25 лютого в український ефір виходить 10-ти серійна драма «Перевізниця». Серіал розповідає історію психологині Лідії, яка змінила свою професію під час війни, щоб допомагати тим, хто шукає рідних або вибирається в безпечні місця. Напередодні ми поспілкувалися з шоуранером, сценаристом та режисером серіалу «Перевізниця» Євгеном Туніком.
– Ідея серіалу виникла ще навесні 2022 року, коли ви зі знайомими допомагали з перевезенням українцям. Розкажіть детальніше про це.
– Насправді всі займалися тим, чим могли на той момент, дехто навіть змінював професію, аби лиш допомагати і бути корисним. На початку повномасштабної, питання перевезення дійсно стояло гостро. І було важко узагалі знайти транспорт. Тому ми намагалися триматися разом: мені допомагали маму перевезти, далі я допомагав комусь, тож таке стихійне явище як перевізник, а в нашому випадку перевізниця, виникло як реакція на заповненість автобусних станцій, вокзалів тощо. На фоні усіх тих рефлексій і народилася безпосередньо ідея серіалу.
– Чи виникали складнощі при розробці сценарію з врахуванням чутливості до теми війни та гуманітарної допомоги?
– Я одразу думав, чи маю право говорити на конкретні теми і мова не лише про війну, а загалом про нашу героїню Лідію, яка стає перевізницею, зустрічає різних людей зі своїми історіями і так далі. Я дав собі чесну відповідь «так», тому що говорю здебільшого про речі, в яких я дещо розуміюся і які я бачив на власні очі. Відповідно, серіал не може бути нечутливим, тому що він переносить нас у перші місяці повномасштабної війни, проте я намагався не торкатися деяких аспектів, в яких не є компетентним чи для змалювання яких ще має й пройти час, аби ми могли все переосмислити.
– «Перевізниця» створена Starlight Media спільно з легендарною французькою кінокомпанією Gaumont, європейськими партнерами-мовниками з Франції, Німеччини, Швеції, Норвегії, Ісландії, Данії, Фінляндії, Швейцарії та партнером з міжнародних продажів компанією Beta Film. Розкажіть як виникла ця копродукція?
– Спочатку я презентував цю ідею в своєму рідному холдингу Starlight Media, а потім почав її відправляти на різні пітчинги. Першим був фестиваль у Берліні. Історія зацікавила журі, тож мене запросили приїхати та презентувати «Перевізницю». Серед запрошених були представники німецького філіалу студії Gaumont, які захопилися цією ідеєю. Далі ми розпочали переговори, у результаті яких Gaumont і Starlight Media підписали угоду про спільне виробництво серіалу і вже об'єднаними зусиллями ми розпочали пошуки партнерів, які в подальшому робили свої інвестиції у проект, зокрема ті країни, які ви перелічили. У загальному, рушійною силою кожної історії є сама історія. Вона їх зачепила, здалася їм релевантною і такою, яка може стати цікавою європейському глядачеві.
– Кожен епізод серіалу — це поїздка у якій є новий пасажир зі своєю особистою історією. Як добирали акторів на ролі?
– Актори підбиралися за кастингом. В мене чудова кастинг-директорка Олена Шевчук, вона досить тонко відчуває написане мною і може це перенести з пропозиції на конкретних акторів. У синергії з Оленою, почали підбирати акторів, які могли втілити таких персонажів. У нас знялося дуже багато різних акторів з України та Франції. Важливо зазначити, що це були не лише відомі кіноактори, а й, можна сказати, новачки, яких ми поки мало бачили на екранах. Адже ми не мали на меті затверджувати на ролі суто суперзірок або навпаки тільки аматорів – ні. Ми зважали, у першу чергу, на те, наскільки той чи інший персонаж може бути близьким за типажем, характером та особистою історією загалом тому актору, який його втілюватиме. Сподіваюся, що з цим ми не прогадали.
– Європейські продюсери та медіа кажуть, що «Перевізниця» — це український вестерн, де за кермо нарешті сідає жінка. Що надихнуло на створення героїні психологині Лідії, яка замість того, аби рятувати себе, вирушає допомагати іншим?
– Невипадково протагоністом нашого серіалу постає саме жінка, адже по-перше, мені краще вдається розробити саме жіночі характери, а, по-друге, таким чином історія стає набагато глибшою.
Коли розпочалася повномасштабна війна, то на жіночі плечі лягло багато всього. Це і відповідальність, і вибір, і прийняття рішення. Жінки або виїжджали рятувати дітей, або залишалися тут, допомагали, захищали, волонтерили.
Тому вибір для мене був очевидний, з огляду особистісних переконань та спостережень.
– А чи одразу ви розуміли, що зіграти головну героїню Лідію має саме Анастасія Карпенко?
– Ні. На перших постерах навіть була інша акторка, проте згодом я подивитися фільм «Як там Катя?» (реж. Христина Тинькевич). До того я особливо не мав можливості побачити Настю Карпенко в роботі, аж тут виходить культова робота, за яку вона отримує нагороду на Міжнародному кінофестивалі у Локарно. Переглянувши кіно, я зрозумів, що головну героїню Лідії може втілити Настя. Направду, сильно боявся кастингу з нею. Знаєте, можна собі щось навигадувати, а воно, врешті, не станеться. Вже зараз ми з Настею згадуємо, що я її досить випробовував на кастингу, хотів спробувати і так, і так, і так, але все це було лише для того, аби переконатися, що Настя стовідсотково підходить на роль.
– Світова премʼєра «Перевізниці» відбулася 19 лютого у межах Café Kyiv 2024. Вже, до речі, відомо про продаж ліцензії на показ серіалу в Японії, Латвії, Чехії та Словаччини. Яка реакція європейської аудиторії та які ваші сподівання від цього проекту в контексті його впливу на сприйняття війни?
– Я більше хвилювався перед київським допрем’єрним показом, що відбувся кількома днями до. Зрештою, ця історія є більш хвилюючою для українців. Власне, допрем’єрний показ, як на мене, пройшов добре. Ми почали отримувати перші позитивні відгуки, тому в Берлін я їхав більш спокійним. Безпосередньо реакції глядацької зали у ході показу я не бачив. Проте по завершенню, люди аплодували і вже після, переглядаючи фото я бачив, що глядачі плакали. Хоча для мене визначальним фактором позитивної реакції на серіал є дещо інше. Впродовж показу я чув сміх у залі. А почути сміх, коли європейці дивляться локальну історію з субтитрами англійською мовою – то багато важить. Отже, вони розуміють не лише наш біль, а й наш гумор, тож ми з ними дуже близькі ментально.
А от щодо моїх сподівань в контексті впливу серіалу на аудиторію... Знаєте, кожна війна з часом втрачає увагу світу. Як би це страшно не звучало.
Проте зараз якраз той момент, коли потрібно якомога гучніше говорити, що ми є, ми досі тут і будь-якими методами нагадувати про Україну, обходити цю іноземну втому від наших новин, так би мовити, і надалі закликати до підтримки українців.
Зараз ми отримуємо дуже хороші відгуки від європейської преси. Позавчора вийшов реліз на платформах телеканалів, а також матеріал у The Guardian, багато відгуків у французькій, німецькій, швейцарській пресі. Подивимося, що буде далі.
– Ми були присутні на допрем’єрному показі у Києві і зауважимо, що він минув успішно. Усі українці в ефірі зможуть побачити «Перевізницю» вже з 25 лютого. Як гадаєте, яка буде реакція саме масового глядача? Адже це те, що зараз болить кожному з нас.
– Поки уявлення не маю, якою буде реакція. Звісно, як кожен автор я хвилююся за це. Розумію, що кожен і кожна з нас зараз мають досвід війни. І цей досвід – болить. Він не залишився у нашому минулому, війна продовжується. Тому, очевидно, його перегляд буде чутливим для нашої аудиторії.
При цьому, я сподіваюся, що «Перевізниця» допоможе людям продовжити або почати розмову про важливе, про свої переживання, рішення, прийняті в цей час.
– Чи маєте в планах продовження серіалу або розглядаєте інші такі подібні проекти у майбутньому?
– Зараз усі зусилля докладаємо у цей проект, аби добре запрем’єритися в багатьох європейських країнах, а також в Україні. В нас вийде одразу десять серій, на відміну від Європи, де сезон буде розбитий на дві частини. Тож наразі я повністю сконцентрований на цьому. Проте, можу дещо привідкрити завісу, адже ми вже починаємо обговорювати з нашими закордонними партнерами можливості для реалізації нових проектів. Думаю, щойно ми успішно доведемо цю роботу до фіналу, ми зможемо оголосити про наші кроки у подальшій співпраці.
– Які перспективи ви бачите для подібних українсько-європейських копродукцій у майбутньому?
– Не візьмуся наразі аналізувати індустрію в загальному, але скажу за себе. Для мене зараз це знак, що працювати з європейським ринком можливо і варто, адже ми конкурентоспроможні. І ми як компанія Starlight Media, яка забезпечує зараз виробництво проекту в Україні під час війни, схоже не розчарувала наших партнерів. Вони побачили, що ми можемо займатися виробництвом та робимо це якісно. Тому я прагну продовжувати розвивати копродукції із західним ринком.
– Яку роль подібних проектів, ви вбачаєте у формуванні світогляду європейських глядачів та сприянні культурному обміну між країнами?
– Європейські глядачі, думаю, після перегляду «Перевізниці» вкотре запевняться в тому, що українці ментально подібні до них і що ми є частиною великої європейської родини. А для закордонних продюсерів це знак, що з нами варто співпрацювати.
– Що найбільше закарбувалося вам у ході роботи над проектом «Перевізниця»?
– Для мене це надзвичайно вагома робота як сценариста, режисера, шоуранера першої моєї великої міжнародної копродукції. Це було непросто, проте дуже цікаво. Потрібно було знайти золоту середину, щоб не втратити відчуття того, що це український серіал, але не зробити його аж занадто локальним, аби він був зрозумілий багатьом країнам. І відповідно ось це маневрування – не втратити ядра історії – було для мене найцікавішим. «Перевізниця» – дійсно неймовірний досвід у комунікації з величезною кількістю партнерів і такий проект є безцінним для кожного продюсера.
Українська прем’єра серіалу «Перевізниця» відбудеться 25 лютого в ефірі телеканалу СТБ о 18:00.
Матеріал підготувала Юлія Вишнякова
Фото надані пресслужбою Starlight Media