Кінокартини часто показують, як актори перевтілюються в братів та сестер на екрані. У сімейних драмах ми бачимо, як родичі спочатку ненавидять одне одного, а потім миряться. Або навпаки бачимо сюжет, коли один з братів чи сестер завжди прийде на допомогу іншому. Проте дуже рідко акторські родини грають одну сім’ю, а от окремо часто виблискують у стрічках. Yabl зібрали 5 голлівудських сиблінгів, які відомі всьому світові та мають успішні кар’єри.
Про Шона Пенна ми писали і згадували, що він ріс разом із братами. Але поговорити про успішність кінокар’єр Майкла та Кріса ми теж хочемо. Майкл – старший з дітей родини Пеннів, не марив потрапити на кіноекран. Він зробив кар’єру, ставши музикантом і писав саундтреки до багатьох фільмів та серіалів починаючи з 1993 року. Його сингл “No Myth” потрапив до двадцятки кращих музичних композицій у 1989 році в США, а також був помічений у кількох закордонних чартах. У 1997-му він одружився із відомою кантрі-співачкою Еймі Манн. Пенн допомагав їй записувати альбом “I'm with Stupid” і в подальшому долучався до її музичних проєктів. Пара щаслива та проживає у Лос-Анджелесі. Окрім музичної кар’єри Майкл таки знявся у кількох епізодах серіалів та шоу: “З Бобом і Девідом”, “ Сент-Елсвер” та у серіалі “Дай мені перерву” (1986). І засвітився у фільмі Пола Томаса Андерсона “Ночі в стилі бугі” (1997).
Молодший брат Шона та Майкла – Кріс, пішов слідами середнього брата. Він уславився кількома помітними ролями, зокрема у фільмі “Скажені пси” Квентіна Тарантіно, “Година пік”, де ділив майданчик із Крісом Такером та Джекі Чаном, а також у мафіозній стрічці Абеля Феррари “Похорон”. Взагалі для Кріса образ злочинця чи мафіозі став найбільш експлуатованим у кіно та забезпечував йому місце у кримінальних драмах та бойовиках. Подекуди Кріса запрошували брати участь і в комедіях – “Бетховен 2”, “Старскі та Хатч”, а також у кримінальних телесеріалах та ситкомах: “C.S.I.: Місце злочину Маямі”, “Вілл і Грейс”, “Закон і порядок: Злочинний намір” тощо.
Спробував себе актор і в дубляжі. Саме його голосом говорить персонаж гри “Grand Theft Auto: San Andreas” поліцейський Едвард Пуласкі.
На жаль, кар’єра актора перервалася у нульових. У віці 40 років за день після своєї появи на кінофестивалі «Санденс», він помер від кардіоміопатії – ураження серцевого м’язу нез'ясованого походження.
От хто-хто, а Меггі та Джейк Джилленгол є прямими продовжувачами акторської династії в їхній родині. Батько Джейка та Меггі, Штефан Джилленгол – режисер, а мати – сценаристка. Брат із сестрою привертають до своїх образів увагу в усіх голлівудських драмах або блокбастерах, до яких їх запрошують. Цікаво те, що Меггі взагалі не планувала пов’язувати своє життя із кіно, хоча з’являлася у різних стрічках з дитинства. В юності вона вивчала англійську літературу і мріяла здобути диплом бакалавра, але студентський театр переміг це бажання, тому Меггі стала акторкою.
Джейк так само відчув поклик до акторської професії під час навчання в університеті. Перед тим він заради заробітку працював посудомийником та рятівником. Вперше він з’явився на екрані у стрічці “Міські піжони” (1991). Далі були кілька спроб у комедіях та в артхаусному “Донні Дарко” (2001), де Джейк та Меггі зіграли разом – кого б ви думали? Брата й сестру.
Ці суродженці – доволі різнопланові актори, та намагаються не залишатись в одному амплуа.
Зокрема, Меггі можна було побачити і в “Темному лицарі” (2008) Крістофера Нолана, і в дитячій комедії “Моя жахлива няня: Великий бум” (2010), і в серйозному драматичному серіалі “Двійка” (2017), де акторка зіграла повію в Нью-Йорку 1970-х. А цьогоріч Меггі з’явиться у байопіку про Елвіса Преслі.
До Джейка визнання прийшло з картиною за його участі під назвою “Хороша дівчинка” (2002), де також знялася Дженніфер Еністон. А ще більше його акторський талант розкрився у 2005-му після релізу стрічки “Горбата гора”, драми про двох ковбоїв-геїв. Після цього фільму Джейка почали все більше запрошувати як до блокбастерів, так і знову до артхаусних проєктів. Він був і кримінальним журналістом у “Зодіаку” (2007), і принцом у “Принці Персії” (2010), а також знявся у безлічі трилерів, як “Полонянки” (2013), “Початковий код” (2011), “Патруль” (2012) та “Стерв’ятник” (2014). І, врешті-решт, здійснив мрію потрапити у супергеройське кіно, хоч і суперзлочинцем – втіливши образ ворога Людини-павука, Містеріо у стрічці “Людина-павук: Далеко від дому” (2019).
Дакота та Ель Феннінг доказали, що з дитячого та сімейного кіно можна одним махом потрапити у серйозні проєкти. Старша сестра Дакота почала кінокар’єру ще з раннього дитинства. Вона починала грати у серіалах та ситкомах. Її, наприклад, можна побачити у “Друзях”, “CSI”, “Еллі Макбіл” та в “Малкольм у центрі уваги”. Робота у серіалах принесла юній акторці успіх, і її у семирічному віці запросили зіграти роль Люсі у драмі “Я – Сем” (2001) разом із Шоном Пенном.
Після участі у картині Дакота прокинулась відомою на увесь Голлівуд та світ. Далі була роль у сімейній комедії “Міські дівчата” із Бріттані Мерфі та “Кіт у капелюсі” із Майком Маєрсом. Але не тільки розважальні жанри приваблювали увагу Дакоти. Вона ставала героїнею кількох кримінальних драм, екшенів та бойовиків: “Гнів” із Дензелом Вашингтоном, “Гра у хованки” з Робертом Де Ніро та “Війна світів” із Томом Крузом. Усі її образи на той час можна було охарактеризувати одним словом – янголятко.
Зламала вона це амплуа у стрічці 2006 року “Загнана”, де була натурально показана сцена зґвалтування, внаслідок чого релігійні спільноти у всьому світі намагалися заборонити демонстрацію фільму. Проте Феннінг наголосила, що це лише кіно і насправді нічого подібного до насилля вона на майданчику не переживала.
Попри жорстку критику роботи у “Загнаній” юна Дакота продовжувала плідно працювати в кіно. На її рахунку ролі у помітних стрічках “Крилаті істоти”, “П’ятий вимір”, “Сутінки. Сага: Затемнення” та “Сутінки. Сага: Світанок”, музичний байопік “The Runaways” та остання роль – у драмеді “Одного разу в... Голлівуді” Квентіна Тарантіно.
Молодша сестра Дакоти – Ель, теж почала зніматися у кіно змалечку. Її часто можна було побачити у проєктах, в яких брала участь старша сестра. Однак було і кілька суттєвих робіт, які привідкрили для Ель браму до Голлівуду. Її можна помітити у “Вавилоні” Алехандро Гонсалеса Іньярріту, “Загадковій історії Бенджаміна Баттона” Девіда Фінчера, “Супер 8” Дж. Дж. Абрамса та “Ми купили зоопарк” Камерона Кроу.
Найбільшому розвитку Ель, як акторки, посприяла стрічка “Чаклунка” (2014), де Феннінг втілила на екрані образ діснеївської принцеси Аврори. Після “Чаклунки” зірка бере участь у різних проєктах - від комедій та драм на кшталт “Як розмовляти з дівчатами на вечірках”, “За мрією”, “Обдурений” та “Дощовий день у Нью-Йорку”, до фільмів жахів, як “Неоновий демон”.
Останні три роки Ель активно задіяна у різноманітних стрічках. Наприклад, активно обговорюють її роботу у скандальному серіалі “Велика”, де вона грає Катерину ІІ.
Обох цих британських акторів ми знаємо за їхніми прекрасними роботами у драматичних фільмах. Рейф та Джозеф походять із багатодітної родини Файнсів. Зазначимо, що вони є далекими родичами королівської родини, а тому отримували належне виховання та освіту. Всього дітей у сім’ї семеро: Марта та Софі Файнс – режисерки, Магнус Файнс – композитор, брат-близнюк Джозефа, Джейкоб – захисник довкілля, а прийомний брат Майкл Емері – археолог. Проте найбільше сім’ю уславили саме ці двоє акторів.
Рейф Файнс проявляв свій талант у безлічі образів. Його амплуа зазвичай – це холодні, інколи божевільні злочинці: Амон Гет (“Список Шиндлера”), Волдеморт (“Гаррі Поттер” з 4 по 7 частини) та серійний вбивця “Зубна фея” (“Червоний дракон”). Хоча інколи він може грати вишколених службовців – Гарет Меллорі у “007: Спектр”, “007: Не час помирати”, Герцога Оксфордського у “Кінгс Мен”, драматичних героїв – Хіткліфф у “Грозовому перевалі”, граф Лазло Алмаші в “Англійському пацієнті”, а іноді й комедійних – мсьє Густав у “Готелі “Гранд-Будапешт””.
Талант Рейфа високо оцінений кінокритиками, що сприяє його кар’єрі.
Щодо Джозефа, то його справжня зіркова роль – звісно ж, Вільяма Шекспіра у “Закоханому Шекспірі” (1998). Саме після цього фільму його почали запрошувати до великих кінопроєктів. До того ж, актора приваблюють драматичні персонажі в історичних стрічках. Зокрема, була помітна роль сера Роберта Дадлі в “Єлизаветі”, командира Данилова у “Ворог біля воріт” та Мартіна Лютера у стрічці “Лютер”.
На відміну від старшого брата, Джозеф активно знімається у серіалах: 2009-го – у “Проблисках майбутнього”, згодом зіграв Мерліна у серіалі “Камелот” (2011), а за рік засвітився в “Американській історії жахів”. Остання помітна роль – командор Фред Вотерфорд в “Оповіді служниці”.
Багатодітна родина К’юсаків налічує п’ятеро дітей, і всі з них знайшли себе в акторській професії. Проте Джоан та Джон, мабуть, найуспішніші та найбільш впізнавані серед них. З дитинства обидва брали участь у кіно, адже їхній батько Річард був відомим режисером-документалістом. Але кожен пішов своїм шляхом.
Джоан першою досягла успіху. Поки Джон шукав собі роботу, його сестра знялась у стрічці 1980 року “Мій приватний охоронець”. А згодом влаштувалася до популярного скетч-шоу Saturday Night Live, яке зробило її відомою на всю країну. Працювала вона там з 1985 по 1987 рік. Джоан може перевтілитися в різні образи, але більше вона все ж надає перевагу комедіям.
У 1993-му акторка зіграла вбивцю Деббі Джелінскі у фільмі «Моральні цінності сімейки Адамсів». Однією з найвідоміших ролей К'юсак стала її робота у фільмі «Школа року» в образі директорки школи Роузалі Маллінс. Згодом озвучила ковбойку Джессі у мультфільмах «Історія іграшок» (2, 3, 4 частини), а також зіграла лікаря Бертон у стрічці «Переваги скромників».
Джон К’юсак на відміну від сестри намагався вибирати серйозні ролі. Подейкують, що не без участі Джоан він зміг пробитися у світ кінематографа, адже його дебют стався у 1983 році у мелодрамі “Клас” за участі Джоан. На відміну від інших голлівудських братів та сестер ці двоє не цуралися разом ділити знімальний майданчик. У спільному кошику у них аж 10 кінокартин: «Клас», «Шістнадцять свічок», «Грендв'ю, США», «Теленовини», «Скажи хоч щось», «Вбивство в Гросс-Пойнті», «Колиска гойдатиметься», «Фанатик», «Марсіанське дитя» та «Корпорація Війна».
К’юсаку подобається грати складних персонажів у психологічних трилерах. Серед них можна назвати “1408” за Стівеном Кінгом, “Ворон”, де він втілив образ Едгара Аллана По та роль американського маніяка Роберта Гансена у фільмі “Мерзла земля”.
Ще більше зіркових братів та сестер – у наступній частині. Читайте Yabl, щоб знати більше!