім інше?
Я три місяці провчилась на акторку в дуже невдалому універі, а потім кинула. Але це не означає для мене розрив з акторством, просто я відчувала, що це місце мене відверто псує, вчить йти проти своєї природи (якщо взагалі чогось і вчить). Зараз ніде не навчаюсь, не знаю, чи ще піду на таку авантюру, як саме університетська освіта. Побачимо.
Який ваш топ стрічок про дорослішання чи підлітків?
“Краса по-американськи”, “Мрійники”, “Пало Альто”, “Субмарина”.
У чому ви для себе шукали і шукаєте відповіді на запитання на кшталт прийняття себе, пошуку сенсу життя та кохання?
У порівнянні досвіду свого з чужим і свого із моїм же попереднім.
Наскільки ви схожі на свою героїню? Чи доводилося вам грати взагалі, або ж ви просто були собою на екрані?
Кажуть, схожа. Але, мабуть, все-таки ще трохи більш дивна у широкому розумінні. Ще я більш емоційно розхитана, гостріше реагую на події.
Що вам подобається, а що, навпаки, відштовхує у вашому персонажі і як би ви ніколи не вчинили на його / її місці?
Мені моя персонажка за першого перегляду не сподобалась, але коли я зрозуміла чому, це минуло — вона незручна. На неї навіть дивитись незручно, як вона горбиться весь час і гризе губи. Але це в ній і прекрасно — вона хоч й інтровертна, та на диво безпосередня, її справжність не втрачається через сором‘язливість. І коли серед друзів вона неозброєним оком така, як наче під мікроскопом — можливо, неприваблива, але дуже щира. Я в ситуації моєї героїні завжди вчиняю так, як вчинила вона, тож у цьому ми схожі.
Якщо все ж говорити про акторство, кого б ви хотіли зіграти — якого героя, з якими рисами характеру? І кого б ні за що не зіграли?
Хотілось би зіграти когось не схожого на мене, а ще (ну це зовсім уже з області фантастики) — когось дорослого! Поки пропонують тільки підлітків (але я і виглядаю навіть не на свій вік). Ще хотілось би (це дивна думка) спробувати зіграти людину з розладом особистості, бо я знаю по собі, що це, і могла б, думаю, передати це без надумувань і штампів божевільного.
З ким з українських та світових режисерів мрієте попрацювати і чому?
Ой, навіть не знаю. Якщо чесно, ще б раз попрацювала з Катериною Горностай. А зі світових — чомусь навіть думати про це смішно, бо я таких можливостей собі не уявляю. Було б круто знятись у чомусь страшно важкому, як у Чарлі Кауфмана.
Ваш головний аргумент, чому варто переглянути "Стоп-Землю"?
Тому що я переглянула її уже 6 разів і хочу ще.
Як би ви описали вашу зрілість чи, навпаки, інфантильність? Чи відчуваєте себе повністю самостійним зараз?
Мені зараз 20. Дивно казати щось про вік, мені це здається дуже відносним. Я почуваюся нормально, зі своїми злетами і падіннями, як це властиво всім, я думаю. Під кінець своїх 19 шуткував, що вже пережив «кризу 20», але накаркав. Самостійним, але не незалежним почуваюся. І слава богу.
Розкажіть про акторську лабораторію, в якій ви брали участь перед зйомками у "Стоп-Землі". Як ви туди потрапили і як цей досвід змінив вас? Який найяскравіший спогад звідти пригадуєте?
Першою зустріччю з Катею було інтерв’ю. Це був найкращий кастинг за мій досвід. Далі потрапити чи не потрапити на кастинг-інтенсив — залежало не від мене.
Я дуже вдячний цьому досвіду. У мене з‘явилися друзі, з якими ми дуже близько познайомилися і чудові тьютори, з якими я пізнавав себе глибше. Залишилися чудові спогади і їх багато. Пам’ятаю, як хвилююче було дивитися фільм, який ми зробили в рамках лабораторії – кожен про себе. Це було так відверто, мені не доводилося раніше так близько з кимось знайомитись.
Режисерка одразу затвердила вас на роль чи були проби? Якщо так, як вони проходили?
Проби-проби... У нас не було ролей, ми не знали сценарію. Коли настав час підняти цю завісу, Катя з кожним зустрілася особисто, поговорила, - вважаю це важливим.
Які асоціації у вас залишаються після закінчення школи? Теплі чи ні, і чому? Що б ви змінили, якби можна було відмотати час назад?
Я вчився в хорошій школі, вона мені багато дала. Я дуже вдячний батькам за таку можливість. Асоціації різні дуже, в школі було місцями складно, але думаю, від деяких предметів я б навіть зараз кайфував.
Щодо змін – колір стін. Трохи більше виставок робіт учнів, це допомогло б розвинути креативність у багатьох.
Де ви зараз навчаєтесь і чи плануєте пов'язати свою кар'єру з акторством чи це може бути щось зовсім інше?
Я рік провчився на архітектурі, семестр на соціології. Все це було дивно, тож зараз займаюся самоосвітою та вчуся на практиці. Мені подобається працювати на знімальному майданчику, останні пару років пробую себе на різних позиціях. Не знаю, чи вийде пов’язати життя саме з акторством, - це все ж доволі слизька і невпевнена стежка, але цієї весни буде виходити ще одна стрічка за моєю участю.
Який ваш топ стрічок про дорослішання чи підлітків?
"Мамочка" Ксав'є Долана, "Клуб «Сніданок»" Джона Г'юза, "Спілка мертвих поетів" Пітера Віра, "Дівчина" Лукаса Донта, "Могила світлячків" Ісао Такахата.
|
У чому ви для себе шукали і шукаєте відповіді на запитання на кшталт прийняття себе, пошуку сенсу життя та кохання?
Я не часто думаю на ці теми. Осягнути себе у світі завжди складно, але суть скоріше в тому, що кожна ситуація потребує індивідуального підходу. Завжди буде про що подумати, але я не хочу створювати ідеали у своїй голові.
Що вам подобається, а що, навпаки, відштовхує у вашому персонажі і як би ви ніколи не вчинили на його / її місці?
Я б не так категорично віднісся до окулярів. Мені подобається мій персонаж, я можу асоціювати його з собою. Хоча він дуже мовчазний, а я багато розмовляю.
Якщо все ж говорити про акторство, кого б ви хотіли зіграти — якого героя, з якими рисами характеру? І кого б ні за що не зіграли?
Я б хотів зіграти персонажа на грані скаженості, якогось несамовитого, можливо.
Дослідити такі крайнощі, з якими не усі стикаються, але які аргументовані історією. Мені подобається дивитися Пола Томаса Андерсона: у нього ця межа скаженості в деяких фільмах має класну пропорцію. Дуже чекаю на “Лакричну Піцу”. У Гаспара Ное таке кіно, яке дивишся, а потім ще перетравлюєш його якийсь час.
Я не став би братися за плоских персонажів, занадто однобоких, комічних або дуже драматичних – це для мене поганий знак.
З ким з українських та світових режисерів мрієте попрацювати і чому?
У минулому питанні вже озвучив декількох. З українських – усі вихідці СУК роблять щось цікаве. З Марисею Нікітюк було б класно попрацювати, вона якраз може розвинути цю скаженість, про яку я говорив раніше.
Загалом – мені пощастило попрацювати з Тьєрі Пуаро на майданчику. Я був асистентом з акторів, але те, як він працював з акторами – дуже мене заворожило. Це більш жанрове кіно, але при цьому Тьєрі наділив його якоюсь важливою магією. Обрав чудових акторів на ролі, заохочував креативність. У це кіно потрапило декілька українських акторів (в одній з головних ролей – Анатолій Панченко, в епізоді з’являється Роб Фельдман), було приємно бачити наших акторів на рівні з такими іноземними зірками, яких я краще не буду поки називати, бо ще не було анонсу.
Ваш головний аргумент, чому варто переглянути "Стоп-Землю"?
“Стоп-Землю” варто переглянути хоча б тому, що серед персонажів на екрані точно можна буде “знайти собі компанію”. Фільм досить універсальний через досвід школи, який нам усім знайомий, але має космічну призму підліткової уяви і чуйності. Фільм має особливий ритм, який можна порівняти з тим, як лежиш у морі на спині і дивишся в небо. Така собі «бурхлива тиша». Більше не скажу, - краще дивіться, бо це емоційна подорож, яка занурює.
Фото: Ігор Єфімов