Кінокартини часто показують, як актори перевтілюються в братів та сестер на екрані. У сімейних драмах ми бачимо, як родичі спочатку ненавидять одне одного, а потім миряться. Або навпаки бачимо сюжет, коли один з братів чи сестер завжди прийде на допомогу іншому. Проте дуже рідко акторські родини грають одну сім’ю, а от окремо часто виблискують у стрічках. Yabl зібрали 5 голлівудських сиблінгів, які відомі всьому світові та мають успішні кар’єри.
Про Шона Пенна ми писали і згадували, що він ріс разом із братами. Але поговорити про успішність кінокар’єр Майкла та Кріса ми теж хочемо. Майкл – старший з дітей родини Пеннів, не марив потрапити на кіноекран. Він зробив кар’єру, ставши музикантом і писав саундтреки до багатьох фільмів та серіалів починаючи з 1993 року. Його сингл “No Myth” потрапив до двадцятки кращих музичних композицій у 1989 році в США, а також був помічений у кількох закордонних чартах. У 1997-му він одружився із відомою кантрі-співачкою Еймі Манн. Пенн допомагав їй записувати альбом “I'm with Stupid” і в подальшому долучався до її музичних проєктів. Пара щаслива та проживає у Лос-Анджелесі. Окрім музичної кар’єри Майкл таки знявся у кількох епізодах серіалів та шоу: “З Бобом і Девідом”, “ Сент-Елсвер” та у серіалі “Дай мені перерву” (1986). І засвітився у фільмі Пола Томаса Андерсона “Ночі в стилі бугі” (1997).

Молодший брат Шона та Майкла – Кріс, пішов слідами середнього брата. Він уславився кількома помітними ролями, зокрема у фільмі “Скажені пси” Квентіна Тарантіно, “Година пік”, де ділив майданчик із Крісом Такером та Джекі Чаном, а також у мафіозній стрічці Абеля Феррари “Похорон”. Взагалі для Кріса образ злочинця чи мафіозі став найбільш експлуатованим у кіно та забезпечував йому місце у кримінальних драмах та бойовиках. Подекуди Кріса запрошували брати участь і в комедіях – “Бетховен 2”, “Старскі та Хатч”, а також у кримінальних телесеріалах та ситкомах: “C.S.I.: Місце злочину Маямі”, “Вілл і Грейс”, “Закон і порядок: Злочинний намір” тощо.

Спробував себе актор і в дубляжі. Саме його голосом говорить персонаж гри “Grand Theft Auto: San Andreas” поліцейський Едвард Пуласкі.
На жаль, кар’єра актора перервалася у нульових. У віці 40 років за день після своєї появи на кінофестивалі «Санденс», він помер від кардіоміопатії – ураження серцевого м’язу нез'ясованого походження.
От хто-хто, а Меггі та Джейк Джилленгол є прямими продовжувачами акторської династії в їхній родині. Батько Джейка та Меггі, Штефан Джилленгол – режисер, а мати – сценаристка. Брат із сестрою привертають до своїх образів увагу в усіх голлівудських драмах або блокбастерах, до яких їх запрошують. Цікаво те, що Меггі взагалі не планувала пов’язувати своє життя із кіно, хоча з’являлася у різних стрічках з дитинства. В юності вона вивчала англійську літературу і мріяла здобути диплом бакалавра, але студентський театр переміг це бажання, тому Меггі стала акторкою.
Джейк так само відчув поклик до акторської професії під час навчання в університеті. Перед тим він заради заробітку працював посудомийником та рятівником. Вперше він з’явився на екрані у стрічці “Міські піжони” (1991). Далі були кілька спроб у комедіях та в артхаусному “Донні Дарко” (2001), де Джейк та Меггі зіграли разом – кого б ви думали? Брата й сестру.

Ці суродженці – доволі різнопланові актори, та намагаються не залишатись в одному амплуа.
Зокрема, Меггі можна було побачити і в “Темному лицарі” (2008) Крістофера Нолана, і в дитячій комедії “Моя жахлива няня: Великий бум” (2010), і в серйозному драматичному серіалі “Двійка” (2017), де акторка зіграла повію в Нью-Йорку 1970-х. А цьогоріч Меггі з’явиться у байопіку про Елвіса Преслі.

До Джейка визнання прийшло з картиною за його участі під назвою “Хороша дівчинка” (2002), де також знялася Дженніфер Еністон. А ще більше його акторський талант розкрився у 2005-му після релізу стрічки “Горбата гора”, драми про двох ковбоїв-геїв. Після цього фільму Джейка почали все більше запрошувати як до блокбастерів, так і знову до артхаусних проєктів. Він був і кримінальним журналістом у “Зодіаку” (2007), і принцом у “Принці Персії” (2010), а також знявся у безлічі трилерів, як “Полонянки” (2013), “Початковий код” (2011), “Патруль” (2012) та “Стерв’ятник” (2014). І, врешті-решт, здійснив мрію потрапити у супергеройське кіно, хоч і суперзлочинцем – втіливши образ ворога Людини-павука, Містеріо у стрічці “Людина-павук: Далеко від дому” (2019).

Дакота та Ель Феннінг доказали, що з дитячого та сімейного кіно можна одним махом потрапити у серйозні проєкти. Старша сестра Дакота почала кінокар’єру ще з раннього дитинства. Вона починала грати у серіалах та ситкомах. Її, наприклад, можна побачити у “Друзях”, “CSI”, “Еллі Макбіл” та в “Малкольм у центрі уваги”. Робота у серіалах принесла юній акторці успіх, і її у семирічному віці запросили зіграти роль Люсі у драмі “Я – Сем” (2001) разом із Шоном Пенном.

Після участі у картині Дакота прокинулась відомою на увесь Голлівуд та світ. Далі була роль у сімейній комедії “Міські дівчата” із Бріттані Мерфі та “Кіт у капелюсі” із Майком Маєрсом. Але не тільки розважальні жанри приваблювали увагу Дакоти. Вона ставала героїнею кількох кримінальних драм, екшенів та бойовиків: “Гнів” із Дензелом Вашингтоном, “Гра у хованки” з Робертом Де Ніро та “Війна світів” із Томом Крузом. Усі її образи на той час можна було охарактеризувати одним словом – янголятко.
Зламала вона це амплуа у стрічці 2006 року “Загнана”, де була натурально показана сцена зґвалтування, внаслідок чого релігійні спільноти у всьому світі намагалися заборонити демонстрацію фільму. Проте Феннінг наголосила, що це лише кіно і насправді нічого подібного до насилля вона на майданчику не переживала.

Попри жорстку критику роботи у “Загнаній” юна Дакота продовжувала плідно працювати в кіно. На її рахунку ролі у помітних стрічках “Крилаті істоти”, “П’ятий вимір”, “Сутінки. Сага: Затемнення” та “Сутінки. Сага: Світанок”, музичний байопік “The Runaways” та остання роль – у драмеді “Одного разу в... Голлівуді” Квентіна Тарантіно.
Молодша сестра Дакоти – Ель, теж почала зніматися у кіно змалечку. Її часто можна було побачити у проєктах, в яких брала участь старша сестра. Однак було і кілька суттєвих робіт, які привідкрили для Ель браму до Голлівуду. Її можна помітити у “Вавилоні” Алехандро Гонсалеса Іньярріту, “Загадковій історії Бенджаміна Баттона” Девіда Фінчера, “Супер 8” Дж. Дж. Абрамса та “Ми купили зоопарк” Камерона Кроу.
![]()
Найбільшому розвитку Ель, як акторки, посприяла стрічка “Чаклунка” (2014), де Феннінг втілила на екрані образ діснеївської принцеси Аврори. Після “Чаклунки” зірка бере участь у різних проєктах - від комедій та драм на кшталт “Як розмовляти з дівчатами на вечірках”, “За мрією”, “Обдурений” та “Дощовий день у Нью-Йорку”, до фільмів жахів, як “Неоновий демон”.

Останні три роки Ель активно задіяна у різноманітних стрічках. Наприклад, активно обговорюють її роботу у скандальному серіалі “Велика”, де вона грає Катерину ІІ.
Обох цих британських акторів ми знаємо за їхніми прекрасними роботами у драматичних фільмах. Рейф та Джозеф походять із багатодітної родини Файнсів. Зазначимо, що вони є далекими родичами королівської родини, а тому отримували належне виховання та освіту. Всього дітей у сім’ї семеро: Марта та Софі Файнс – режисерки, Магнус Файнс – композитор, брат-близнюк Джозефа, Джейкоб – захисник довкілля, а прийомний брат Майкл Емері – археолог. Проте найбільше сім’ю уславили саме ці двоє акторів.
Рейф Файнс проявляв свій талант у безлічі образів. Його амплуа зазвичай – це холодні, інколи божевільні злочинці: Амон Гет (“Список Шиндлера”), Волдеморт (“Гаррі Поттер” з 4 по 7 частини) та серійний вбивця “Зубна фея” (“Червоний дракон”). Хоча інколи він може грати вишколених службовців – Гарет Меллорі у “007: Спектр”, “007: Не час помирати”, Герцога Оксфордського у “Кінгс Мен”, драматичних героїв – Хіткліфф у “Грозовому перевалі”, граф Лазло Алмаші в “Англійському пацієнті”, а іноді й комедійних – мсьє Густав у “Готелі “Гранд-Будапешт””.

Талант Рейфа високо оцінений кінокритиками, що сприяє його кар’єрі.
Щодо Джозефа, то його справжня зіркова роль – звісно ж, Вільяма Шекспіра у “Закоханому Шекспірі” (1998). Саме після цього фільму його почали запрошувати до великих кінопроєктів. До того ж, актора приваблюють драматичні персонажі в історичних стрічках. Зокрема, була помітна роль сера Роберта Дадлі в “Єлизаветі”, командира Данилова у “Ворог біля воріт” та Мартіна Лютера у стрічці “Лютер”.
На відміну від старшого брата, Джозеф активно знімається у серіалах: 2009-го – у “Проблисках майбутнього”, згодом зіграв Мерліна у серіалі “Камелот” (2011), а за рік засвітився в “Американській історії жахів”. Остання помітна роль – командор Фред Вотерфорд в “Оповіді служниці”.

Багатодітна родина К’юсаків налічує п’ятеро дітей, і всі з них знайшли себе в акторській професії. Проте Джоан та Джон, мабуть, найуспішніші та найбільш впізнавані серед них. З дитинства обидва брали участь у кіно, адже їхній батько Річард був відомим режисером-документалістом. Але кожен пішов своїм шляхом.
Джоан першою досягла успіху. Поки Джон шукав собі роботу, його сестра знялась у стрічці 1980 року “Мій приватний охоронець”. А згодом влаштувалася до популярного скетч-шоу Saturday Night Live, яке зробило її відомою на всю країну. Працювала вона там з 1985 по 1987 рік. Джоан може перевтілитися в різні образи, але більше вона все ж надає перевагу комедіям.

У 1993-му акторка зіграла вбивцю Деббі Джелінскі у фільмі «Моральні цінності сімейки Адамсів». Однією з найвідоміших ролей К'юсак стала її робота у фільмі «Школа року» в образі директорки школи Роузалі Маллінс. Згодом озвучила ковбойку Джессі у мультфільмах «Історія іграшок» (2, 3, 4 частини), а також зіграла лікаря Бертон у стрічці «Переваги скромників».
Джон К’юсак на відміну від сестри намагався вибирати серйозні ролі. Подейкують, що не без участі Джоан він зміг пробитися у світ кінематографа, адже його дебют стався у 1983 році у мелодрамі “Клас” за участі Джоан. На відміну від інших голлівудських братів та сестер ці двоє не цуралися разом ділити знімальний майданчик. У спільному кошику у них аж 10 кінокартин: «Клас», «Шістнадцять свічок», «Грендв'ю, США», «Теленовини», «Скажи хоч щось», «Вбивство в Гросс-Пойнті», «Колиска гойдатиметься», «Фанатик», «Марсіанське дитя» та «Корпорація Війна».

К’юсаку подобається грати складних персонажів у психологічних трилерах. Серед них можна назвати “1408” за Стівеном Кінгом, “Ворон”, де він втілив образ Едгара Аллана По та роль американського маніяка Роберта Гансена у фільмі “Мерзла земля”.
Ще більше зіркових братів та сестер – у наступній частині. Читайте Yabl, щоб знати більше!